Національні громади, що оселились у Львові за часів короля Данила

Початок  двадцять першого століття. Незалежна Україна – частина глобалізованого Світу, в якій відбуваються складні процеси державотворення, пошуки своєї історичної місії заради кращої долі свого багатостраждального народу і прийдешніх поколінь. У відкритій Світу Україні відбуваються  процеси створення нової Української політичної нації. Українці, на жаль, покидають в пошуках кращої долі Богом дану їм Батьківщину. На їхнє місце прибувають і залишаються, створюючи свої національні громади представники незнаних на українській землі народів: араби, азербайджанці, чеченці, в’єтнамці, афганці, нігерійці та інші.

Можливо, вони разом із українцями будуть створювати нову незалежну Україну. У вихорі політичних і національних змін в країні, на жаль, руйнується пам’ять про представників трьох народів – німецького, єврейського та вірменського, які в давні часи  в Державі короля Данила і його синів разом із русичами творили міць і славу України-Русі.

Чому  представники саме тих народів добровільно прийшли першими та залишилися на землях коронованої України-Русі? Що дали вони для розвитку держави та які можливості отримали вони на землях нової для них батьківщині?

Спробуємо привідкрити завісу часу. Крізь віки побачити та зрозуміти події, які відбувалися на нашій землі майже 800 років тому. Король Данило, правитель і творець найбільшої країни в Європі, видатний державотворець, дипломат, полководець, прозахідний політик, який заснував у своїй державі нові міста такі як Львів, Кременець, Холм та інші, пильно придивлявся до поступального розвитку сусідньої держави – угорського королівства. Так склалася його доля, що від дитячих років до кінця правління його життя в певній мірі було пов’язане з угорським королівством. Саме в Угорщині після трагічної загибелі його батька Романа II Великого, він, його брат Василько і їхня мати візантійська принцеса Анна-Єфросінія знайшли захист та притулок. Ставши великим князем, а пізніше королем, Данило в різні часи свого правління мав постійні контакти з угорським королівством. Відносини складалися  по різному – були і військові конфлікти, і вигідна торгівля, і родині зв’язки після того, як угорська принцеса Констанція стала дружиною його сина Лева. Короля Данила, як знавця різних мов і допитливу людину не могла не дивувати історія феноменального перетворення колись кочової угорської орди в цивілізовану державу за перші 100 років свого існування.

На новій для угорців батьківщині. В 896 році кочова орда угорців із Зауралля перемахнувши, як вихор, через Урал і степи Київської Русі, через Карпатський перевал, і вторглася в землі Великої Моравії – перетворивши її на руїну. Угорці – народ кочівників і ідолопоклонників, який раніше ніколи не будував міст, не мали розвинутих ремесел і свого письма, через 104 роки після приходу на нові землі в 1000 році мав своє визнане в світі християнське королівство з містами Буда і Пешт та значну кількість фортець, королівський палац, храми, розвинуту торгівлю, організовану армію і письменність на основі латинської абетки. Яким чином відбувся цей цивілізаційний феномен за короткий історичний період? Це не могло не зацікавити юного Данила – представника народу, який стояв на значно вищому щаблі розвитку в 9-му столітті, чим угорська орда.

Представники двох національних громад – німецької та єврейської, що жили на цих землях задовго до приходу угорців найбільше долучились до дивовижного перетворення кочової орди в королівство Угорців.

Німецькі колоністи були найкращими фахівцями в західній і центральній Європі в обробці землі, садівництві та в багатьох видах ремесел. Творці і будівничі величезних фортець, кам’яниць в містах і храмів – народ відповідальних господарів і віруючих римо-католиків, вони принесли для угорців віру христову і навчили їх усьому, що знали і вміли самі. Значення  німецьких колоністів для королівства було таким значущим, що німецька мова стала другою державною мовою після угорської.

Германізовані євреї, представники народу, що дав світу великих пророків і мудрих царів, які проживали на цих землях ще із часів римської провінції Паннонія, теж внесли свій значний внесок в створенні цивілізованої угорської держави. Євреї – вмілі алхіміки – аптекарі, астрологи, знавці банківської справи, організатори і відповідальні за виготовлення штемпелів і випуск  монет в майже усіх країнах середньовічної Європи. Саме євреї створили внутрішню і міжнародну торгівлю, започаткували  випуск власних угорських грошей: срібних динарів і золотих дукатів, які стали символом заможності і державності угорців. Євреї лікували угорців і навчали їх різним наукам і торгівлі. Так саме, як німці, євреї були пошановані угорськими королями. Відзначаючи заслуги євреїв в розбудові своєї держави король Белла IV в 1254 році видав грамоту, в якій визначив, що євреї відтепер будуть мати рівні права із угорцями, а також надав право мати своє національне самоврядування і вільне створення своїх релігійних центрів.

