Ніч, що змінила карту: Як 1400 вояків проголосили державу у 200-тисячному Львові

389
“І ратуш обеспечують наші стрільці” – Степан Гайдучок. Листопад 1918 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
“І ратуш обеспечують наші стрільці” – Степан Гайдучок. Листопад 1918 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Рівно о 4:00 годині ранку 1 листопада 1918 року [3.6] Львів прокинувся українським. Цей блискавичний збройний виступ, відомий як Листопадовий Чин (або Листопадовий Зрив), назавжди увійшов в історію як одна з найбільш організованих та рішучих державотворчих акцій ХХ століття. Він ознаменував народження Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) [1.2].

Але що стояло за цією ідеальною військовою операцією? Хто наважився кинути виклик геополітичному хаосу і численній польській громаді міста? І чому ця блискуча перемога тривала так недовго?

Львів, листопад 1918 р. Під світлиною підпис Степана Гайдучка: “Бувше австрійське намісництво Галичини з українською хоругвою. Осідок української цивільної влади в листопаді”. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Львів, листопад 1918 р. Під світлиною підпис Степана Гайдучка: “Бувше австрійське намісництво Галичини з українською хоругвою. Осідок української цивільної влади в листопаді”. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Передвісники Зриву: Чому 1 листопада, а не пізніше?

Крах Австро-Угорської імперії у жовтні 1918 року створив вакуум влади, який національні рухи почали заповнювати. Українська Національна Рада (УНРада), проголошена у Львові 19 жовтня 1918 року [1.1], вела переговори про мирну передачу влади. Політики діяли повільно, сподіваючись на легітимність.

Саме ця нерішучість створила критичну небезпеку.

Інтригуючий факт 1: Польська Ліквідаційна Комісія, метою якої було встановлення польської влади у Східній Галичині, мала прибути до Львова саме 1 листопада. Це стало критичною точкою: дія або поразка. Українські військові не могли допустити, щоб поляки випередили їх, і тому вирішили діяти негайно, попри не до кінця готові політичні структури [3.6].

На той момент більшість адміністративних посад у Львові займали поляки, а самі українці становили лише близько 20% населення міста, тоді як поляки — близько 40% [3.4]. Ці цифри робили план перевороту вкрай ризикованим, майже самогубним.

Геній Дмитра Вітовського: Відвага проти дипломатії

Головним рушієм і організатором військового виступу був двадцятирічний сотник Дмитро Вітовський (1887–1919), який очолив Військовий Комітет (згодом перейменований в Українську Генеральну Команду) [3.6]. Його штаб розмістився у старовинному Народному Домі на вулиці Театральній, 22 [2.1, 3.6].

Дмитро Вітовський
Дмитро Вітовський

Інтригуючий факт 2: Вітовський, відчуваючи вагання і страх цивільних політиків, взяв на себе всю повноту відповідальності. На запитання членів УНРади, чи має він гарантії успіху, він, за спогадами, відповів легендарною фразою, що увійшла в історію: «Якщо сьогодні не опануємо Львова, то завтра його опанують поляки!» [3.8, додаток].

Саме в Народному Домі в ніч на 1 листопада українське командування зібрало сили. До складу загонів увійшли переважно українські військові австро-угорської армії та Січові Стрільці, що налічували всього близько 60 старшин і 1400 вояків [3.6].

Площа Ринок та ратуша у перші листопадові дні 1918 року
Площа Ринок та ратуша у перші листопадові дні 1918 року

Адреси, які стали стратегічними мішенями

Операція була проведена з ювелірною точністю і вражаючою швидкістю, за принципом «захопити й утримати».

  1. Ратуша (пл. Ринок): Першим і найважливішим символічним жестом стало встановлення синьо-жовтого прапора на вежі Ратуші. Це сталося о 6-й годині ранку 1 листопада [3.2, 3.6].

    Інтригуючий факт 3: Українські вояки захопили Ратушу, а четар (нині лейтенант) Григорій Трух не просто взяв комендатуру, а й арештував австрійського генерала Пфеффера, демонструючи повний перехід влади [3.5].

  2. Головний залізничний двірець (пл. Двірцева, 1): Стратегічний ключ до підкріплення був зайнятий одним з перших [3.6].

    Інтригуючий факт 4: Захоплення вокзалу було критично важливим! Вже по обіді 1 листопада сюди дістався перший транспорт із близько 800 вояків Українських Січових Стрільців (УСС) — перше велике підкріплення для захисту щойно проголошеної держави [3.1].

