Серед багатьох здобутків Івана Франка особливе місце займає його публіцистична творчість, зокрема публікації у львівській пресі ХІХ століття. Ми бачимо там як актуальні суспільно-політичні проблеми так і більш “екзотичні” теми. До таких належить і Франкова публікація про знайдений наприкінці ХІХ століття у Єгипті грекомовний папірус римського часу, який містив текст “Афінської політії” Арістотеля. У наш час, відшукали цю замітку Івана Франка львівський дослідник Тарас Лучук та його колега Юлія Починок, вони ж заново опублікували її, оскільки вона не була включена в офіційні видання праць Франка радянського часу. Ми ж пропонуємо вам поглянути, чому львів’яни понад 100 років тому цікавились не лише дрібними буденними проблемами, але й були в курсі провідних тенденцій у житті світу, в тому числі і наукового.
Львівська газета «Kurjer Lwowski» була для свого часу досить прогресивним явищем. Вона виходила щоденно у 1883-1935 роках і неофіційно вважалась однією з ключових газет львівської інтелігенції. Серед численних дописувачів був, зокрема, Іван Франко, який після конфлікту з лідерами народовського руху втратив роботу у «Зорі». Співпраця з «Кур’єром» була для нього найбільш плідною з-посеред усіх польськомовних газет під австрійської Галичини — сюди він подав до друку близько 900 публікацій.
Однією з них стала і стаття “Referat o nowo odkrytem dziele Arystotelesa” (“Реферат про нововідкритий твір Арістотеля”). Стаття повідомляла читачеві, що “На засіданні “Історичного товариства” виголосив у суботу [16 січня 1892 року] проф. д-р Цвіклінський свій гарно підготований відчит про нововідкритий твір Арістотеля про уклад конституції Атен.” (тут і далі текст цитується в перекладі з польської та редакції Тараса Лучука та Юлії Починок). Професор Цвіклінський, один з чільних антикознавців Львова ХІХ-ХХ століття, представляв не просто рядову знахідку чергового античного твору.
Справа в тому, що більшість праць античних авторів збереглись до нашого часу у середньовічних копіях, які і були опубліковані у ранньомодерну епоху, тому станом на кінець ХІХ століття більшість дослідників вважала, що годі очікувати на нові відкриття в цій сфері. Відкриття цілої низки текстів Нового Завіту у ХІХ столітті (зокрема так званих Сінайського та Вашингтонського рукописів) показало, що текстологія Біблії являє собою дискусійне питання, тому у Європі почали виникати товариства, які ставили своєю метою активізувати пошуки нових текстів і дослідження територій на зразок Єгипту. Одну з збірок знайдених папірусів передали Британському музею у 1890 році. Серед таких збірок часто виявляли унікальні фрагменти античних авторів, які дозволили здійснити справжній прорив у дослідженні багатьох сфер давньої історії. Одним з таких текстів стала і “Афінська політія” (“Про політичний устрій Афін”) Арістотеля.
Іншим цікавим фактом, який Франко повідомляв львів’янам була особа лектора. Людвік Цвіклінський польський класичний філолог та античник, який навчався у Вроцлавському та Берлінському університетах і був учнем майбутнього лауреата Нобелівської премії, знаменитого знавця римської історії – Теодора Моммзена. Цвіклінський був професором, у 1893-1894 роках ректором Львівського університету. Франко добре знав Цвіклінського, оскільки відвідував його заняття, та і загалом їхні стосунки були досить теплими.
Ще одним цікавми фактом є те, що цей текст Франка – чи не єдиний у його творчості був присвячений Арістотелю. Ще один вагомий факт, що він опублікований у повсякденній львівській газеті того часу. То ж для чого львів’янам Арістотель? Відповідь, як видається, може бути актуальною і для нашого часу. Текст Франка про Арістотеля – дещо більше ніж просто стаття в газеті, він свідчення того, що існують речі важливіші ніж повсякденні турботи, плинне політичне життя чи щоденні анекдоти чи байки про певні події в житті міста. Цей текст показує, що понад 100 років тому і Франко і редактори видань були цілком в руслі тогочасного європейського культурного дискурсу і у сьогоднішніх спробах то вступити в ЄС, то засвідчити свою належність до Європи, нам деколи варто згадати, що Європа це не лише безвізовий режим чи кредити на велодоріжки для Львова, Європа – це передовсім культурний простір, який полягає і у таких “дрібницях”, як знахідка чергового твору Арістотеля. У ХІХ столітті львів’яни це розуміли, але чи розуміють вони це зараз?
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Тарас Лучук, Юлія Починок. “[Referat o nowo odkrytem dziele Arystotelesa]”, або додаток до “Додаткових томів до зібрання творів у п’ятдесяти томах” Івана Франка // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2011. Випуск 55. С. 264–27. (http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Vlnu_fil/2011_55/55_2011/55_2011_Luchuk,Pochynok.pdf)
- Факсиміле папірусу №131 Британського музею (https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%A4%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B5_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8_%D0%9B%D0%9F%28%D0%B8%D0%B7_%D0%B8%D0%B7%D0%B4_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%29.jpg?uselang=ru).
