Маленька затишна вулиця, що заховалася недалеко від Піскових озер, поруч з кінцевою зупинкою трамваю №2 носить ім’я видатного українського живописця-імпресіоніста Івана Труша.
Першою назвою вулиці була Обводова, тобто Окружна, бо вона мала оточувати дугою південні околиці Нового Світу між Кульпарківською та Вулецькою дорогою і з’єднати сучасну вулицю Коновальця та Антоновича. Кульпарківським сквером сучасна вулиця І. Труша розділена на дві частини. Від 1979 до кінця 80-х років її частина до вулиці Кульпарківської була названа на честь відомого російського поета Сєргєя Єсєніна. Пізніше цю назву зняли, але нумерацію будинків не змінили, тож деякі номери повторюються. З 1945 до 1946 вулиця мала назву Обвідна.
Забудова вулиці – конструктивізм, функціоналізм 30-х років та вілли. Привертає увагу наріжна вілла під № 32. З поміж інших її вирізняє великий купол у вигляді шолома та красивий балкон на другому поверсі. Будинок виглядає як зменшена копія великоміської кам’яниці.
Цікаво те, що свій маєток тут спорудив і відомий український художник Іван Труш, у якому прожив 30 років аж до самої смерті.
Доля цієї талановитої особистості тісно пов’язана зі Львовом. Він народився на Львівщині у селі Висоцько, а після закінчення Краківської школи образотворчих мистецтв переїхав до Львова, де винайняв квартиру. Тут почався один з найбільш плідних періодів його творчості. Труш долучається до створення першого професійного об’єднання художників Західної України, друкує журнал «Артистичний вісник», організовує першу персональну виставку, яка отримує схвальні відгуки критики.
Іван Іванович входив до тогочасної мистецької еліти, був знайомий з Лесею Українкою, Михайлом Драгомановим, Василем Стефаником, Миколою Лисенком, Станіславом Людкевичем, співпрацював з науковим товариством ім. Т. Шевченка. У Львові Труш познайомився з Іваном Франком. Пізніше він написав близько 10 портретів великого Каменяра.
Основна тематика робіт художника – це пейзажі мальовничої природи від рідної Галичини до далекого спекотного Єгипту та психологічні портрети. Майстерність Труша була одразу оцінена його сучасниками, адже невипадково підробки полотен художника робили ще за його життя. Через це він обурювався і сварився з власниками крамничок, що продавали фальшивки, але марно.
Невдовзі після одруження з молодшою донькою Михайла Драгоманова Аріадною, Іван Іванович купує земельну ділянку на околиці міста, що називалася Францівкою, і починає спорудження будинку на вулиці Обводовій. Задля цього Труш бере позику, яку виплачував довгі роки.
Вілла Труша була задумана одночасно як житло і творча майстерня, це двоповерховий будинок з цокольним підвищенням. Він збудований у стилі пізньої сецесії, у оформленні використано стилізовані елементи народного мистецтва. Проект вілли створив відомий архітектор Олександр Лушпинський, однак він неодноразово узгоджував свої рішення з Трушем. У власне помешкання сім’я вселилася наприкінці 1910 року.
Частими гостями дому були Іван Франко, Василь Стефаник, з якими художник мав приятельські стосунки. В гостях у Івана Івановича побував і Митрополит Андрей Шептицький, який хотів купити цикл картин «З життя пнів».
Після смерті Труша у родинній віллі жила донька живописця Аріадна Труш-Слоневська. Згодом вона створила першу меморіальну експозицію, що розташувалась у творчій майстерні батька на другому поверсі.
Коли під час Другої Світової війни було пошкоджено західне крило через німецьке бомбардування, будинок відновили коштом Аріадни. Ця відбудова дещо змінила його вигляд. Зокрема, з’явилася двоповерхова веранда на місці одноповерхової.
З 1946 року вулицю Обвідну перейменували на вулицю І. Труша, а вже з 1986 року у будинку № 28, де жив художник, почав діяти художньо-меморіальний музей з постійною експозицією. Водночас вілла є пам’яткою архітектури.
Сьогодні ця маленька вулиця оточена двома парками, де люблять прогулюватися львів’яни, тут є свій шарм і свій подих історії, тут височіють самотні сосни, посаджені Трушем ще сто років тому. За обплетеними виноградом парканами стоять будинки, які пам’ятають часи видатного художника, а за рогом вулиці, як і тоді, дзеленчить львівський трамвай.
Олена ВИСОКОЛЯН
Джерела:
- Ілько Лемко у співавт. з Володимиром Михаликом і Георгієм Бегляровим) 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів: «Апріорі», 2009. — 311 с.
- Ігор Мельник. Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. 2009 р., 193-195 с.,
- http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/trusha-28/
- http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/lw/lviv/museums/trush/
