Кілька днів тому минуло 100 днів від початку війни. Війни, яка на друзки розбила життя кожного з нас, змінила кожного з нас і безнастанно мучить головним питанням, на яке не має відповіді: Чому, за яким правом ворог зруйнував і далі продовжує нівечити мою чудову, квітучу країну і долі тисяч моїх краян?
Немає відповіді, є тільки біль, гнів і несамовитий спротив. Хто як може, так і виявляє чи тамує ці почуття — із зброєю у мужніх руках наших захисників, відданістю лікарів, спритністю та відвагою волонтерів, а також тисячами скитальців, котрі вимушені були покинути свої рідні місця. Такі часи, коли неймовірна доброта та людяність стає на противагу звірячому обличчю ворога. Врятовані людські життя, важливість життя кожного земного створіння – ось у чому наша сила і наше спасіння. А також — важливість збереження навіть найменшої пам’ятки, сакральної споруди чи музейної колекції .
Це розуміння, яке осяяло і зібрало нас, невелику групу людей, спонукало створити те, що ми назвали громадською ініціативою “Центр порятунку культурної спадщини” у якій почали і продовжуємо працюємо на волонтерських засадах. Сьогодні нашому “Центру” також 100 днів.
Зовсім не хотілось би робити якихось офіційних звітів, бо робота, яку виконуємо, на щастя, позбавлена усілякого офіціозу і бюрократії. Виконуємо її з великою радістю та відданістю, із сатисфакцією з того, що вона є дуже запотребована і, що ту допомогу, яку потребують музеї, чи культурні установи, можемо надати швидко. Бо іноді навіть декілька годин мають значення для порятунку.
Як от, наприклад, у випадку, з “Багричівською садибою” на Харківщині, коли директор музею пакував і вивозив експонати під кулями і вибухами. Встиг і вивіз завдяки тому, що вдалось допомогти вчасно. Та поміч, яку надає наш “Центр” власне стосується, в першу чергу, музеїв та інших культурних установ, а також сакральних споруд.
З перших же днів роботи , нам вдалось заручитись підтримкою західних партнерів, серед котрих найбільшою є співпраця з Комітетом допомоги українським музеям (Komitet Pomocy Muzeom Ukraińskim), з пані Анною Дрозд з Музею Варшавського Повстання ( Anna Drozd, Kierownik Działu Wystaw Zewnętrznych). Великі поставки волонтерської допомоги з країн Європи через посередництво Комітету переправляються різного роду транспортом (вагонами, фурами) на адресу нашого Центру, який знаходиться, завдячуючи підтримці директора п. Андрія Андрухіва, у приміщенні Науково-технічної бібліотеки НУ Львівська Політехніка (вул. Професорська, 1).
На початках, велику допомогу по транспортуванню деяких вантажів , надав п. Гжегож Юзефчук , Президент Люблінського Товариства Бруно Шульца у м. Люблін та його колеги.
Допомога, яка надходить — це матеріали для пакування та збереження музейних експонатів, протипожежні засоби. За час існування Центру вдалось забезпечити ними понад 50 музеїв та установ по всій Україні, включно з тими, котрі знаходяться у наближених до фронту, територіях.
Музеї таких міст та областей, як : Запоріжжя, Харкова, Дніпропетровська, Києва, Чернігова, Батурина, Полтави, Вінниці, Рівного, Конотопа, Тернопільщини, а також музеї Львова та області отримали не тільки необхідні їм пакувальні матеріали, але й деяке комп’ютерне устаткування.
Налагоджена співпраця з американською Фундацією Foundation to Preserve Ukraines Sacral Arts (FTRUSA) ( очолює п. Христина Лев), через посередництво якої надходить і фінансова допомога музеям.
Завдяки співпраці з такими установами, як Музей мистецтв Метрополітен (США), Канадський інститут реставрації, Латвійська національна бібліотека, маємо змогу отримувати навчальні відеоуроки стосовно пакування та охорони музейних предметів різних груп і виставляти їх на сторінці Центру у Fasebook.
Співпрацюємо з Українським національним Комітетом ІКОМОС, з Інститутом «Polonika».
«Центр порятунку культурної спадщини» виник як відповідь на виклик часу , яким є війна і ключове слово у його діяльності : «Порятунок» має багато значень. Перше значення — це максимальні зусилля по збереженню матеріальних пам’яток нашої історії і культури.
Наступне — знову ж таки — збереження , але вже на іншому рівні — на електронних носіях. Саме цьому і плануємо присвятити наступну сторінку життя нашого Центру.
Наталя ФІЛЕВИЧ
Зараз сиджу з музеєм в безпеці. Вдалося виїхати з обстрілів, і це завдяки фонду. Хочу подякувати, від щирого серця, в першу чергу колектив фонду, за підтримку та допомогу. За те, що повірили мені і в мене. Якщо були би бюрократичні питання, то результату могло не бути. В моїй ситуації кожна хвилина мала значення, як для життя так і збереження музейної спадщини. Низький уклін Вам!!!!!!!!