У Львові розпочав працювати сучасний динамічний музейний комплекс ‘Територія Терору’ (просп. Чорновола, 45) на місці колишніх пересильної тюрми №25 та львівського гетто.
Під час будівельних робіт на території музею було виявлено останки 21 людини. За знайденими там же жетонами, медальйоном, гудзиками та іншими особистими речами вдалося ідентифікувати шість останків як німецьких військовослужбовців. Інші рештки належать цивільним. Заховання має ознаки санітарного, оскільки померлі не мають ознак насильницької смерті. Усі люди були ув’язненими у Пересильній тюрмі №25, що функціонувала тут у 1944-1955 рр.
Інсталяція музейного комплексу нараховує два бараки, сторожові вежі та фрагмент залізничної колії.
Нині комплекс перебуває на стадії розбудови. У одному з імпровізованих бараків відбуваються виставки та відкрито лекторій. Згідно з візією засновників музей бачиться як альтернативний осередок засвоєння історичних знань, відкритий до співпраці з вчителями, викладачами, науковцями та дослідниками.
У червні – на початку липня в музеї діє виставка «Проти віри: антирелігійна радянська пропаганда».
Проте методи боротьби з духовенством не обмежувалися пропагандою за допомогою антирелігійних плакатів чи псевдонаукових праць. Науковий співробітник музею Юрій Степовий розповідає трагедію священичої родини.
Отець Євген Федоришин у 1944-1949 рр. був парохом у с. Заріччя (нині Івано-Франківська обл.). О. Федоришин був авторитетною людиною у своїй громаді, а також підтримував зв’язки з місцевим українським підпіллям. Задля підтримання страху та налаштування місцевого населення проти УПА у 1947 р. було скоєно нічний напад псевдобоївкою УПА на житло священика. Першою на грюкіт у двері вибігла служниця, а за нею вибігла донька священика Лідія – обоє були вбиті на місці. Отець перебував на той час у віддаленій кімнаті. Зрозумівши що коїться, він висунув у вікно руку, у яку тут же вцілила куля, але побачивши кров нападники не стали далі стріляти. Згідно з сімейним переказом батько сімейства намотав на руку єпитрахиль (цупка стрічка, яка одягається навколо шиї), щоб обдурити нападників, однак саме в неї влучила куля.
Наймолодша донька Віра у той час гостювала у родичів у Львові. Її було сповіщено про трагедію телеграмою, яка нині зберігається в сімейному архіві. Віра все життя зберігала родинні речі пов’язані з трагедією, які нещодавно було виявлено нащадками родини Федоришин.
На виставці представлено артефакти: нічна сорочка, у яку Ліда була зодягнена під час нападу та ймовірно та сама єпитрахиль, яку о. Федоришин намотував на поранену руку.
А також сайт музею ‘Території Терору’ містить фотоархів, який зберігає світлини з побуту людей, діяльності різних установ у різні періоди української історії. Більшість світлин оприлюднено вперше.
Ріна ІСАЄВА
