У даній статті пропонуємо дізнатися історію виникнення вулиці Валової, а також те, наскільки змінився її вигляд від початків існування до сьогодні.
Наприкінці XVIII століття, у 1777 році за наказом тодішньої австрійської влади у Львові почали активно розбирати міські укріплення. У 1787 р. було оголошено про розпродаж південної частини колишнього міського муру, а також прилеглих до нього ділянок. На їхньому місці було утворено вулицю Нову (нині – вул. Братів Рогатинців). Через років двадцять паралельно до вулиці Нової прокладено вулицю Валову. Цікавим є те, що від моменту утворення і до наших днів вулиця не змінювала назви. Починається вона від пл. Адама Міцкевича та простягається до вулиці Підвальної.
На тому місці, де зараз знаходиться будинок, в якому міститься UniCreditBank, до кінця 1990-их років стояв будинок, південний бік якого мав адресу Валова, 1. В ньому діяв Кінотеатр ім. Івана Франка. Даний заклад неодноразово змінював я к і свою назву, так і власників. Кінотеатр мав такі назви : ‘‘Ванда’’ (1908 – 09 рр.), ‘‘Байка’’ (1909 – 12 рр.), ‘‘Геліос’’(1912 – 17 рр.), ‘‘Фатаморгана’’ (1917 – 31 рр.), ‘‘Міраж’’ (1931 – 39 рр.), ‘‘Кінотеатр хроніки’’ (1939 – 40 рр.), ‘‘Централь’’ (1942 – 44 рр.), ‘‘Кінотеатр ім. І. Франка’’ (1944 – 1990 – ті роки).
Стосовно роботи Кінотеатру, варто додати, що станом на 1944 р. в середньому відбувалось 2 кіносеанси на день. В приміщенні було 293 місця для глядачів. В даному Кінотеатрі показували старі, а також і недавні кінофільми, які вже відбули свій термін у кінопрокаті. У 1987 р. у будинку сталась пожежа і наприкінці 1990 – х років його демонтували.
Варто зауважити, що вихід з кінотеатру виводив на вулицю Кравецьку, яка до 1871 р. мала назву Валова бічна. Ця невеличка вуличка практично зникла після будівництва приміщення банку, адже тепер там розташовані банківські гаражі.
Будинок № 2 на вулиці Валовій збудований на початку ХІХ ст. у стилі історизму. Протягом свого існування зазнав декількох реконструкцій. В даному приміщенні до 1990 – х років було розташоване машинно-обчислювальне бюро Обласного управління торгівлі. На першому поверсі протягом всього часу існування містилися магазини. Зараз тут крамниці брендового одягу ‘‘Levi’s’’, ‘‘Arber’’ та інші, а також управління державної реєстрації Львівської міської ради, офіси та житлові приміщення.
Будинок №3 має свою цікаву історію. В середині XIX ст. тут мав свою майстерню відомий кравець Томаш Кульчицький. В 1840-1849 роках він видавав власним коштом ‘‘Денник мод паризьких’’. Часопис був присвячений моді та літературі. На його сторінках друкувались також повісті, драматичні твори та поезії. Через деякий час, через борги, Кульчицький разом із своєю майстернею, змушений був переїхати у біднішу частину міста. Таким чином відомий кравець залишив по собі назву вулички, яка існувала донедавна.
Будинок №4 називали кам’яницею Бауровича. Збудований в ХІХ ст. в стилі історизму. У 1878-1884 рр. тут існувало Політехнічне товариство, а згодом тут була розташована народна школа. Тепер на першому поверсі знаходяться магазини.
Будинок №5 розташований на розі вул.Валової та вул.Галицької. Збудований на початку ХІХ ст. на місці трьох будинків. За польських часів тут була гуртівня польського купецтва, ресторан Фростіґа, перукарня Сіпчинської, пізніше тут були магазин та кафе, а тепер тут ‘‘KREDENS CAFE’’.
Будинок №7 датується 1910 р. Збудований на місці двох менших житлових кам’яниць за проектом архітекторів Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського у стилі модерну. Зигмунт Корчинський виконав 8 барельєфів. Замовником виступав відомий львівський лікар-окуліст Теодор Балабан. Тепер тут міститься Ощадбанк, а за польських часів була Міська ощадна каса та інші установи. Варто зауважити, що над кам’яницею височіє кругла вежа, завершена куполом, на шпилі якого колись крутився флюгер у вигляді півня. Через це будинок називали ‘‘Під Когутом’’.
Кам’яниця №9 збудована у 1911 р. за проектом архітекторів Альфреда Захарієвича та Юзефа Сосновського у стилі модерн для банку ‘‘Львівського’’.
Фасад оздоблений барельєфами Зигмунта Курчинського, які символізують Мистецтво, Промисловість, Ремесло та Економіку. Зараз тут міститься Ощадбанк та житлові приміщення.
