Жовква від її закладення була укріплена мурами з вежами, оборонність яких посилював пояс земляних бастіонів. Зведення мурів розпочалося 1594 року, а завершилось 1621. В оборонну систему міста були включені замок, чотири брами (Львівська, Жидівська, Туринецька, Глинська і Звіринецька) та сім веж.
Оборонна система Жовкви була розпланована за староголландською системою. Міські мури мали один чи два (залежно від безпеки ділянки) яруси дерев’яних бойових галерей з бійничними рядами з кількома типами бійниць (щілинні, ключові) – для дальнього і ближнього обстрілу. Вже в році завершення фортифікацій (1621) укріплення витримали напад татар. Наприкінці XVIII ст. укріплення Жовкви втратили свою оборонну функцію, а від 1787 року розпочався їх частковий демонтаж. На кадастровому плані Жовкви (1854) уфортифіковане середмістя ще чітко зазначене лінією мурів. До сьогодні міські мури збережені фраґментами. Фраґмент оборонного муру між замком і Звіринецькою брамою реконструйований 1994 р.
Оборонні мури по периметру оточували колишнє середмістя. Сьогодні вони інтеґровані в міську систему і є затилками забудови. Окремі збережені фраґменти мурів є композиційними елементами площ і вулиць, а реконструйований у 1990-х роках фраґмент південного прясла є репрезентативною спорудою. Всі мури по периметру мають перепад висот з ухилом в бік колишніх передмість. З колишніх оборонних мурів міста залишилися лише окремі фраґменти.
Західне прясло (від північної вежі замку до круглої вежі на вул. Василиянській і далі до втраченої північно-західної вежі на вул. Коновальця). До цього прясла мурів між вежею і Глинською брамою на місці казематів прибудовано ратушу (1928-1932). Мур збережений практично на всю висоту. Зведений з каменю з цегляними бійничними нішами і ключовими бійницями в білокам’яних блоках. Під бійницями йде полиця від бойової галереї. Це прясло було відреставроване і законсервоване в 1930-х роках – одночасно зі зведенням ратуші. Мур укріпили розвантажувальними цегляними арками і домурували з цегли верх; з боку замкової вежі розрубали аркову браму. На ділянці від Глинської брами до дзвіниці костелу з боку міста добудований двоярусний цегляний будинок.
Зберігся лише фраґмент не оббудованого муру між дзвіницею та будинками на північ. З боку колишнього передпілля цей фраґмент був відреставрований на початку 1990-их років Львівською реставраційною виробничою майстернею. Останній фраґмент західного прясла муру від вул. Василиянської на північ до вул. Коновальця зберігся в дуже зруйнованому стані на невелику висоту – до рівня бойової галереї.
Північне прясло муру простягалося вздовж вулиці та однойменної пл. Коновальця. В місці втраченої Жидівської (Туринецької) брами був згин. Збереглася лише східна частина північного прясла, при якій в середині XVII ст. був зведений Домініканський монастир. Фраґмент стіни зберігся до середини її другого ярусу з полицею бойової галереї та бійницями двох типів.
Східне прясло між Домініканською (північно-східною) та втраченою південно-східною вежами. Майже на середині цього прясла, на вул. Львівській стояла Львівська брама. Збереглася лише північна частина муру – при Домініканському монастирі. Ззовні вона забудована господарськими спорудами, з боку подвір’я – у поруйнованому стані, зі слідами розібраної прибудови з внутрішнього боку в найпівнічнішій частині. Лише в цій частині збережені бійниці. Донині збереглася полиця бойової галереї. Внутрішнє лице кам’яної стіни першого ярусу має цегляну аркатуру, яка потовщує мур.
Південне прясло між втраченою південно-східною вежею та східною вежею замку. Західна частина муру – від вежі замку до Звіринецької брами реконструйована 1994 року МП «Ремесло»: відтворені бойова дерев’яна галерея, ряд ключових бійниць та відреставрована аркатура першого ярусу. На відрізку між Звіринецькою брамою та південною вежею до муру, з внутрішнього боку прилягають будинки. Оборонна стіна збережена. Невеликий не оббудований відрізок від південної вежі на схід з внутрішнього боку має збережену полицю бойової галереї та замуровані бійниці. Окремі збережені фраґменти колишніх міських фортифікацій мають виразні оборонні риси.
В північно-західному пряслі оборонного муру, в місці його зламу стоїть оборонна вежа, яка перебудована на помешкання. Споруда фіксує кут вулиці Василиянської і є її композиційним елементом. Вигляд ще не розібраної вежі північно-західного прясла міських мурів зафіксовано на панорамі Е.-К. Кронбаха 1825 року. Це висока, кругла в плані споруда, з трьома ярусами бійниць, вкрита бароковою банею. Між 1825 і 1847 роками розібрали верхні яруси вежі; збережену нижню частину включили у новозведений мешкальний будинок, що знівелювало цілісність оборонного характеру споруди. Вежа зведена з вапняка і тесаного пісковика зі склепленими цеглою камерами. Товщина муру – 1,70-2,00 м. Донині збереглася лише цокольна частина з пивницею круглої у плані первісної споруди в тілі мешкального будинку, добудованого з боку середмістя. До цоколя вежі прилягають залишки оборонних мурів. Фраґмент стіни з північного сходу включений в тіло будинку. Нижня частина сучасної споруди з відкритим кам’яни муруванням має виразні оборонні риси.
У південно-східному пряслі міського муру влаштована Звіринецька брама. Дорога через Звіринецьку браму вела на ловецькі маєтки дідичів міста Жолкевських, які простягалися на Гараї. На другому ярусі брами розташовувалась сторожова охорона та зберігалася зброя. З цього ярусу були виходи на бойові галереї південного прясла міського оборонного муру. Наприкінці XVIII ст., коли відпала оборонна функція міських укріплень, які частково розібрали, брама була реконструйована. Наступна реставрація відбулася 1892 року за проектом львівського архітектора Юліяна Захарєвича. Роботи велися будівничим казарм в Жовкві Заґурським під наглядом Ґрона консерваторського. Після проведених робіт Звіринецька брама набула сучасного вигляду – пануючих тоді класицистичних рис. 1979 року її внесли до реєстру пам’яток національного значення під № 1383. У 1991-1992 роках браму реставрували: на другому ярусі відновили колишні сторожові приміщення, влаштували камін. Роботи виконувало МП «Ремесло». Від 1998 року приміщення використовується громадською організацією.
Наріжна північно-східна вежа міських укріплень і Домініканського монастиря двоярусна, з грубими стінами (1,80-2,00 м), мурованими з каменю і цегли, з двома ярусами бійниць великого розміру. Зона обстрілу вежі – приблизно 260°. Перший ярус перекритий півциркульним цегляним склепінням. Вежа зберегла виразні риси оборонної споруди.
Центральна вежа південного прясла міських укріплень після їх зведення функціонувала як в’язниця, про що доносить згадка під 1626 роком. На початок XIX ст. вона була збережена лише частково з боку середмістя. В результаті розвитку міста вежа опинилася серед забудови і використовується як допоміжний прохід. Мурована з каменю і цегли, первісно кругла в плані, двоярусна. До нашого часу залишилась тільки півкругла північно-західна частина цоколю і першого ярусу вежі з входом. З боку міста закладений арковий проріз брами з рештками білокам’яного порталу. До вежі прилягають фраґменти оборонного міського муру, західну частину якого включено в тіло будинку, збудованого в середині ХІХ ст. Лише товщина муру збережених фраґментів вежі свідчить про оборонний характер первісної споруди.
