У 1883 році в місті Житомирі Волинської губернії в родині місцевих дворян народився Казимир Загурський, який в майбутньому став відомим фотографом та мандрівником.
З ранніх років життя Загурського маємо вкрай мало відомостей. В роки військової служби він був царським авіатором.
У Волинській губернії родина Загурських проживала аж до закінчення Першої світової війни, далі вони вирішують переїхати на захід, а саме до Польщі.
У сорок років Казимир Загурський робить «круте піке», кидає все і переїздить назавжди до Африки. Він обирає Конго, яке в міжвоєнний період перебувало під протекторатом влади Бельгії.
Африка зачаровує своїми краєвидами Загурського. Саме тут він починає фотографувати, далі хобі переростає в професійну діяльність.
За кілька років фотоательє Загурського знали всі, навіть місцеві племена, до яких він часто навідувався за вдалим кадром для своїх листівок.
Паралельно працював як географ, біолог, ботанік та дослідник усього «африканського». Він виконував приватні замовлення, виготовляв цілі цикли кіно програм про життя місцевих племен.
Найбільшу популярність Загурському принесли експедиції 1929, 1932, 1935 та 1937 років. З висоти пташиного польоту він дослідив Республіку Чад (Французька Екваторіальна Африка), Кенію, Руанду, Танзанію та Уганду. Він подорожував по річці Конго та її притоках на баржі із дизельним двигуном.
У 1928 році Казимир Загурський фотографував візит бельгійського короля Альберта та королеви Єлизавети до Африканського континенту.
В 1937 році він вперше в житті взяв участь в Міжнародній фотовиставці в Парижі і відразу взяв Золоту медаль.
Найвідоміша фото колекція Загурського носить назву французькою «L’Afrique Gui Disparait», що в перекладі означає «зникнення Африки або втраченої Африки».
Перед початком Другої світової війни Загурський перебував з гостиною в родини в Польщі. У 1940 році він вирушив до Бельгії, де важко захворів, переніс операцію і заледве відновився. 10 січня 1944 року Казимір Загурський помирає в сучасному місті Кіншасі (тепер столиця Конго).
Колекція Загорського була унікальним явищем для першої половини ХХ століття, вона й до цього часу викликає захоплення не лише колекціонерів, а й професійних дослідників історії народів Африки. В своєму житті він вбачав місію – врятувати світ.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: http://www.hroniky.com/
