Одним з найменш знаних львівських митців міжвоєнного часу є Броніслав Віктор. Архітектор, скульптор і всебічно обдарована людина, він залишив слід на обличчі Львова та цілого ряду інших галицьких міст. Пропонуємо вам детальніше поглянути на життя і творчість цієї людини.
Народився Броніслав 21 липня 1886 в селі Марковце Сяноцького повіту. Закінчив гуманітарну гімназію в Самборі у 1905 році, після чого він навчався на факультеті архітектури Львівської політехніки. 1916 року, після проходження кількарічної практики в приватних архітектурних бюро, він врешті отримав диплом, але з огляду на те, що тривала І Світова війна, його практична діяльність у цей час так і не розпочалась. Паралельно з навчанням у Політехніці він відвідував приватну художню школу Станіслава Батовського-Качора.
1917 року Броніслав стає членом Політехнічного товариства у Львові. Він працює у Галицькому намісництві, де від 1917 року обіймає посаду ад’юнкта, від 1919 — комісара, а від 1920 — старшого комісара будівництва. 26 жовтня 1925 р. він був обраний членом правління «Кола архітекторів», яке діяло в рамках Політехнічного товариства, а 26 листопада 1926 і 4 листопада 1927 року навіть обирався президентом «Кола», а також членом Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві. У 1920—1945 роках він викладав у львівській Промисловій школі. Від імені Кола архітекторів 1926 року був членом журі конкурсу проектів санаторію в Криниці-Здруй, а 1930 року входив до складу журі конкурсу на проект пам’ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові.
Залишив він і помітний слід в архітектурі Львова і Львівщини. Серед найвідоміших його твоірнь варто відзначити павільйони т.зв. “Східних торгів”. Для Торгів було обрано територію, на якій у 1894 році проводилась Загальна крайова виставка, а у 1916 році — військова виставка. Заходами опікувалось Міністерство промисловості та торгівлі та Міністерство закордонних справ Польщі. Перші павільйони зведені у 1921 році із нетривких матеріалів. У наступні роки їх поступово було замінено на стаціонарні споруди більшого розміру.
У 1932 році він керував спорудження ратуші у Жовкві.
У 1924 році ним була здійснена перебудова фасаду костелу святого Миколая у Львові.
Цікавою стала перебудова вежі костелу святої Анни у Львові у 1927 році. Вигляд костелу, яким ми його бачимо зараз – заслуга саме Віктора.
Броніслав Віктор — автор та співавтор ряду надгробків на Личаківському цвинтарі. Це пам’ятники С. Бастирові (1920), Вільгельму Константину Станеку (1920), надгробок Ольги Шмелькес (1921), Станіслава Соколовського (1932,), Г. Мюльднерові (1934).
Після того, як Львів у 1944 році знову увійшов до складу УРСР, більшість польського населення поступово змушена була мігрувати. Не став винятком і Броніслав Віктор. Від 1946 року він проживає у Вроцлаві, де працює на кафедрі рисунку факультету архітектури Вроцлавської політехніки. Викладав живопис, рисунок, композицію, художні шрифти і навіть був нагороджений бронзовою медаллю за педагогічну роботу та Воєводською мистецькою нагородою Дольного Шльонська. У післявоєнний період взяв участь у 40 виставках скульптури у різних містах Польщі. Помер 15 вересня 1961 у Вроцлаві. Поховано його було також у Вроцлаві, на цвинтарі святого Вавжинця. Проте у Львові постать Б. Віктора здебільшого нікому невідома і ця несправедливість з часом повинна бути подолана.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Бірюльов Ю. О. Віктор Броніслав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 383 – 384.
- Zenon Prętczyński, Wspomnienia o profesorach Wydziału Architektury Politechniki Wrocławskiej (z lat studiów 1947–1952), Oficyna Wydawnicza Politechniki Wrocławskiej, Wrocław 2005 (Режим доступу: http://www.dbc.wroc.pl/Content/1146/pretczynski_wspomnienia.pdf)
