Феномен українського визвольного руху середини ХХ ст. до сьогодні вражає як українських, так і закордонних дослідників. Масовість, організованість, всенародна підтримка, тривалість боротьби, непереборна відданість її учасників – все це викликає лише почуття захоплення та гордості за попереднє покоління борців за волю України.
Серед подиву гідних є й нагородна система українського визвольного руху того часу, адже УПА – єдина в історії повстанська армія, яка спромоглася утворити власну систему нагород і заохочень, запроваджену у 1944 р. Наказом Головного військового штабу УПА [1]. Нагородами УПА за бойові звитяги відзначалися старшини, підстаршини і стрільці УПА, а за особливий вклад у розбудову збройного підпілля ОУН та боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу – цивільні особи, як члени підпілля, так і звичайні громадяни та навіть цілі родини.
На сучасному етапі найбільшою проблемою є ідентифікація Лицарів повстанських нагород, адже учасники УПА та збройного підпілля ОУН широко використовували конспірацію і були відомі серед побратимів і широкого загалу, зазвичай, лише під псевдами.
Перший наказ про нагородження ГВШ УПА був виданий 25 квітня 1945 р., за яким було відзначено 56 учасників ОУН та УПА, серед яких і уродженець с. Підгірці на Брідщині – командир тактичного відтинку 11 «Пліснесько» Григорій Котельницький – «Шугай». Однак, ні вони, ні інші, згодом відзначені, вояки УПА та підпільники не отримали своїх нагород, а лише тимчасові посвідчення, що їх заміняли. У 1950 р. підпільним графіком Нілом Хасевичем був розроблений проект нагород, переданий за кордон, де було виготовлено невелику кількість відзнак для вручення Лицарям ОУН та УПА, які перебували на еміграції та передачі зразків Головному командирові УПА В. Куку. Зважаючи на тогочасні реалії боротьби жоден із учасників збройного підпілля ОУН так і не отримав своїх відзнак.
Система нагород УПА передбачала, що право відзначення у різний час функціонування українського визвольного руху мали: Українська головна визвольна рада, Головний військовий штаб УПА, крайові військові штаби УПА, окружні проводи ОУН.
Золотим хрестом заслуги, Золотими хрестами бойової заслуги УПА 1-го й 2-го класу та Срібним хрестом заслуги УПА відзначала УГВР, а оголошували їх у наказах IV організаційно-персонального відділу ГВШ УПА.
На сьогоднішній день відомо про 43 повстанців нагороджених Золотими хрестами бойової заслуги УПА 1 класу, із них лише 38 ідентифіковано. Золотим хрестом бойової заслуги УПА 2 класу відзначено 33 повстанців, з яких не встановлені 7. Золотим хрестом заслуги УПА отримали 33 учасники українського визвольного руху, з яких лише один залишається невідомим. Лицарями Срібного хреста заслуги УПА стали 158 учасників національно-визвольної боротьби, з яких 33 залишаються не ідентифікованими.
Срібними хрестами заслуги УПА 1-го та 2-го класу відзначав Головний Командир УПА з оголошенням нагороджених у наказах IV організаційно-персонального відділу ГВШ УПА. Відзначенням третього ступеня – Срібним хрестом бойової заслуги УПА 1 класу впродовж існування УПА та збройного підпілля ОУН було нагороджено 77 вояків, з яких вдалося розшифрувати лише 53. Срібним хрестом бойової заслуги УПА 2 класу було відзначено 128 повстанців, серед яких відомі лише 56 осіб.
Найбільш поширеними нагородами УПА – Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА та Бронзовим хрестом заслуги УПА відзначав Головний Командир УПА, командири груп УПА і командири воєнних округ УПА, а також окружні провідники ОУН, а оголошення відбувалося у наказах ГВШ, КВШ, ВО та окружних проводів ОУН.
З-поміж 264 Лицарів Бронзового хреста заслуги УПА вдалося ідентифікувати 181 відзначеного. На сьогоднішній день відомо також про близько пів тисячі учасників українського визвольного руху відзначених Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА, серед яких вдалося ідентифікувати менше половини.
