Історія цього монарха могла завершитись у 1401 році, коли він потрапив до рук угорських магнатів. Проте йому вдалося вижити. Пізніше він заснував орден Дракона, ще посідав трони у Хорватії, Німеччині та Чехії, організував церковний собор і особисто відвідав з’їзд монархів у Луцьку в 1429 році. Сигізмунд Люксембург не був правителем Галицької та Володимирської земель. Проте ці території згадувались у його титулах. Чому? Дивимось!
Луцький з’їзд монархів
У січні 1429 року в Луцьку відбувався з’їзд монархів. Це непересічна подія для цього міста, але й у масштабі усіх українських територій. Щось, хоча б трішечки, подібне – це, можливо, саміт президентів країн Центральної і Східної Європи у Львові в 1999 році. Повертаючись до луцького з’їзду, цю подію ініціював великий князь Литовський, Руський та Жемайтійський Вітовт. Підтримали його ідею й були присутні на форумі з облаштування справ у регіоні багато інших правителів. Зокрема, король угорський, німецький та чеський, майбутній імператор Священної Римської імперії Сигізмунд Люксембург.
Навіщо збирати монархів у Луцьку? Великий князь Вітовт хотів для себе корону. Це була вже не перша його спроба. Принагідно ще й говорили про найбільш гострі економічні та політичні питання, що стосувалися регіону. Хоч і без конкретних результатів, але це був найбільший політичний форум свого часу. Представники Тевтонського та магістр Лівонського орденів, легат папи, московський князь. До речі, були тверський та рязанський князі – на той час ще незалежні правителі, яких Москва поки що не потруїла і не потопила у крові. Були представники Ганзейського союзу та хани декількох орд. Тоді ще існувала Візантія. Імператора ромеїв Іоанна VIII Палеолога у Луцьку не було, але його посли приїжджали. Із суттєвим запізненням – приїхав аж 22 січня, у Луцьку був майбутній імператор Священної Римської імперії Сигізмунд Люксембург.
Король Русі Вітовт і Галицький та Володимирський правитель Сигізмунд
Приїжджав до Луцька і король Польщі та Великий князь Литовський Владислав ІІ Ягайло. Довго він уникав інших учасників і проводив час на полюванні. До загалу приєднався після приїзду до Луцька Сигізмунда Люксембурга. Того та князя Вітовта і можна вважати головними дійовими особами з’їзду у Луцьку.
Вітовт хотів бути коронований як король литовський, руський й жемайтійський. Відтак хотів окрему державу – королівство. Йому пропонували і чеський трон. Проте це дуже не подобалося Сигізмунду, адже торкалося його інтересів. Сигізмунд був зацікавлений в усуненні Вітовта з чеських справ. Чехи не погоджувалися на права Сигізмунда на їхній трон і сильний конкурент був йому небажаний. Відтак імператор вирішив підтримати Вітовта у його прагненні отримати корону. Не в захваті від такого розвитку подій були поляки. Польській делегації настільки не подобався хід обговорень, що, в певний момент, вони демонстративно залишили Луцьк.
На з’їзді в Луцьку все ж ухвалили рішення про коронацію Вітовта. Вона мала відбутися 8 вересня 1430 року у Вільні. На цьому гарні новини для князя Вітовта закінчились. Посольству від Сигізмунда з короною для Вітовта вистачило розуму їхати до Вільна територіями Корони Польської. Зрозуміло, що знайшлися невідомі шляхтичі, які напали на посольство і забрали корону. Коронація не відбулася. Минуло трохи більше місяця від цієї події і Вітовт помер.
Території, домовленості і зброя
Сигізмунд Люксембург (1368 – 1437) – це імператор Священної Римської імперії, син імператор Карла IV. Він також був королем Угорщини та Богемії. Дружина Сигізмунда – королева Марія, донька угорського правителя Людовика Угорського, тобто Лайоша Великого. Як відомо з домовленостей між Лайошем І та польським королем Казимиром ІІІ, якщо останній не буде мати синів – його землі, колишні терени Русі також, переходять до першого. Від імені Лайоша землями колишнього королівства Русі певний час управляв Владислав Опольчик. Проте належали вони угорському королю, а по тому – його доньці Марії (1371 – 1395). Марія була королевою Угорщини і Хорватії, королевою Русі.
Коли Марія стала дружиною уже згаданого Сигізмунда Люксембурга, на той час сина імператора Священної Римської імперії Карла IV, польські еліти почали тривожитись. Відтак розпочався розіграш спектаклю “король Ядвіга”. Після смерті Лайоша І Галицька та Вололодимирська землі мали перейти до його доньки Марії. Проте терени королівства Русі захопили польські війська і проголосили там королевою Ядвігу. Марія, Сигізмунд, який унаслідував владу над цими територіями після її смерті, а також їхні нащадки, не погоджувалися з таким станом речей. У титулах королів Угорщини зберігалась згадка, що вони є і королями Русі. Врешті, королі Польщі не йменували себе королями Русі – лише її панами та володарями. Остаточно це питання мав вирішити спільний Сейм шляхти обох держав, але його так ніколи і не скликали.
Сигізмунд Люксембург, який розривався між німецькими, угорськими, чеськими, хорватськими справами, а між тим ще й у хрестові походи ходив, на русько-угорсько-польський трикутник впливу не знайшов. Він програв цю боротьбу польській стороні, яку бачив головним конкурентом. Тим більше, що у протистояння втягнули ще й правителя Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського Ягайла.
Отож, Сигізмунд Люксембург був правителем Галицької та Володимирської земель лише на рівні титулу. Станом на 1436 рік це виглядало десь так: “Sigismundus diuina fauente clemencia Romanorum imperator semper augustus ac Hungarie, Boemie, Dalmacie, Croacie, Rame, Seruie, Gallicie, Lodomerie, Cumanie, Bulgarieque rex”. Проте реальність була дещо іншою.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Сигізмунд І Люксембург // Велика українська енциклопедія [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://vue.gov.ua
- Шурхало Д. Від монархів до повій – 590-річчя Луцького “саміту” // Радіо Свобода, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/29707282.html
- Шутко О. Нереалізована ідея Вітовта, або Як на з’їзді монархів у Луцьку вирішували османське питання // Район. Історія, 2023 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://history.rayon.in.ua/topics/596620-nerealizovana-ideya-vitovta-abo-yak-na-zizdi-monarkhiv-u-lutsku-virishuvali-osmanske-pitannya
