У кінці березня й на початку квітня весна вже твердо і переконливо заходить на пост, остаточно витісняючи у вчора зиму. Напевне, описане є гарною нагодою, щоб врегулювати ситуацію з … оселедцями. Принаймні один такий епізод трапився у Львові декілька століть тому. Знову, вкотре, далеко не востаннє посварилися львівські міщани та міський староста. Це полум’я було настільки потужним, що іскри долітали навіть до короля.
Спочатку була скарга
У квітні 1527 року правитель Корони Польської Сигізмунд І Старий був чоловіком вже досить старим. Проте роботу, очевидно, ніхто не відміняв. Особливо з огляду на те, що пенсія недалеко. Отож, щойно прокинувся монарх одного ранку, а на його столі вже було дві скарги зі славного міста Львова – міщани скаржились йому на старосту, а староста – на міщан. Між сторонами стала риба, а якщо точніше – лежав оселедець.
Міщани, купці апелювали до того, що неймовірно люблять і поважають короля, але платити податок при продажі й купівлі оселедців та іншої соленої риби відмовляються. Покликалися, при цьому, на права та привілеї, нібито надані їм монархами, які перебували на троні раніше. Усе йде і минає, але завжди винні попередники. Цього разу міщани і купці також доводили, що їм було дозволено не платити мита й торгові податки від оселедців та іншої купленої ними риби. Попри це, скаржились, що львівські урядники такий податок у них вимагають.
Натомість, львівський староста, Станіслав з Ходеча, мав іншу позицію. Названий у документі “ясновельможним” і “милим”, він апелював до того, що львів’яні перекуповують товари один в одного, а також у чужоземців ще на під’їздах до міста. У такий спосіб вони уникають плати мит за торгівлю рибою. Тим самим чинять шкоду скарбниці та королю.
А що король?
Сигізмунд І Старий окрім того, що був на той час дійсно вже старим чоловіком, мав достатньо життєвої мудрості та політичного досвіду і навіть трошки суперсили. Не даремно ж він був не просто польським королем, але й князем Литви, господарем Русі та всієї Пруссії – “Sigismundus Dei gratia rex Polonie, magnus dux Lithwanie, Russie totius Prussie, Masovie etc. dominus et heres”. Так-от, оцей досвідчений рекс вирішив розв’язати існуючу суперечку та навести порядок на підконтрольній йому Русі, серцем і столицею якої вважався Львів.
Загалом можна сказати, що король підтримав у описаному вище конфлікті львів’ян. Щоб після видачі привілею не виникало жодних питань, у тексті документу записали, що Сигізмунд І Старий, підписуючи його, мав намір “встановлення”, “впорядкування” і “вирішення” існуючої проблеми, а для того “ввів”, “встановив”, “вирішив” і “впорядкував”… укладачі привілею перебрали усі можливі слова задля означення дії монарха. Яким же було рішення короля?
Король говорить
Король не хотів обмежувати львів’ян у правах і вольностях, а ще не хотів завдавати їм жодного збитку. Отож, львівським міщанам було дозволено купувати солену рибу у Буську, або ж у буських міщан. За такі трансакції вони не платили податку і мита. Щоб львівський замок, тобто староста, не мав до таких міщан претензій, вони мали би підтвердити, що їхня риба – з Буська. Тобто не перекуплена від чужоземних купців на під’їзді до Львова.
Важко сказати як саме встановлена норма працювала на практиці. По свіжості риби львівські урядники перевіряли звідки саме львів’яни везуть оселедців, по відповідних документах, або (не) вірили львівським купцям на слово. У будь-якому випадку рішення короля видається сумнівним, воно точно не полегшило життя львівським урядникам, а може – навіть створило ризик зародження корупційної схеми.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Михайловський В. Королі та династії в українській історії // Тиждень, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tyzhden.ua/koroli-ta-dynastii-v-ukrainskij-istorii-4/
- Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / упорядник М. Капраль. – Львів, 2010. – С. 204-206.
- Скіра Ю. Місто і династія: що принесли Львову Ягеллони? // Тиждень, 2025 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tyzhden.ua/misto-i-dynastiia-shcho-prynesly-lvovu-iahellony/
