Меморіальний музей Станіслава Людкевича у Львові ініціював проєкт «Людкевич. Спадщина», що має за мету оцифрування фондів та новітнє видання творів одного із знакових композиторів української культури та довгожителя Львова. Людкевич прожив сто років (1879-1979), і все ж його величезний спадок залишається мало відомим для українських виконавців та слухачів.
З ініціативи музею композитора та за підтримки Українського культурного фонду розпочалося оцифрування рукописів та видання симфонічної спадщини композитора. Перший том видання, що побачить світ цієї осені, міститиме твори для симфонічного оркестру, створені в період радянської окупаційної влади 1940-1970 рр. Вони залишаються найбільше недооціненими музичною спільнотою, однак на думку працівників музею – у творах радянського періоду композитор «зашифрував» україноцентричний зміст.
Як найстаршого за віком корифея української музики, до Людкевича не застосовували жодних репресій, а сам композитор неодноразово проявляв не тільки громадянську мужність, глибоке національне переконання і стійкість у протистоянні радянському режиму, хоч твори його зазнавали ідеологічної критики, та навіть штучно гальмувалося їх виконання і видання. Як говорив сам Людкевич: «не міг я якось навчитися творити на наказ всякі хвальні гимни про «радісне» життя». Тож зростаючий інтерес композитора до симфонічного жанру в радянські роки пояснювався намаганням композитора уникнути творів на диктовану владою тематику.
До першого тому новітнього видання творів композитора ввійдуть Симфонієта і чотири симфонічні поеми – «Пісня юнаків», «Наше море», «Наші гори» («Голоси Карпат»), «Танець кістяків». Окремі твори реконструйовані вперше: Симфонієта досі жодного разу не прозвучала повністю: за радянських часів одна з частин твору – Скерцо не виконувалася, зокрема, через використання цитати української жартівливої пісні.
До прикладу, у симфонічній поемі «Наше море» композитор застосовує хор на текст поезії Олександра Олеся «В хмарах сурми загриміли», однак вносить суттєві текстові зміни у текст. Найприкметніша з них, що один з рядків вірша у поета звучить: «Мертве море ожило», а Людкевич замінює на «Наше море ожило!». Ця зміна стала основою для назви твору і вона показує, що поетичний текст інтерпретувався композитором не просто як картина морського шторму, а символічно, з алюзією громадсько-політичне життя, долю українців.
На титульній сторінці «Пісні юнаків» рукою С. Людкевича простим олівцем від середини сторінки зазначено: «Пісня юнаків. Присвячено українським партизанам вітчизняної війни». У формулюванні присвяти має місце неоднозначність: адже на час створення твору українськими партизанами вважалися ті, що боролися за незалежність України.
Усі зазначені твори прозвучать на концерті-презентації проєкту «Людкевич. Спадщина», що відбудеться 15 жовтня у Львівській національній філармонії імені М. Скорика. Музичну редакцію творів здійснила львівська композиторка, лауреатка Національної премії України імені Т. Шевченка Богдана Фроляк, а виконавцями стануть Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії та диригент Володимир Сивохіп.
Стан рукописів Людкевича із фондів музею, на жаль, псується з плином часу – особливо вицвітають автографи, писані олівцем самим композитором. Тому є велика необхідність у продовженні проєкту, і за словами директора музею Михайла Кобрина, «ми маємо амбітну ціль до 2029 року, а саме до 150-ліття композитора, оцифрувати і видати всю нотну стадщину Станіслава Людкевича!».
Стефанія ОЛІЙНИК
музикознавиця