Будинок №11 споруджено у 1910 р. за проектом архітектора Артура Шлеєна для Сабіни Фрідлер. Його фасад прикрашають фігури середньовічних лицарів, які тримають щити з гербовими елементами земель Західної та Східної Галичини. Автором згаданих скульптур є Тадеуш Блотніцький.
Колись тут був розташований автомобільний салон, а за радянських часів спочатку існувала перукарня, потім комісійний магазин та ательє. Зараз ту розташований салон мобільного зв’язку ‘‘Київстар’’ та Idea Bank.
Будинок №13 збудований в 1911 – 12 рр. за проектом архітекторів В. Дердацького та В.Мінкевича на замовлення Адольфа Левіна. Фасад прикрашають роботи З.Курчинського. Спочатку використовувався як прибутковий будинок. Тепер тут розташований магазин ‘‘Мисливець’’.
Кам’яниця по вул. Валовій, 14 (друга адреса – пл. Галицька, 6 ) споруджена в модерному стилі у 1888 р. за проектом Вінцентія Кузневича для москвофільського Товариства ім. М. Качковського. Згодом тут працював Центральний комітет організації ‘‘Сельроб’’ та редакція її газети. У міжвоєнний період тут існувала адвокатська контора Мар’яна Глушкевича, а зараз тут міститься відділення Укрпошти.
Під номером 15 розташований будинок, спроектований у 2002 р. архітектором О.Базюком. На цьому місці стояла кам’яниця, виконана у стилі австрійського класицизму, що датувалась 1788-1789 рр. і наприкінці 1990 – х завалилась, її розібрали. Варто зазначити, що будівництво нової споруди викликало чимало конфліктів, адже вигляд будівлі руйнує архітектурне середовище навколишніх вулиць. Зараз тут розташовані банківські установи та інші заклади.
Будинок №16 споруджений у 1840 – х роках. Тут розміщувалось австрійське військо, а перед Першою світовою війною перебувало командування 11 піхотної дивізії. Тепер міститься Львівська мануфактура кави.
У житловому будинку №17 від 50-х років минулого століття містився комісійний магазин.
Під №18 міститься приміщення колишнього Бернардинського монастиря. Тут до 1939 р. була гімназія з польською мовою викладання, від радянських часів містилося Музично-педагогічне училище ім.Ф.Колеси, а тепер тут розташований факультет культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Під номером 18а існує Музей ідей, заснований в 1992 р. Олесем Дзиндрою.
Будинок №19 збудований у 1894 р. за проектом А.Голомба у стилі історизму. Є характерним прикладом львівської житлової архітектури кінця ХІХ ст. На першому поверсі розташована кав’ярня та Букет вина.
У будинку №20 зараз розташоване Управління охорони пам’яток історії, а до 1970-х років ще були житлові приміщення.
Будинок №21 на початку XX ст. належав єврейському політикові Адольфові Штанду. Тепер тут житлові приміщення та магазин.
У будинку № 23 за польських часів була фабрика кузовів ‘‘Титан’’, зараз – салон одягу та взуття Мілана та помешкання львів’ян. Тут мешкав і у 1946 році помер вчений-дерматолог Роман Лещинський.
Під №25 за польських часів був магазин канцелярського приладдя Крістофа, зараз тут магазин одягу і ‘‘Ресторація на Валовій’’ (відкрита у 2006 році) і житлові приміщення. Збудований у стилі пізнього класицизму в 1843 році.
У будинку №27 за часів Польщі був обмінний кантор Руді, а в 2005 р. тут відкрили магазин церковних тканин. Також в кам’яниці розташовані житлові помешкання.
Житловий будинок №29 збудований 1848 року у стилі пізнього класицизму. Перебудований за проектом В. Підгородецького у 1906 р. Окрім того, у першій половині XX ст. проведені окремі реконструкції. За польських часів містився торгівельний дім паперової і графічної промисловості Гольцеля.
Будинок № 31 (інша адреса — Підвальна 3) – колишній будинок Шпрехерів, збудований у 1910-1912 рр. за проектом архітектора Карела Боубліка у стилі історизму. У 1919-1939 рр. тут містилась редакція єврейської газети. Влітку 1941 року тут діяла організація ‘‘Жіноча служба Україні’’, яка допомагала колишнім полоненим, бездомним дітям, а також безробітним жінкам. Тепер у будинку міститься офіс видавництва ‘‘Каменяр’’ та державні і громадські організації.
МАР’ЯНА ІВАНИШИН
Джерела :
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: ‘‘Апріорі’’, 2009. – 528 с.: 574 іл.;
- Мельник І., Масик Р. Пам’ятники та меморіальні таблиці міста Львова. – Львів ‘‘Апріорі’’, 2012. – 308 с.;
- https://velukuy.blogspot.com/2016/07/blog-post.html;
- https://zbruc.eu/node/41766;
