Говорять, що історія повторюється. Ці історії бувають різні: від маленьких побутових випадків, як кажуть: «учитись на чужих помилках» до історичних подій від перебігу яких залежить існування цілих народів та держав. Навіть сьогоднішні події можуть мати своїх «двійників» у минулих епохах…
1 вересня 1939 року почалась Друга світова війна. Війська вермахту стрімко рушили на схід, завойовуючи територію Польщі. Вже 12-го вересня німецькі війська були на підступах до Львова. На той час оборону міста тримав бригадний генерал польської армії Владислав Лангнер, який був досить педантичним офіцером, знав що таке честь офіцера, а також тримав зразковий порядок серед свої підлеглих. Кажуть, що навіть солдат в артилерійську бригаду він підбирав за зростом.
Німецька армія теж відносилась до армій вишколених, педантичних і чітко організованих. Проти такої армії Лангнер утримував оборону міста майже 10 днів. Та 17 вересня радянські війська перейшли Збруч (тодішній кордон між СРСР і Польщею) і почали просуватись на захід для «захисту українського та білоруського населення». Англія і Франція, які були гарантами безпеки Польщі того дня висловили свою стурбованість і заявили Москві свій протест. Подібним чином ці країни спостерігали за діями нацистської Німеччини, як відомо, ці спостереження закінчились швидкою окупацією всієї Західної Європи…
Німецька армія частково оточила Львів із 15-тисячною польською армією, що його обороняла, але у місто німці не вступали – очікували підходу радянських військ.
20 вересня у місті були розповсюджені інформаційні листівки наступного змісту:
«До мешканців Львова!
Польський уряд втік закордон
Польська армія повністю розбита, в тому числі її значні сили біля Яворова і Янова.
Росіяни, як союзники німців перейшли кордон, подаючи руку німецькій армії.
Львів повністю оточений! Будь-який спротив не має сенсу!
Німецьке командування пропонує:
20.09 в 12:00 на східний перетин залізничної колії з трасою Львів-Городок прибуде парламентер, який буде чекати там уповноваженого офіцера польської армії. Польський парламентер повинен прибути туди по трасі Львів-Городок. Німецькі війська мають наказ його пропустити.
Будуть дані наступні умови:
1) Місто має бути повністю здане 21.09.1939 року в 10:00.
2) Польські війська повинні до цього часу здатись.
Для цього необхідно:
а) щоб всі органи влади міста і поліція відразу перейшли у підпорядкування німецької влади. Для цього потрібно прислати делегацію в 10:00 21.09 в Бартатів, що по трасі на Городок.
б) всі військові підрозділи , які знаходяться у Львові, повинні скласти зброю у вказаних місцях, а найголовніше, їх командування має з’явитись 21.09 в 10:00 в Ставчани.
4) Якщо ці умови не будуть виконані, то все цивільне населення – діти, жінки, чоловіки старші 50 років, які не є солдатами, повинні покинути місто 20.09 з 10:00 до 17:00 шляхами, які йдуть на Винники і на Збоїща – Ляшки Муровані, або іншими шляхами, які проходять між цими населеними пунктами.
В цьому випадку без всяких умов місто буде атаковане 21.09 о 10:00.
Німецьке Головне командування.»
Спочатку польська армія вважала, що радянська армія йде допомагати Польщі у боротьбі проти вермахту, тому пропускали їх практично без боїв, генерал Лангнер теж отримав наказ воювати тільки з німцями, але 21 вересня частини вермахту відступили передавши свої позиції радянським військам і місто стало повністю оточене.
Генерал розумів, що прориватись в сторону Румунії – 140 кілометрів під обстрілами практично нереально. Він міг воювати, обороняючи місто, але рано чи пізно оборону б розбили, а допустити руйнування міста він не міг. Натомість радянські війська в особі представника командуючого Українським фронтом маршала Тимошенко – генерала Іванова, пообіцяли досить прийнятні умови капітуляції: гарантія свободи польським солдатам і офіцерам, які складуть зброю, а при бажані виїхати закордон радянська влада обіцяла надати транспорт і провізію.
Але як тільки польські війська склали зброю, їх одразу арештували. Владислав Лангнер був шокований, для нього було незрозумілим, що для радянського генерала слово офіцера абсолютно нічого не варте. Він вирушив у Тернопіль, де тоді перебував комісар Українського фронту Микита Хрущов, пізніше вирушив до Москви, але і там отримав відмовки, що всі умови буде виконано. Та повернувшись до Львова, він дізнався, що більшість польських полонених вже відправлено у табори СРСР. З 15 тисяч військових вижило трохи більше 400 осіб.
З приходом Радянської армії до Львова одразу ж почались розстріли і погроми. Президента Львова Станіслава Островського арештували і відправили до Москви, де він отримав 8 років таборів. У місті почались репресії, тюрми ставали переповненими, майже 100 тисяч львів’ян вивезли з міста.
Для надання анексії Західної України законного вигляду, Сталін наказав провести народні збори, в яких прийняло участь 95,7% населення, а 93,5% з них проголосувало за запропоновану Компартією кандидатуру. Пізніше Народні збори проголосували одноголосно за встановлення радянської влади в регіоні.
Що ж стосується самого генерала Лангнера, то 18 листопада 1939 року йому вдалось втекти до Румунії, а звідти до Франції. Помер 26 вересня 1972 року на хуторі поблизу Ньюкасла, Великобританія.
Костянтин БАРАНЮК
Джерела: focus.ua, nac.gov.pl, wikipedia.org, historical-media.com, http://www.zzwp.pl/