Брідщина гідно представлена в когорті найславетніших борців за волю України. На сьогоднішній день встановлено 14 уродженців Бродівського району, які були відзначені повстанськими нагородами. При цьому 13 наших земляків були удостоєні по одній нагороді, а Петро Федун – «Полтава» – аж три хрести заслуги. Загалом наші земляки мають у своєму активі 16 нагород. За номінальною вартість брідщани були нагороджені сімома відзнаками з восьми доступних. Лише серед Лицарів Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу немає наших земляків. У статистичному вимірі це виглядає так:
| Назва нагороди | Кількість нагород |
| Золотий хрест бойової заслуги УПА 1 класу | 1 |
| Золотий хрест бойової заслуги УПА 2 класу | 0 |
| Срібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу | 2 |
| Срібний хрест бойової заслуги УПА 2 класу | 1 |
| Бронзовий хрест бойової заслуги УПА | 8 |
| Золотий хрест заслуги УПА | 1 |
| Срібний хрест заслуги УПА | 2 |
| Бронзовий хрест заслуги УПА | 1 |
| РАЗОМ | 16 |
У 2017 р. з метою втілення у життя системи нагород УПА, встановлення Лицарів ОУН та УПА, їхніх рідних і родичів, виготовлення нагород та проведення церемонії вручення в рамках роботи Всесвітнього ювілейного комітету вшанування 75-річчя УПА була створена «Координаційна рада по вшануванню пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА», до складу якої увійшли дослідники історії ОУН та УПА.
Даний проект Координаційна рада реалізовує у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті, Центром національного відродження, Всеукраїнською правозахисною організацією «Меморіал» імені В. Стуса, Всеукраїнським братством ветеранів ОУН-УПА ім. ген.-хор. Т. Чупринки, Центром досліджень визвольного руху, Центром незалежних історичних студій, а його підсумком буде вручення всіх нагород, підготовка та видання книги «Лицарі ОУН та УПА».
В рамках реалізації проекту створено загальну сторінку Вікіпедії «Лицарі ОУН та УПА» [2], яка постійно оновлюється, а для вшанування кожного Лицаря зокрема – індивідуальні сторінки на цьому ресурсі.
12 жовтня 2017 р., у переддень відзначення річниці створення УПА, від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові нагорода Василя Дубини була передана його синові Ярославові Батурині, а 15.02.2018 р. у м. Бродах родинам Лицарів були передані нагороди Михайла Заяця, Михайла Лесюка, Йосипа Маслюка, Юліана Матвіїва, Олексія Сітки, Юрія Федорука та Петра Федуна. Через неможливість віднайти родини у той же день нагороди Романа Качана, Федора Мельничука та Степана Мигаля були передані на зберігання у Бродівський історико-краєзнавчий музей.
На сьогоднішній день залишаються не врученими нагороди Григорія Котельницького – «Шугая», Петра Остапчука – «Чорного» та Олексія Сірка – «Бескида». При цьому триває пошук родин двох останніх Лицарів.
Нижче подаються біографічні довідки на Лицарів ОУН та УПА Брідщини.
Дубина Василь Прокопович («Вогник» («Огник»), «Славко»; 8.12.1925, с. Нем’яч Бродівського р-ну Львівської обл. – 20.10.1954, с. Нем’яч Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився у селянській родині. Освіта – 7 класів. Учасник збройного підпілля ОУН з квітня 1945 р.: стрілець місцевої кущової боївки (04.-11.1945), учасник боївки СБ Підкамінського районного проводу ОУН (11.1945-1946), інформатор СБ кущового проводу ОУН (1946-08.1948), охоронець Володимира Качура – «Лимана» (референта СБ Підкамінського районного проводу ОУН, а відтак – керівника Підкамінського районного та Золочівського надрайонного проводів ОУН). Відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (5.08.1952). Загинув унаслідок зради в оточеній військами МДБ господарці, застрелився, аби не потрапити живим у руки ворога. 12.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 016) переданий Ярославу Батурині, синові Василя Дубини – «Славка» [3].
