До того, як стати рівненською княгинею, в біографії Людвіки був яскравий роман з польським революціонером і учасником війни за незалежність США Тадеушем Костюшко. Перекази про їхній зв’язок дійшли до нас від очевидців тих подій.
У 1751 році народилась Людвіка Сосновська, яка в майбутньому стала дружиною рівненського князя Юзефа Олександра Любомирського (1751-1817), який був сином одного із найбагатших людей Речі Посполитої – князя, магната Станіслава Любомирського. З переказів очевидців тих подій, відомо, що революціонер Костюшко був дуже закоханим у Людвіку. Історія їх знайомства розпочалась з цікавого випадку. Батько Людвіки воєвода Сосновський запросив Тадеуша стати вчителем французької мови для доньки. У результаті під час уроків між ученицею і вчителем зав’язався роман, який обурив батька. Тадеуш Костюшко був негідною партією для панночки. До того ж революційні настрої молодика батько аж ніяк не схвалював, боячись, що це може добром не закінчитись. Було прийнято кардинальне рішення – засватати Людвіку. Проти волі молодої в 1776 році її було видано заміж за князя Любомирського.
Існує версія, що, довідавшись про плани батька, Людвіка й Тадеуш вирішили разом втікати. Але напередодні втечі про їхній план батьку розповів вірний лакей. У результаті закоханих упіймали. Осатанілий гетьман заборонив Костюшко підходити до його маєтку.
Цікаво, що Тадеуш Костюшко в 1792 році приїздив у Рівне до Людвіки, коли та вже була одружена, і навіть побував у родинному палаці. Про подальші їх зустрічі невідомо, тому в Рівному колишні закохані, вочевидь, все ж зустрілись востаннє…
До кінця своїх днів Людвіка Любомирська прожила в Рівному, де й померла 6 грудня 1836 року. Вона часто листувалась з матір’ю і сестрою. Сьогодні ця епістолярна спадщина є цінним джерелом до відтворення побуту родини Любомирських у Рівному. Матір Людвіки Текля Сосновська була частою гостею в рівненському палаці, вона приїздила допомагати доньці виховувати її трійко дітей: синів Генрика, Фридерика і доньку Гелену. Ще двоє синів Владислав і Кароль, на жаль, померли при народженні. У листі до Людвіки матір писала з ніжністю: “Доню, знай, ти маєш батьків, які сердечно тебе кохають, і при благословенні Пана Бога бажають, якнайсприятливіших моментів”. Текля Сосновська приїздила до доньки, коли та була вагітною і допомагала готуватись до пологів, про що писала своїй другій доньці Катерині. Текля Сосновська обожнювала обох доньок.
Сестри Катерина і Людвіка були між собою сильно пов’язані, вони не тільки жваво листувалися, але охоче відвідували одна одну і проводили разом час. Відомо, що сестри зустрілись 12 січня 1778 року в Дубні. Обидві приїхали на великий контрактовий ярмарок, який щорічно збирав всю шляхту з цілої Речі Посполитої. Подія тривала від 6 січня (Свято Трьох Королів) до 24 січня. Окрім ярмарку, тут проходили пишні бали, концерти, фестивалі та забави. Більшість приїздили саме на карнавал, який проходив на високому рівні. Відомо, що в 1779 році сестра Катерина разом з дітьми приїхала в рівненський маєток Людвіки, де пробула з травня до вересня.
Листи княгині Любомирської мають цікаву інформацію про те, що відбувалось тоді в нашому краю. Зокрема, про епідемію чуми, яка прийшла з Туреччини на Волинь у 1780 році. У листах Текля Сосновська переймалася здоров’ям доньки та її родини й постійно розпитувала, чи всі здорові. Епідемія не зачепила Любомирських. У 1783 році до Людвіки погостювати знову приїздить сестра з дітьми. Дуже до вподоби їй був маєток і тутешній клімат.
З листів також дізнаємось про те, як минало дитинство первістка Людвіки – Генрика, який народився в 1777 році.
Як виявилось, у чотири роки його взяла на виховання його хрещена матір – Ізабелла Любомирська – меценат і колекціонерка творів мистецтва епохи рококо та одна із найвідоміших жінок у Речі Посполитій XVIII століття. Ізабелла любила Генрика більше за своїх чотирьох доньок. Вона наймала відомих художників, які малювали численні портрети з Генрика. Окрім того, разом із хрещеною хлопчик часто подорожував по Європі. Людвіка Любомирська важко мирилась з розлукою із сином, проте матір часто в листах вмовляла її, що Генрику краще жити у Варшаві, ніж в Рівному, адже там він має кращі перспективи.
До слова, разом з Ізабеллою Генрик не раз бував у Венеції. В одному з листів Людвіці про цей факт пише її сестра: “Генрик з княгинею ходив до венеціанських магазинів та кав’ярень, потім поїхали вони до Риму, де оселились в палаці на Іспанській площі”.
До біографії Людвіки Любомирської варто додати, що вона була акторкою аматорського театру “théâtre de société” в Дубні, що поблизу Рівного.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: РівнеРетроРитм
