Як колись Головацький та Шашкевич їздили селами та записували український фольклор так само і ми поїхали в етнографічну експедицію, але вже у пошуках літака. Спочатку приїхали в глухий карпатський хутір Турівка, опитали вісімдесятирічних бабусь і подалися куди вони нам сказали. Витративши пів дня ми точного місця падіння так і не найшли. Хоча літак тут десь точно падав бо в місцевих мешканців є деталі від нього. Ми не здалися і переїхали на іншу сторону хребта в село Богрівка. Тут також всі чули про цей літак. Один вісімдесятирічний дідусь і кілька його молодших колег навіть зголосилися показати нам це місце. Що з цього вийшло читаємо далі
Все почалося з Олега Шкіля, колеги Андрія і товариства «пам`яті УПА». Вони досліджували історію повстанців у селі Турівка. Тут діяло кілька криївок та велися активні бої. Та з часом повстанці були схоплені та жорстоко закатовані в одній із стодол. Розпитуючи місцевих про повстанців Олег довідався що був ще і літак.
В сільському магазині ми набрали печеня, цукерок і хліба та з такими от гостинцями пішли у народ. Старі дерев’яні хати, такі ж древні як і їхні мешканки. Стараючись не палити камеру розпитуємо що і до чого. Обидві бабусі показують рукою на горб та спалену хату. Літак був десь там, а в тій хаті місцевий тримав деталі з нього. Потім він помер а в хаті знайшли німецьку рушницю. Шукачі спалили будинок щоб перевірити чи бува не сховано ще десь у кроквах якоїсь зброї. Але більше ніц не було.
Бабусі дуже колоритні, могли б говорити і говорити. Та на жаль всі ці події відбулися дуже давно і навіть вони літака на власні очі не бачили. Лише чули від старших людей. То ж ми “подєкували” і їдемо на горб де вони нам вказали.
На місці спаленої хати справді була одна авіаційна деталь. І десь неподалік кусок алюмінію. За чотири години пошуків ми не виявили ані воронки, ані розсипів дрібних уламків. А вони мусять бути раз впав літак! Добре перекусивши приймаємо рішення не покладати руки та їхати на іншу сторону горба в село Богрівка. Бо з розповідей бабусь літак міг бути і там.
Для чого дослідникам літаків потрібні Джипи? А дуже просто, без них тут ніяк. Навіть на цей хутір і то Тойота Рав4 вже не доїжджає. Не кажучи про саме місце падіння літака. Село Богрівка було всього лише за 5км по прямій через хребет. Але асфальтом до нього їхати півтора години бо потрібно робити великий гак. А от на джипах 20 хв по ґрунту і ми на місці.
Село Богрівка насамперед знаменита своїми ДОТ-ами. Біля одного з них зустрічаємо місцевого мешканця. Він розповідає як там колись підірвався його родич. «Пішов подивитисі що то таке є і не стало хлопа». Ми не дуже ймемо йому віри, про такі історії з вибухівкою коло літака чуємо вперше. Але що сам літак тут десь був це вже майже факт.
Олег знайшов ще одного місцевого який зголосився провести нас на місце падіння. Їхати треба було від його хати і далі болотом.
Тут нас чекав найстаріший місцевий житель якому було вже поза «вісімдисєть пєть літ». За його словами літак не зміг набрати висоту щоб перелетіти хребет і змушений був сісти на галявинці. Потім пробував ще раз взлетіти і розбився. Він також підтвердив версію про вибух і загиблих селян. Що було для нас дуже дивно бо що ж у літаку який розбився може бахнути? Все повинно було бахнути вже до того 😊
Деталі пішли майже одразу. Зазвичай вони лежали прямо на дорозі або в колії з водою. А якщо є алюмінь і заклепки значить тут справді місце авіатрощі. На жаль галявина заросла травою по пояс. Це суттєво ускладнювало наші пошуки. То ж поблукавши зо дві годинки ми зібралися назад коло машин.
Підсумок дня був такий: ми молодці. Завдяки нашій наполегливості та допомозі Олега і місцевих мешканців ми все таки вийшли на місце падіння. Сюди потрібно вернутися ще раз ранньою весною, коли зійде сніг. Тоді можна буде більш ретельно дослідити цю галявину.
Вже дома почалася клопітка робота по виявленню залишків літака. Була одна характерна деталь на яку ми спочатку думали що це вихлопна від трактора. Насправді це виявилася крильчатка від касетної бомби [url=http://saper.isnet.ru/mines-3/sd-2.html]SD-2[/url]!!! Цю ж версію підтверджував і знайдений капсуль детонатора.
Касетна бомба це є дуже небезпечна та підступна штука. В одній касеті може бути до 500 штук маленьких бомбочок. Вони розлітаються по території і вибухають при наближенні людини. Касетні бомби живучі і можуть спрацювати навіть після довгого лежання в грунті.
Такі бомби були на трьох типах літаків: JU-87, HE-111 та JU-88. На місці катастрофи ми також знайшли кусок скла та заклепки. Це відкинуло варіант Хенкеля, там шкло було іншої товщини. Залишається два Юнкерса. Але який точно поки що невідомо. Дякую Євгенію Онищенку за допомогу в ідентифікації.
Виснивки: Хто шукає той знаходить. Головне йти в народ і питатися. Дякую Олегу і Андрію за допомогу. Чи будемо ми туди вертатися знову щоб визначити борт? З одного боку цікаво і розуміємо що в траві може бути багато номерних деталей. А з іншого – касетні бомби могли залишитися, авось рване? З одного боку всі великі уламки літака вже забрали то ж рвануло що мало рванути. А з іншого – раптом десь одна бомбочка завалялася і чекає свою жертву?