Король Данило, засновуючи  нові міста і відбудовуючи розорені монгольською навалою оборонні укріплення замків і фортець, розуміючи значення розвитку міжнародної торгівлі, запросив до себе представників німецького та єврейського народів. Чому вони погодились, що їх привабило?

Відповідь на це питання дає державницька позиція короля Данила, який робив усе своє свідоме життя тільки те, що приносило користь його народу.

Про чесноти короля Данила, а саме: вірність даному слову, відповідальність за свої дії, відсутність підступних дій і злих вчинків, віротерпимість. Усі ці чесноти і  послугували довірі до нього  представників інших народів. А найголовнішим чинником  були самі русичі – мужні і справедливі воїни, вмілі землероби і скотарі, люди відкриті і добрі до всіх тих, хто приїхав до них з добрими намірами.

Німецькі колоністи, прибувши на нову для них батьківщину, почали разом з русичами розбудовувати і відбудовувати міста, навчаючи русичів  тому, що знали і вміли на той час краще від інших народів Європи. Німці заклали на Руській землі основи німецького самоврядування міст. По їхніх проектах створювали міста, на кшталт німецьких міст. Центр міста – ратуша, навколо неї ринкова площа, будинки городян, храми і усе це обгороджено потужними кам’яними мурами. Значення німецької громади за всі часи існування руського королівства важко не визнати.

Першими євреями, що осіли на землях руського королівства, були євреї-купці. Вихідці з угорського королівства і німецьких держав, які з давніх часів вели велику торгівлю між західною Європою, Руссю та Сходом. Отримавши прихильне ставлення до їх діяльності з боку короля Данила, вони привезли на гостину Руську землю свої родини. Потреба в міжнародній торгівлі була величезна. З Русі продавали на Захід збіжжя і худобу, вироби з льону та шкіри, сіль, мед та віск, завозили різноманітні товари, які не вироблялися з різних причин на Русі. Дізнавшись про прихильне ставлення до євреїв короля Данила і його родини, потягнулися на Русь й інші євреї: ремісники, шевці, чоботарі, ювеліри, аптекарі, алхіміки і астрологи, знавці втаємничених знань. Одні приїхали добровільно з угорського королівства, інші як біженці з німецьких земель, де п’яні банди озброєних майбутніх хрестоносців замість визволення  Єрусалиму, почали грабувати і вбивати євреїв.

На новій батьківщині євреї створили свої національно-релігійні осередки і отримала від короля Данила певні захисні грамоти. Вони зробили великий внесок  в розвиток економіки королівства.  Прихильне ставлення до євреїв, як до народу безконфліктного, відданого своєму справедливому правителю, зберігалося і при правлінні  короля Лева I та його нащадків увесь період існування королівства України-Русі.

Вірмені і Русь. Їхні відносини мали давню історію. З вірменських рукописів 7-11 століть відомо про взаємні культурні впливи двох народів в будівництві храмів, сакральному мистецтві та взаємовигідній торгівлі. Русичі не раз надавали військову допомогу вірменській державі Багратідів в їхній боротьбі проти арабських і турецьких завойовників. Після загибелі вірменської держави на Кавказі значна частина вірмен переселилася у Крим. Там вони створили великі поселення, заклали виноградні плантації. Налагоджуючи господарську діяльність на новому місці, частина вірмен зайнялася торгівлею з Руссю. Почавши з торгівлі вином та східним пряностями і шовками, вони з дозволу короля Данила створили  великі двори, в яких жили і працювали вірмени. Знаючи вірмен, як безстрашних воїнів їх було набрано для оборони східних кордонів королівства. Після руйнівного землетрусу в Айні багато вірмен – біженців переселяються на землі Руського королівства. Вони були дуже знаними майстрами у дублені шкір і різних виробів із шкіри, вправними ковалями, вірменські жінки були неперевершені у пошиті церковних риз і в оздобленні їх золотим і срібним орнаментом. Вірмени створили свої громади майже у всіх містах Королівства, отримали від короля право на свій суд, будівництво храмів, захист майна.

Дуже важливим фактором позитивного розвитку національних громад було їх бажання, щоби їх діяльність приносила користь руському народу, серед якого вони жили. Вміння цих громад не створювати міжнаціональні і міжрелігійні конфлікти послугувало основою мирного співіснування  різних національностей. Все створило можливість у впевненому майбутньому свого існування для цих громад на українській землі і в кінцевому сприяло розвитку найбільшої держави середньовіччя королівства України-Русі.

Після загибелі останнього нащадка династії Романовичей і захоплення руських земель польським королем Казиміром Великим, настали для русичів, німців, євреїв, вірмен – часи складних випробувань. Але залишилось в їхній історичній пам’яті згадка про кращі часи, пору існування і розвитку королівства України-Русі.

Доповідь оприлюднена  автором на міжнародній науково-практичній конференції “Українська середньовічна держава (XIII-XIV ст.)”, яка відбулась у Львові.

Марко СІМКІН
журналіст – міжнародник