Вже протягом останніх п’яти років хорова капела “Дударик” дарує маленьким львів’янам та гостям нашого міста незабутні враження від мюзиклу “Пригоди святого Миколая”. Кілька днів тому журналіст видання Фотографії старого Львова зустрівся з директором державної академічної хорової капели «Дударик» Дмитром Кацалом і дізнався про творчі плани колективу на найближче майбутнє.
– Пройшов рік із нашої останньої розмови. Розкажи чим будеш дивувати в цьому році?
– Якщо чесно, то ми уже виросли із штанців, коли мусимо когось дивувати. На «Дударик» уже розраховують щороку. Свята будуть окрашені нашою присутністю. І це уже на нашій відповідальності, що кожен рік мусить бути нова, гарна, красива програма. Зокрема, що стосується Різдва, то цього року є цікаві задумки. Ближчим часом ми їх озвучимо, де і як будуть відбуватися Різдвяні концерти. Точно будуть задіяні мої найстарші співаки, ті, які уже не беруть участі в капелі «Дударик» назавжди. Їх ми долучимо, звичайно і регулярний склад, і зараз молодь проявляє дуже проявляє ініціативу брати участь у наших концертах. І Різдво це акурат час. Молодь, я маю на увазі Хор хорової школи – численна бригада, сто дітей, котрі ще не беруть з нами участь в концертній діяльності, в капелянській.
Це велика відповідальність перед людьми міста, бо я пам’ятаю, та і й батько розповідав, що на початках він був ніби в своєрідних теплих обіймах міста. Містяни, батьки, родичі тих, хто пішли в хор на початках, вони огорнули його своєрідним омофором, побачили в ньому і перспективу, і силу, і потугу. І тепер наша подальша вся робота, ніби як, відповідальність перед мистецтвом і вдячність перед містянами.
– Традиційно в Миколаївській програмі беруть участь запрошені зірки ….
– Впродовж п’яти років ми спробували багатьох різних, розмаїтих. Цей рік є завершальним і я відібрав найкращих акторів, котрі брали участь та запросив на цей рік. ЧИ це зірки? Так, принаймні нашого мюзиклу точно. Це буде супер чорт – Нараз Омельчук , супер ангел – Тарас Різняк і чудовий кіт – Людмила Бурда, яка брала участь минулого року та решта актори. Ці люди насправді найкраще справилися зі своїми ролями. Для них та для глядача вони були найкращими по сприйняттю, то їх ми і запросили.
– Щороку «Дударик» старається бути на вістрі сучасного музичного репертуару світового рівня. Використовується в програмі світові хіти, новинки, що з’являються протягом року. Привідкрий завісу…
– Щодо мюзикла, то він устоявся. Він дуже вдало скомпонований і репертуар, який туди потрапив я не бачу змісту змінювати на інший, бо це 100% , точні попадання в настрій, характер та таке інше. І я дивлюся,що він, принаймні для нас, стає хрестоматійним ніби. Оце є спосіб його реалізації і вже нічого не треба. Він триває годину п’ятнадцять , має п’ятнадцять треків, п’ятнадцять пісень, має інтермедії, мізансцени, діалоги. І ось воно сталося і вже його змінювати я дуже б не хотів. Саме його. Якщо щось робити, то створювати абсолютно щось інше. Над чим ми і працюємо. А цей вже стає хрестоматійним. Я собі проводжу аналогію – мюзикл «Чикаго», наприклад,чи «Шербурські парасольки». 50 років і там ніхто не пробує робити зміни в сценарії чи музиці, бо це є дуже і дуже вдалий мюзикл.
– Працюєш над Різдвяною, що це буде?
Я хочу зробити Гарнізонному храмі два дні відкритих концертів . Вечірніх, красивих. Для того, щоб можна було прийти і в теплі та добрі насолодитися. Не хочу робити в філармонії чи будь якому іншому залі, бо вони роблять своєрідну концертну виставленість . Ми вже ніби напере включені в концерт , а не в традицію, ритуал. Сцена до певної міри обмежує, а ми оскільки не такі супер професійні актори щоб взяти та забрати оцю концертність , а лишити отой чистий традиційний матеріал, то,відповідно територія ,зокрема храму Петра і Павла , є дуже благодатним місцем для реалізації нашого Різдвяного дива. А на Різдво «Дударик» поділяться на щонайменше п’ять, а то й десять колядничих гуртів і в концерті ми не могли дати більше як два-три,бо і по часу і по програмі воно не могло вкластися повноцінно. А тут робимо два дні такий своєрідний фестиваль «Дудариківскої Коляди». І оці всі гурти будуть мати можливість представити свою програму і , звичайно, «Дударик» буде завершувати і розпочинати це все дійство. Це буде в січні 2020 року, а конкретні дати буде погоджено дещо пізніше.