Заяць Михайло Миколайович («Влодко», «Зенко», «Нестор», «Тарас»; 28.09.1921, с. Берлин Бродівського р-ну Львівської обл. – 3.12.1952, с. Конюхи Козівського р-ну Тернопільської обл.). Освіта – 7 класів народної школи. Член товариства «Луг» та ОУН з 1930-х рр. В’язень польського концтабору Береза Картузька (1939). У 1940 р. закінчив підпільну «школу печаткарів» (підробки документів). На нелегальному становищі з 1942 р. Співробітник невстановленого технічного осередку при Проводі ОУН (?-05.1945), стрілець боївки охорони Романа Шухевича (05.1945-11.1945), Василя Кука (11.1945-03.1946), Р. Шухевича (03.1946-1948), командир охоронної боївки Р. Шухевича (1948-03.1950), бойовик керівника Львівського крайового проводу ОУН О. Дяківа – «Наума» (03.1950-05.1951), охоронець В. Кука та учасник кур’єрської групи, що його обслуговувала (05.1951-12.1952). Відзначений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 2 класу (20.06.1952). 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Срібний хрест бойової заслуги УПА 2 класу (№ 016) переданий Ларисі Шевченко, племінниці Михайла Заяця – «Влодка» [4].
Качан Роман Атаназійович («Гар», «Гроза», «Жук», «Івась», «Мазепа», «Папа», «Славко», «Чорний», «Шило», «Юрко»; 30.03.1920; с. Корсів Бродівського р-ну Львівської обл. – 3.12.1949, в лісі між с. Поляни та х. Копанка Жовківського р-ну Львівської обл.). Освіта – неповна середня. Активний діяч товариств «Просвіта» і «Луг» у Корсові. Член ОУН з 1930-х рр. У серпні 1940 р. пройшов військовий вишкіл. Керівник Корсівського підрайонного проводу ОУН на Брідщині (1940-1943). Стаж роботи в СБ – 5 років. Пройшов 2,5-місячний теоретичний і практичний вишколи в осередку Миколи Арсенича – «Михайла». Комендант ВПЖ куреня «Макса» (весна 1944 – 08.1944), референт СБ Золочівського (08.1944 – осінь 1946), Львівського (осінь 1946 – 09.1947) та Сокальського (09.1947-12.1949) окружних проводів ОУН. Підірвався на замінованій криївці. Поручник СБ (22.01.1948) з датою старшинства 22.01.1948 р.; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (10.09.1948). 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 048) переданий на зберігання у Бродівський історико-краєзнавчий музей [5].
Котельницький Григорій Володимирович («Качур», «Петренко», «Шугай»; 13.09.1907, с. Підгірці Бродівського р-ну Львівської обл. – 26.01.1946, біля с. Кривня Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.). Народився у сім’ї селян. Освіта – середня. Активний член товариств «Луг», «Рідна школа», «Просвіта». Пройшов строкову військову службу в польській армії (1929-1931), звідки звільнився у званні плютонового. Член ОУН з часів польської окупації. Провідник Олеського районного проводу ОУН (на 06.1943). Командир підстаршинської школи ОУН Золочівського округи (1943), організаційно-мобілізаційний референт Золочівського повітового проводу ОУН (1943-1944), командир куреня УПА «Дружинники» (1944-1945), командир Золочівського ТВ (ТВ 11 «Пліснесько»; осінь 1944-09.1945) і одночасно військовий (організаційно-мобілізаційний) референт Золочівського окружного проводу ОУН (01.1945-09.1945), командир ТВ «Яструб» (09.1945-01.1946). Загинув у криївці. Вістун (?), хорунжий (1.10.1944), поручник (15.04.1945), сотник (22.01.1946) УПА; відзначений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 1 класу (25.04.1945) [6].
