У історії Львова XVII століття багато цікавих і незвичних постатей. Особливе місце серед них займають брати Павло та Кшиштоф Гродзицькі – військові інженери, архітектори та державні урядовці, вони обоє приклались до історії Львова і залишили тут свій слід. Вони жили у непросту епоху буремного XVII століття, і їх життя подекуди нагадує пригодницький роман. Отож брати Гродзицькі, хто вони?
Павло Гродзицький був сином шляхтича, коморного Луковської землі Войцеха. Точна дата народження невідома, проте ми знаємо, що він обрав фах пов’язаний з військовою інженерією і вирушив його вивчати до тогочасних Нідерландів, які були неформальним центром тогочасної європейської військової інженерної моди. Згодом, він ймовірно перебував також у Франції. Після повернення до Речі Посполитої, він починає свою військову кар’єру. У 1633 році Павло брав участь у посольській місії князя Христофора Збаразького до турків.
Зі Львовом Гродзицького пов’язували безпосередні службові обов’язки. У 1633 року виконував огляд і обміри львівських валів. Збудував ряд військових споруд у Львові, зокрема Королівський арсенал та арсенал Сенявських, керував спорудженням Босацької фіртки в міському мурі у 1643—1645 роках. Спорудив також арсенали у Варшаві, Барі, Кракові та Мальборку. У 1637 році король Владислав IV призначив Павла Гродзицького генералом коронної артилерії, що було досить поважною посадою. Фактично до кінця життя Гродзицький перебував у Львові, тут він і помер та був похований у Катедральному соборі.
Зведений ним Арсенал і досі є вагомою частиною збережених оборонних споруд Львова. Його споруджували у 1639–1646 рр. на місці старого, так званого Малого арсеналу. Арсенал використовувався як склад міської зброї і виконував свої безпосередні функції до 1768 р. Як і Міський арсенал, Королівський був прибудований до Високого муру і входив до системи укріплень Львова.
Не менш цікавою була і доля брата Павла – Кшиштофа. Після навчання в Голландії повернувся до Речі Посполитої. Він брав участь в Тридцятирічній війні в складі найманої армії Альбрехта Валленштайна. Після повернення до Речі Посполитої його призначили комендантом Кодацької фортеці, яка виконувала функції своєрідного контрольного пункту над пересуванням козаків у Подніпров’ї. У 1648 році розпочалася чергова «козацька війна» і гарнізон Кодака витримав кількамісячну облогу військ Хмельницького. Зрештою, Гродзіцький змушений був капітулювати. До 1649 року, Гродзіцький перебував у полоні, проте після Зборівської угоди був звільнений. Втім – ненадовго, оскільки у 1652 році, він знову потрапляє у полон, цього разу до союзників козаків – кримських татар, звідки його звільнили стараннями монахів-кармелітів. Цей період його життя досить прикметний для Львова, оскільки 1655 року, саме Гродзицький керував гарнізоном Львова під час другої облоги міста козаками та російськими військами під проводом Хмельницького та Василя Бутурліна. З 1656 року Кшиштоф був старостою дрогобицьким. Помер він 1659 року і як і його брат, був похований в одній з каплиць Латинської катедри.
Ось таким чином, історія дивним чином розпорядилась так, що один з братів зводив для міста укріплення, а інший його обороняв. У пам’ять про братів Гродзицьких у Львові у 1871-1944 році одна з вулиць середмістя (сучасна Друкарська) носила ім’я Гродзицьких. Сьогодні ж їх імена відомі хіба історикам та краєзнавцям. Тим не менш, історії таких людей як Павло та Кшиштоф Гродзицькі, дозволяють нам відчути дух епохи, дух старого Львова.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Козицький А. Ґродзицький Павло // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 643.
- Krzysztof Grodzicki (https://pl.wikipedia.org/wiki/Krzysztof_Grodzicki)