– Це зимовий цикл, а щось на весну, літо? Які найближчі плани?
– Зараз зачинається робота по одному дуже красивому проекту в співпраці з театром Леся Курбаса. Кодова назва «Козаки» і Водичев зголосився режисувати цю тему , бо назбиралося дуже багато красивого козацького репертуару і в кожній пісні є окрема драма чи комедія,розгортається сюжет. Відповідно дуже багато сюжетних ліній і мені потрібен професійний режисер, котрий це розрулить.
Козацький репертуар зараз розміщений умовно в програму «Козаки» . Там мають бути і кузбасівські дівчата,бо мусить бути і любов, і залицяння,вечорниці . Не все ж там бійки та баталії. Тож маємо зараз в зародку такий проект. Я формую репертуар,записую потихеньку і наступний крок – відправляю режисеру. Він вислуховує,створює візуальні ряди,потихеньку пишеться сценарій. Ось така зараз робота, а ближче травня ми поставимо цю програму,бо я хочу ще залучити відкриті локації – наші замки довкола Львова, які можуть створити колосальний антураж для проведення цього добра.
До Дня матері, який ми святкуємо перманентно, і теж несемо на собі обов’язок підготувати програму вдячності . Минулого року у нас було дві програми: естрадна і оперна. Оперну частину з найкращими аріями поставили в Парку культури з оркестром,групою, солістами , хором. Було дуже красиво, тригодинне повноцінне дійство на повітрі.
І цього року теж зробимо щось подібне. Тільки локацію візьмемо десь у місті, бо публіка була дуже задоволена.
Буду робити програму до Шевченківських днів. Буде цікава, не традиційна, а радше експериментальна програма.
У «Дударика» стабільно 12-16 концертних програм на рік і 100-120 концертних виступів. Це не плани, це же графік.
– Повертаючись до сьогодні. Миколай приносить подарунки до всіх чемних дітей. Твої хористи були чемними?
Вони були супер чемними. Минулого року їм вдалося зробити щось неможливе. В один місяць нам попало «Карміна Бурана», Дев’ята симфонія Бетховена і Третя симфонія Леонарда Бернстайна і ще сольний концерт, а ще Франц Ксавер Моцарт кантата «Перший весняний день». Тобто п’ять концертних програм в місячний термін потрібно було тримати якнайкращій кондиції. Вони за дуже короткий час зробили якісний серйозний стрибок , плюс 50% від попередньої потуги ,що вони були спроможні. Це на грані з фантастикою,бо це діти 10-13 років, що не є регулярними, професійними «військами». Це діти, але вони «воюють» на оперному, ораторіальному полі абсолютно в якості професіоналів.
В нас з ними була штука в Німеччині. Ми співали Карла Орфа. І з нами поїхав «Інсо», а це 120 чоловік оркестр. І нас було 50 чоловік хору, то просто перекричати цей оркестр було завданням, дати потугу. І з приводу цього я переживав.
Другий момент, це був Карл Орф «Карміна Бурана» і диригент влаштував його в індустріальному стилі на заводі кранів і якихось великих конструкцій і воно було реалізовано. Там шалена площа, великий ангар і щоб отримати зворот, відлуння, треба було чекати добрих секунд . Наповнити цей зал звучанням, це було перше завдання, і друге – збалансувати це все з оркестром не садячи динаміки. І це їм вдалося.
Тобто вони були супер чемними. А в контексті поведінки, то це просто золоті діти.
– То Миколай до них прийде?
Звичайно. Ми для них маємо сюрприз. Після останнього концерту Миколаївського ми для них зробимо гостину . Це щонайменше. А сам Миколай впродовж року збирає їм на літній відпочинок. У нас є репетиційно-оздоровчий табір. Минулого року ми були в Болгарії,сподіваюся цього року теж туди поїдемо.
А читачам, слухачам та глядачам хочеться побажати Миколаївських якостей, але на щодень. Щоб біля кожного одного було достатньо добрих людей, котрі підхоплять на ковзанці ,без натяку прийдуть на допомогу. Просто добрих людей довкола.
Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