  3. Пошта, Банк, Намісництво та Летовище: Усі ключові адміністративні та комунікаційні центри перейшли під український контроль [3.6].
  4. Казарми (вул. Лисенка, 12): Тут було сформовано Перший Львівський піхотний полк імені князя Лева, що підкреслювало державницький, а не тимчасовий характер Чину [2.1].
“Вхід до “Народного Дому” при вул. Театральній. Там містилася українська військова команда і там містився військовий комітет перед захопленням влади у Львові. З військового погляду незручне місце для керування боями” – Степан Гайдучок. Восьмий зліва у військовому однострої Іван Боберський. Львів, листопад 1918 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
“Вхід до “Народного Дому” при вул. Театральній. Там містилася українська військова команда і там містився військовий комітет перед захопленням влади у Львові. З військового погляду незручне місце для керування боями” – Степан Гайдучок. Восьмий зліва у військовому однострої Іван Боберський. Львів, листопад 1918 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Нейтралітет, що врятував операцію

Однією з найбільших несподіванок стало забезпечення нейтралітету неукраїнських військових підрозділів, що квартирувалися у Львові.

Інтригуючий факт 5: Завдяки завчасній підготовці та спеціально надрукованим угорською мовою листівкам, загони поручика Іллі Цьокана змогли домовитися з угорськими солдатами, які розміщувалися у школі ім. Конарського (район сучасної вул. Зиблікевича). Угорці оголосили про свій нейтралітет [2.3].

Підрозділи австрійців, німців та угорців здебільшого дотрималися нейтралітету, що дозволило провести початковий етап повстання майже безкровно [3.4, 3.5]. Це вберегло невеликі українські сили від катастрофи.

Львів, листопад 1918 р. Під світлиною підпис Степана Гайдучка: “Українська стійка як охорона українського уряду”. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Львів, листопад 1918 р. Під світлиною підпис Степана Гайдучка: “Українська стійка як охорона українського уряду”. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Війна за місто: Кривавий фінал “Зриву”

О 7:00 ранку 1 листопада Дмитро Вітовський відрапортував УНРаді: “Влада у Львові в наших руках” [3.6]. Українська держава, яка отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) 13 листопада [1.2], була проголошена на території площею понад 70 тис. км² [3.5].

Але польська сторона, яка вважала Львів своїм історичним центром, не змирилася. Вже надвечір 1 листопада розпочався польський збройний опір [3.7].

Інтригуючий факт 6: Перші осередки польського опору розмістилися у Будинку техніків (тепер вул. Горбачевського) та Школі імені Сенкевича (нині вул. Залізняка, 21) [3.5]. Ці загони, що складалися з місцевих поляків, чудово орієнтувалися в забудові, тоді як українські вояки були переважно вихідцями з сіл [1.1, 3.4].

Почалися жорстокі вуличні бої. Це стало початком Українсько-польської війни.

Інтригуючий факт 7: Українська Галицька Армія (УГА), яка народилася в цих боях, до кінця листопада нараховувала близько 4700 вояків, але проти них виступило 6700 польських солдатів з підкріпленням, яке прибуло з Перемишля [3.1].

Під тиском переважних сил противника, 22 листопада 1918 року українське командування було змушене покинути Львів [3.7, 3.1].

Пам'ятник ЗУНР та УГА у Львові
Пам’ятник ЗУНР та УГА у Львові

Символ незламності та Злуки

Незважаючи на втрату столиці, Листопадовий Чин став найважливішою подією, що матеріалізувала ідею незалежності.

Інтригуючий факт 8: Відразу після Чину УНРада встановила контакти з гетьманським урядом Павла Скоропадського в Києві, прохаючи фінансової та матеріально-технічної допомоги. Таким чином, Чин став прямим поштовхом до Злуки ЗУНР з Українською Народною Республікою (УНР) 22 січня 1919 року [3.4, 3.8].

Інтригуючий факт 9: Вулиця Листопадового Чину [3.2, 2.4], що пролягає в історичному центрі Львова, є постійним нагадуванням про подію, яка хоч і не втримала місто, але створила державу.

Інтригуючий факт 10: Український політичний діяч і вчений Кость Левицький назвав цю подію “Великий Зрив” [1.3], підкреслюючи, що це був рішучий стрибок від колоніального минулого до власної державності.

Листопадовий Чин був блискучою, хоча й трагічно короткою, військовою перемогою. Він довів, що українці здатні не лише мріяти, а й брати владу в руки, коли цього вимагає історія.

Аристарх БАНДРУК

Список Використаних Джерел

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.