У п’ятницю, 1 липня 2016 року, в музеї Музей ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького «Жовківський замок» (площа Вічева,2, м. Жовква – вхід з парку) відкрилася виставка «Актуально. Повернення до натури». У двох виставкових приміщеннях зібрали живописні та графічні твори, скульптури і фотографії сучасних львівських майстрів. Роботи об’єднані, передусім, жанром – оголена натура, ню або акт.
Актуальне мистецтво в музеї – на перший погляд, суперечність. Чи не властиво музеям дбати про традиції, старовину? Та якщо його співробітники знаходять нове значення слова «актуальність», якщо у крихітній морфемі «акт-», помічають німецьку назву жанру образотворчого мистецтва ню. Хтось назве це подвійною провокацією, хтось кроком до звільнення культури від догм. Але піднявшись сходами замку, вдихнувши прохолодного повітря (ніяк не схожого на жарке липневе, що лишилось ззовні) побачивши на суворих стінах не сполохану чисту красу, невже ми відмовимось повернутися до актуального: до природи, до весни?
Завідувач музею «Жовківський замок» Софія Каськун розповідає:
– Ідея цієї виставки виникла півтора роки тому, коли на просторах інтернету музейники почали обговорювати жанр ню. Тема оголеної натури звична для приватних галерей, та її досі немає в музеях. Було кинуто клич, який з музеїв першим відважиться це зробити, і ми прийняли цей виклик. Це питання нас схвилювало, як ставляться сучасні художники до ню, що малюють?
Зображення оголеного тіла (чоловічого та жіночого) є обов’язковою частиною навчальної програми в будь-якому профільному закладі. Усі пишуть натуру в студентські роки, проте лише деякі майстри повертаються до неї пізніше. Одним наге тіло допомагає виразити ідею, інші прагнуть шокувати глядача. Є і треті, котрі через гармонію прекрасного тіла пізнають глибинні істини, таємниці життя.
Серед митців, що представили свої роботи на виставці «Актуально. Повернення до натури» Юрій Ямаш, Богдан Рожак, Олександр Коровай, Орест Яворський, творче подружжя Ольга та Микола Опанащук. Фарба на картині Олександра Рося ще свіжа, бо намалював її спеціально для виставки. Тут побачете одну з останніх скульптур відомого львівського різьбяра Мирона Амбіцького, який нещодавно пішов з життя.
Історія жанру ню починається щонайменше з кераміки первісних народів, фігуркиз дерева чи глини зустрічаємо в скіфів та трипільців, інків та майя.
– Все почалося з Адама і Єви. – говорить Олег Микита голова Львівської обласної організації національної спілки художників України – Тут, бачу, тема Єви розкривається не як тема гріха, а як мотив краси. Де ми знайдемо у Всесвіті істоту подібну людині з її розумом і красою? Лінії жіночого тіла віддавна оспівані, мають свої темпоритми, об’єми, перепади площини. Ці форми не порожні, вони мають певну функцію, а саме, Бог створив жіноче і чоловіче тіло щоб наповнити їх життям.
Від античності аж до ХІХ століття ширилася думка, що жіноче тіло не може претендувати на довершеність, на відміну від чоловічого. Але сьогодні у ХХІ вітер змінюється: все більше Венер, менше Марсів та Аполонів на полотнах, світлинах та у пластиці. В експозиції «Актуально. Повернення до натури» лише одна картина зображує чоловіка – робота, що належить Ользі Опанащук.
Авторка відчуває у чоловічій натурі стрімку життєствердність, водночас, жінка привалює О. Опанащук ліричною вродою, скороминущою, як цвітіння квітки. «Це створена природою гармонійна форма, досконала, але дуже швидкоплинна краса» – каже художниця. На противагу її м’якому жіночому образу, скульптор Орест Яворський витворює образ богині зі зброєю. Доводить: «Моя жінка – це жінка теперішнього, минуло і майбутнього». Ідеал майстра: класичні форми, дана від природи здорова краса.
Професор Львівської Національної академії мистецтв, викладач академічного рисунку з багаторічним стажем Микола Опанащук переконаний, перед різними авторами натура відкриває необмежений простір саморозкриття:
– Знаєте, намалювати натуру такою як вона є– не велике достоїнство, людина має показати в тому, як вона відчуває світ. У будь-якому мистецькому творі мають бути три складові: відчуття, знання і вміння. Відчуття нам дає серце, знання – інтелект, вміння приходить разом з життєвим і творчим досвідом.
Отже, в тканину зображуваного тіла митець вбирає свою душу, так віднаходить органічну техніку, колір, фактуру , зрештою, себе. Зупиниться на цьому, а чи експериментуватиме з жанрами далі – його вибір. Тим часом витвір актуального мистецтва почине жити вічним життям.
Ксенія ЯНКО