Лесюк Михайло Васильович («Жук»; 10.10.1920, с. Вовковатиця Бродівського р-ну Львівської обл. – 25.02.1950, с. Вовковатиця Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився у сім’ї селян Василя та Марії Лесюк. Освіта – 5 класів неповної середньої школи. За фахом – кравець. Активний член товариств «Просвіта» та «Луг». Восени 1939 р., остерігаючись арешту зі сторони органів НКВС, нелегально перейшов радянсько-німецький кордон та перебував на еміграції, звідки повернувся у рідне село восени 1941 р. У 1942 р. одружився з уродженкою с. Заболотці Анною Трач, з якою виховував двох дітей. Учасник збройного підпілля ОУН із червня 1944 р. Стрілець боївки Заболотцівського куща ОУН і одночасно зв’язковий до районного проводу ОУН (06.1944 – весна 1949), бойовик та зв’язковий керівника Заболотцівського районного проводу ОУН Олексія Сітки – «Підкови» (весна 1949 – 08.1949), керівник кущового проводу ОУН (08.1949-02.1950). Загинув у бою з опергрупою Заболотцівського РВ МДБ. Старший вістун УПА (31.08.1948); відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (31.08.1948). 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 049) переданий Володимиру-Василю Лесюку, синові Михайла Лесюка – «Жука» [7].
Маслюк Йосип Андрійович («Гонта», «Черник»; 1924, с. Літовище Бродівського р-ну Львівської обл. – 30.07.1951, в лісі біля с. Чепелі Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився у селянській родині. Освіта – 4 класи народної школи. Активно займався самоосвітою при місцевому осередку товариства «Просвіта». Член ОУН – з часів німецької окупації. В лавах збройного підпілля – від літа 1944 р. Закінчив підстаршинську школу УПА. Стрілець куреня УПА «Дружинники» (1944-1945). Після поранення переведений в теренову сітку ОУН. Стрілець Пеняцького кущового проводу ОУН (1945-?), керівник кущового проводу ОУН (?-04.1951), керівник Підкамінського районного проводу ОУН (04.-07.1951). Загинув під час облави. Відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (5.08.1952). 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 003) переданий Гелені-Мечиславі Хапко, двоюрідній сестрі Йосипа Маслюка – «Черника» [8].
Матвіїв Юліан-Микола Миколайович («Кріс», «Любомир», «Недобитий», «Л-13», «М-14», «2М», , «01», «0-1», «12-48», «227а», «36/б»; 18.01.1914, с. Білявці Бродівського р-ну Львівської обл. – 8.04.1953, м. Івано-Франківськ). Народився у сім’ї вчителів. Освіта – вища, магістр права: закінчив народну школу в Білявцях, навчався у Бродівській державній гімназії ім. Ю. Коженьовського (?-1933), юридичному факультеті Люблінського університету (1933-1937), факультеті суспільно-політичних наук університету в Бельгії (1937-1939). Член Пласту у Бродах. Член ОУН із літа 1932 р. Активний діяч мережі ОУН Бродівського повіту (1932-1934), пізніше – Люблінського університету (1933-1937). Член Національного Союзу Українських Студентів у Бельгії (НАСУС; 1937-1939). На момент початку Другої світової війни знаходився в дорозі з Бельгії додому; нелегально перейшов на окуповану радянськими військами територію, добрався до рідного села, де в жовтні 1939 р. узяв шлюб з уродженкою Стрийщини Любою Якубів. З огляду на загрозу арешту органами НКВД на початку грудня 1939 р. разом із дружиною нелегально перетнув кордон і оселився у м. Грубешів (Польща), де працював адвокатом. Рядовий поліцейський волосної (ґмінної) поліції в с. Крилові Грубешівського повіту (1.05.-06.1940). У липні 1940 р. закінчив тритижневу школу комендантів волосної поліції. Секретар Грубешівської окружної команди української допомогової поліції (07.1940-10.1941), в.о. коменданта окружної команди поліції в Грубешеві (осінь 1940), секретаря окружної команди української допомогової поліції в Коломиї (10.-11.1941), комендант волосної команди української допомогової поліції в м. Кути на Коломийщині (29.11.1941-03.1944). Член Грубешівського повітового проводу ОУН (1940-1941), заступник окружного провідника ОУН(м) (1941). В 1943 р. налагодив постійні зв’язки з місцевим повітовим проводом ОУН(б), а 23.03.1944 р. разом із підлеглими перейшов на нелегальне становище та влився в ряди УПА. Організатор та командир сотні УПА ім. Богуна (03.1944-12.1944), командир куреня УПА «Перемога» ТВ 21 «Гуцульщина» (17.01.