Весна щороку багата на авіаційні новини. У кінці березня входить в дію літній графік і тоді авіакомпанії намагаються потішити пасажирів новими рейсами. Цей рік особливий у цьому контексті та є надія, що так буде вже не довго.
Але сьогодні згадаємо, що були в історії авіації у Львові і ще дві особливі весни, коли аеропорт перебував у центрі уваги. Це 1955 та 2012 роки. І в обох випадках приємні події були пов’язані з відкриттям нових терміналів, або аеровокзалів.
Термінал 1. Радянський аеровокзал
Після Другої світової війни цивільна авіація почала стрімко розвиватися. Вже у 1950-х роках аеропорт у Львові отримав статус ключового міжнародного летовища СРСР, адже всі рейси, які прямували з Москви на захід, зупинялись у Львові.
Така ситуація вимагала побудови нового сучасного пасажирського терміналу – міжвоєнні приміщення аеровокзалу не могли належним чином забезпечувати постійно зростаючі потреби.
У квітні 1955 року в аеропорті відкрито новий аеровокзал (нині — Термінал 1), збудований за типовим проектом московських архітекторів Г. Єлькіна й Г. Крюкова. Схожі будівлі з’являються у Харкові, Сімферополі та Донецьку та й по цілому Радянському Союзу.
Будівництво здійснював Львівський будівельний трест № 98 під керівництвом Едуарда Келлера.
Тут розмістилися квиткові каси, диспетчерська, пошта, телефон, телеграф, готель на 14 місць, ресторан – усе, що потрібно для комфортної роботи та польотів.
Аеровокзал був розташований якраз у кінці вулиці Любінської, що відкривало чудовий вид на нього ще здалеку. Перед ним було розбито клумбу з фонтаном.
Також була розбудована аеродромна інфраструктура, приміщення для адміністрації та допоміжних служб аеропорту. Вони розташувались якраз на території між «старим» ще польським та «новим» радянським аеровокзалами.
До середини 1960-х років аеропорт перестав бути транзитним центром літаків з Москви, адже поява турбогвинтових та реактивних двигунів, а також потужніших машин дозволяла їм долати великі відстані без дозаправок. Тоді ж він втратив статус міжнародного.
Та все ж аеропорт розвивався. У 1970-х-1980-х роках потовщено та продовжено до 2,5 км. злітно-посадкову смугу, в результаті чого він міг приймати найбільші пасажирські та транспортні повітряні судна.
На 1980-ті роки припадає найбільша інтенсивність відправлень літаків з львівського аеропорту — близько 60 в день. Значну частину з них становили рейси у Москву.
З розпадом Радянського Союзу кількість перевезень різко зменшилася, натомість, аеропорт відновив статус міжнародного.
До саміту глав держав Центральної та Східної Європи, що проходив у Львові 1999 року, аеровокзал капітально відреставровано. З того часу і почався поступовий вихід летовища з кризи.
Наступний суттєвий ремонт споруди відбувся напередодні Євро 2012, але з цього часу вона фактично не використовувався – лише для зустрічі бізнес-рейсів. Лише у 2019 році термінал був переобладнаний та планувалось його використання для прийому внутрішніх та чартерних рейсів.
Термінал А. Повітряні ворота Львова до Євро 2012
Черговий етап розвитку аеропорту у Львові пов’язаний з побудовою нового, вже третього за чергою, пасажирського терміналу. Це відбулося у 2009 – 2012 роках до Чемпіонату Європи з футболу 2012.
Також тоді була проведена докорінна реконструкція усієї інфраструктури аеропорту: відремонтовано старий радянський термінал; а злітно-посадкову смугу реконструйовано, та продовжено з 2510 до 3305 метрів для того, щоб вона могла приймати літаки класу D.
Аеропорт було названо іменем короля Русі Данила Галицького. Урочисте відкриття відбулося 12 квітня 2012 року за участі Президента України і президента УЄФА Платіні.
Богдан БІЛАН і Юра ТАНЧИН
Хлопці, опис загальний. Чому переплутано терміни “термінал” з “аеровокзалами”? Напевне потрібно писати грамотні речі по відношенню до авіації, бо ж не можна писати, наприклад, про повітряні судна”, а подавати “путобалони” і т.і.