Кілька днів тому, після того як ми повідомили про викрадення так званими російськими військовими цінних картин та ікон з краєзнавчого та художніх музеїв в блокадному Маріуполі, окупанти начебто «взялися», за повідомленнями наших ЗМІ, ‒ за скіфське золото. Довкола цієї теми наразі ще не має одностайності стосовно місця його знаходження.
Спочатку 29 квітня міський голова м. Мелітополя Запорізької обл. Іван Федоров заявив, що російські загарбники викрали колекцію скіфського золота у тимчасово захопленому місті. Раніше у проросійських пабліках навіть з’явилося відео з показом того, як загарбники нібито знайшли схованку з золотою колекцією, збереженою українською владою. Зі свого боку голова Запорізької ОВА Олександр Старух повідомляв, що у березні найцінніші колекції, які становили собою історико-культурну цінність, були вивезені в інші регіони України. «Йшлося, ймовірно, про експонати Запорізького краєзнавчого музею та Запорізького художнього музею, ‒ повідомив 30 квітня сайт Укрінформ.
У тому ж коментарі «Укрінформу» міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко зазначив: «За інформацією від голови ВЦА, я так розумію, що він розуміє, де воно… Це питання не тільки до нього (що насправді сталося зі скіфським золотом у Мелітополі — ред.), оскільки і до нас, певною мірою. Але ми спробуємо дізнатися, що ж насправді відбувалося. Але, наскільки я розумію, (за наявною інформацією – ред.) у ВЦА, з ним має бути все окей», ‒ сказав журналістам О. Ткаченко.
30 квітня на сайті Української правди було відтворено коментар названого міністра із загальнонаціонального етеру єдиних новин стосовно того, що культурну спадщину з Маріуполя можна було врятувати набагато раніше, ніж в інших прикордонних регіонах. О. Ткаченко пояснив, що влада виконує роботу для збереження музейних і культурних цінностей за певним протоколом. За його словами, таку роботу провели, «…хоча деякі розмови відносно Маріуполя у нас були напередодні з керівниками міста і цих музеїв. На жаль, нам не вдалося переконати їх відносно евакуації», – сказав міністр в загальнонаціональному етері.
Хоч Крим є поза зоною бойових дій, окупанти й там знецінюють культурну спадщину кримських татар. Як пише журналістка Віра Перун на сайті Lb.ua, з посиланням на заяву Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, окупаційна влада в Криму планує створити зону відпочинку на території старовинного мусульманського цвинтаря в Бахчисараї (про нищення там Ханського палацу у лютому ми вже повідомляли нашим читачам – прим. І.С.). «Ще в лютому на територію старовинного кладовища Саускан, яке ще називається Ханським, заїхала будівельна техніка. … Громадяни України вимагають терміново зупинити земляні роботи по створенню парку і використання цвинтаря як зони розваг, що суперечить релігії та традиціям кримських татар», ‒ наводить слова Л. Денісової сайт Lb.ua.
Водночас маємо й позитивну новину із звільненої від рашистів Чернігівщини. Як повідомляє 27 квітня інтернет-видання risu.ua розпочинаються протиаварійні роботи на архітектурній пам’ятці Гетьманщини – в Покровській церкві 1710 р. із села Дігтярівка неподалік кордону з країною-агресором. Храм є зразком органічного поєднання української та європейської архітектури, свідком союзу гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ. Громадська ініціатива «Врятувати храм Івана Мазери» та БФ «Спадщина.УА» завдяки українцям зібрали необхідну суму для покрівельних робіт на відреставрованій частині величної церкви ще до війни 24 лютого 2022 року. Наразі на початок робіт зібрано 122 тис. грн, велику частку вдалось залучити завдяки українцям закордоном ‒ Федору Закусилу та Любомиру Шереметі.
Храм був останнім великим архітектурним проектом, зведеним за кошти гетьмана Івана Мазепи. У середині ХХ століття комуністи навмисне зруйнували більшу частину церкви. Після перших спроб її реставрації, розпочатих більш як 10 років тому, теперішня ініціатива має на меті довершити розпочате, ‒ покрити рамено і маківку храму металевим дахом. «Село Дігтярівка на місяць опинилось у тилу російських окупантів, а громада жила у страсі російських безчинств. На щастя, храм і громада вистояли», ‒ повідомляє сайт risu.ua.
Ігор СКЛЕНАР
Мистецтво завжди повинно залишатись з нами незалежно від ситуації, я коли з дому виїжджала все одно взяла хоча і не всі свої екземпляри. Навіть боюсь уявити якби втратила їх.
Так, шкода втрачати свої улюблені речі, я вже повернулась до звичного мені життя та знову почала на віоліти купувати колекційні предмети, а особливо подобаються благодійні лоти.