-10.1945). У жовтні 1945 р. переведений з УПА до організаційної мережі ОУН для її підсилення. У листопаді 1945 р. закінчив тижневі курси СБ при референтурі СБ Карпатського крайового проводу ОУН. Референт СБ (1.12.1945-09.1947) і одночасно керівник (05.-09.1947) Косівського надрайонного проводу ОУН, референт СБ Коломийського окружного проводу ОУН (15.09.1947-05.1948). У травні 1948 р. переведений на Буковину для розбудови місцевого підпілля. Заступник керівника (27.05.1948-23.07.1950), і одночасно референт СБ (05.1948 – осінь 1948) та референт пропаганди (весна-осінь 1949) Буковинського окружного проводу ОУН, керівник Буковинського окружного проводу ОУН (23.07.1950-27.05.1952). 27.05.1952 р. у лісі біля с. Люча Косівського р-ну захоплений у полон агентурно-бойовою групою МДЮ. 28.05.1952 р. арештований УМДБ Станиславівської обл. Під слідством перебував у тюрмах Івано-Франківська та Києва. 20.01.1953 р. Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до ВМП – розстрілу. Страчений у Лук’янівській в’язниці. Вахмістр (07.1940), гауптвахмістр (11.1941) української допомогової поліції; старший булавний (1.01.1945), хорунжий (15.04.1945), поручник УПА (22.01.1946); відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (1.02.1945). Влітку 1950 р. Карпатським крайовим проводом ОУН представлений до нагородження медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах». (Твори: Недобитий. Бій з німцями під Лостуном // Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 4: Чорний ліс. Видання команди Станиславівського тактичного відтинку УПА (Чорний ліс), 1947-1950. Передрук підпільного журналу. Кн. 2, 1948-1950. – Торонто: Видавництво Літопис УПА, 1979. – С. 51-56; Недобитий. Бій з більшовиками під Сеньківським біля села Гриняви // Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 4: Чорний ліс. Видання команди Станиславівського тактичного відтинку УПА (Чорний ліс), 1947-1950. Передрук підпільного журналу. Кн. 2, 1948-1950. – Торонто: Видавництво Літопис УПА, 1979. – С. 78-81. 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 051) переданий Оксані Кабин, дочці Юліана Матвіїва – «Недобитого» [9].
Мельничук Федір («Стрілець»; 1913, с. Монастирок Бродівського р-ну Львівської обл. – 1.04.1949, с. Топорів Буського р-ну Львівської обл.). Освіта – 4 класи народної школи. Симпатик ОУН із 1943 р. Стрілець СКВ з 1944 р. Загинув, наскочивши на засідку оперативної групи МДБ. Тіло загиблого облавники забрали до Буська. Місце поховання не відоме. Відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (30.11.1949). 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 052) переданий на зберігання у Бродівський історико-краєзнавчий музей [10].
Мигаль Степан Іванович («Гонта», «Лобода»; 19.10.1918, с. Лешнів Бродівського р-ну Львівської обл. – 18.03.1946, біля с. Лісові Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився у сім’ї Івана та Марії Мигалів. Освіта – 6 класів народної школи. Активний учасник культурно-освітнього життя села, зокрема в товаристві «Просвіта». Член ОУН із 1939 р. Станичний провідник ОУН с. Лешнів (1939-1941) і одночасно керівник Лешнівського підрайонного проводу ОУН (на 12.1940). 21.12.1940 р. при спробі арешту органами НКВС здійснив втечу, перейшов на нелегальне становище та діяв у підпіллі до початку німецько-радянської війни. У липні-серпні 1941 р. був одним з організаторів державотворчих процесів в регіоні та створення органів української влади. Керівник Лешнівського підрайонного (1941-1944), а відтак Лешнівського кущового (осінь 1944 – 03.1946) проводів ОУН. Загинув у криївці. Вістун УПА (?); відзначений Срібним хрест бойової заслуги УПА 1 класу (23.10.1948) за успішний бій кущової боївки із переважаючими силами ворога 27.02.1945 р. у лісі біля с. Грималівка Бродівського р-ну. 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Срібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 023) переданий на зберігання у Бродівський історико-краєзнавчий музей [11].
