Один з найвідоміших львівських драматургів, або ким був дід Митрополита Андрея

3597

Чи не найвідомішим польським комедіографом ХІХ століття був граф Александр Фредро. Непересічна та яскрава особистість, він зазвичай невідомий сучасним львів’янам, а ті кому відомий, згадують здебільшого лише про той факт, що він був дідусем Романа Шептицького, який згодом став Митрополитом Андреєм. Нам така ситуація видається вкрай несправедливою та дещо однобокою, по відношенню до цієї видатної людини, тож пропонуємо вам поринути в життя одного з найбільш творчих львів’ян ХІХ століття.

Народився граф 20 червня 1793 року. Перші роки свого життя він провів у селі Бенькова Вишня (тепер Городоцький район Львівської області), проте після трагічної пожежі у маєтку, під час якої загинула його мати – Маріанна, його батько переїхав до Львова, разом з 13-літнім Александром. Освіту він отримував вдома.

Кавалерійська атака під час Бородінської битви. Фрагмент панорами з експозиції Музею-панорами "Бородінська битва", м. Москва.
Кавалерійська атака під час Бородінської битви. Фрагмент панорами з експозиції Музею-панорами “Бородінська битва”, м. Москва.

У 1809 році, він записується в армію Герцогства Варшавського, і після початку походу Наполеона проти Російської імперії, молодий Александр приєднується до нього і навіть бере участь у Бородінській битві. Молодий улан проявляє себе досить непогано, за що його нагородили Золотим Хрестом Virtuti Militari, а у 1814 році навіть хрестом «Почесного Легіону». Після остаточної поразки Наполеона у 1815, він врешті повертається на батьківщину. Залишаючи Париж, Александр іронічно записавнаписав: «Виїхали разом, але з різних мотивів: Наполеон на Ельбу, а я собі до Рудок».

У 1818 році починається творча кар’єра Александра. Він створює свою комедію “Пан Гельдхаб”, яка тим не менш, на сцену потрапляє лише у 1821 році. Десь на початку 1820-х років починається і його роман з Софією Яблоновською, яка тоді була дружиною Станіславав Скарбека, який вів досить авантюрний і неспокійний спосіб життя. Від такої діяльності чоловіка страждала дружина, яка постійно спостерігала то заледве не банкротство, то періоди короткочасного фінансового успіху. Зрештою їй це набридло і вона вирішила його покинути. Це розлучення, стало одним з найбільш драматичних у історії Львова ХІХ століття. Нам важко встановити, як розвивались їхні стосунки, оскільки у зрілому віці вони спалили свою переписку того часу. Їхній син Ян Александр згадував: «Дорогі мої старенькі, мабуть, мали рацію, коли наважилися на такий болісний крок; на тих листах, писаних просто від серця до серця, жодне чуже око, навіть око рідних, коханих дітей не повинно було спочити…Перед спаленням вони обоє плакали, перечитуючи ті листи».

Театр Скарбека. 1900 рік.
Театр Скарбека. 1900 рік.

У 1828 році, коли після багаторічного процесу, вона таки стала вільною, вона врешті виходить заміж за Александра. За іронією долі, коли 28 березня 1842 року відкривався театр Скарбека, першою виставою зіграною в його стінах стала комедія Александра Фредро «Шлюби панянські», того самого, який був одружений з його колишньою дружиною самого Скарбека (за іншими даними, вистава Фредро йшла другою, а відкривала театр німецька драма «Сенс життя»). Його дочка, Софія Людвіка Цецилія Констанція (1837–1904), 1861 року вийшла заміж за графа Яна Кантія Реміґіана Шептицького. Від цього шлюбу народився Роман Шептицький, майбутній митрополит Андрей.

Окрім драматургії, Александр провадив активну суспільну діяльність. Так, у 1839 році він пропонував з Лєоном Людвіком Сапеґою запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани. У 1846 вони з дружиною врешті оселяються у Львові, в районі сучасної вулиці Чайковського. У 1850 -1855 роках він деякий час разом з сином мешкає у Франції. З 1861 року він був депутатом Галицького крайового сейму, клопотав про побудову в Галичині першої залізниці, організував Земське Кредитове Товариство та Галицьку Ощадну Касу.

Помер Александр у Львові 15 липня, 1876 року, проте заповів себе поховати у рідних серцю Рудках, у родинній крипті костелу. Цікавим є той факт, що у 1970-х рр. знавець і шанувальник творчості Фредра, вроцлавський професор Богдан Закшевський, відвідавши Рудки, викрав один із пальців скелету драматурга. У Львові було встановлено пам’ятник, який стояв від 1897 на місці, де сьогодні пам’ятник М. Грушевському. На жаль, після ІІ Світової війни цей монумент перевезли до Вроцлава, де він знаходиться і сьогодні. Тому сьогодні, хоча у місті і існує вулиця Фредра, Львову варто відродити пам’ять про одного зі своїх почесних громадян.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела

  1. Прохасько Ю. “Галицький граф” (Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n42texts/fredro.htm)
  2. Мельник І. Почесний громадянин Львова граф Александер Фредро (Режим доступу: http://zbruc.eu/node/9057)
  3. Мандруємо Львівщиною. День I. Ч2: Вишня та Рудки (Режим доступу: http://neo7777vitaha.livejournal.com/22019.html?thread=24579)
  4. Білан Б. Софія Яблоновська – дружина двох графів (Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n68texts/Sofiya_Yablonovska.htm)

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.