Остапчук Петро Федорович («Сталін», «Чорний»; 20.06.1923, с. Лешнів Бродівського р-ну Львівської обл. – 13.11.1950, с. Голосковичі Бродівського р-ну Львівської обл.). Стрілець лінійної боївки зв’язку Проводу ОУН, яка базувалася в районі с. Боратин Бродівського р-ну (1944-11.1950). Вістун УПА (?); відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (08.1950) та одною Срібною зіркою за поранення (08.1950) [12].
Сітка Олексій Дмитрович («Підкова», «46»; 16.10.1921, с. Ражнів Бродівського р-ну Львівської обл. – 16.05.1952, в лісі біля с. Голубиця Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився у селянській родині. Освіта – початкова. Член ОУН від 1939 р. Стрілець боївки СБ Бродівського повітового проводу ОУН (1943-08.1944), комендант боївки СБ Пониковицького районного проводу ОУН (08.1944-02.1947), керівник Ражнівського кущового (02.1947-02.1948), Заболотцівського районного (03.1948 – весна 1952), Бродівського надрайонного (весна 1952) проводів ОУН. Загинув внаслідок зради, наскочивши на засідку, влаштовану оперативною групою МДБ. Старший вістун (?), булавний (31.08.1948) УПА; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (31.08.1948). 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 053) переданий Стефанії Брев’як, племінниці Олексія Сітки – «Підкови» [13].
Федорук Юрій Антонович («Лемко»; 11.03.1921, с. Накваша Бродівського р-ну Львівської обл. – 30.07.1944, біля с. Дермань Здолбунівського р-ну Рівненської обл.). Народився у сім’ї священика. Освіта незакінчена вища – навчався на Вищих державних технічних фахових курсах у Львові (1942). Член ОУН із 1930-х рр. У 1941 р. закінчив підпільні курси «печаткарів» (фахівців із підробки документів). Організаційний референт крайового проводу Юнацтва ОУН ЗУЗ (1941-1942). У 1942 р. зголосився добровольцем для організаційної роботи в Східній Україні. Референт Юнацтва Дніпропетровського обласного проводу ОУН (1942-1943), референт Юнацтва крайового проводу ОУН ПівдСУЗ (1943 – весна 1944). Співробітник виховно-вишкільного відділу крайового військового штабу УПА-Південь (весна 1944), керівник Генеральної округи ОУН ОСУЗ (із весни 1944). Учасник відомого Гурбенського бою відділів УПА проти внутрішніх військ НКВС у квітні 1944 р. Загинув у бою з військами НКВС. Відзначений Срібним хрестом заслуги УПА (8.10.1945). 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Срібний хрест заслуги УПА (№ 039) переданий Галині Федорук, племінниці Юрія Федорука – «Лемка» [14].
Федун Петро Миколайович («Петро Полтава» («П. М. Полтава», «П. Полтава», «П. П.»), «Волянський» («П. Волянський», «Вол.»), «Зенон», «П. Савчук» («П. М. Савчук»), «Север», «75», «81», «99», «101», «123», «126», «143», «173», «175», «1000», «311-С», «811-С», «ММ», «Р-1197», «Р-17», «Р-35», «С-12»; 23.02.1919, с. Шнирів Бродівського р-ну Львівської обл. – 23.12.1951, біля с. Новошини Жидачівського р-ну Львівської обл.). Народився у сім’ї селян Миколи та Парасковії Федунів. Освіта – незакінчена вища. У червні 1940 р. примусово мобілізований до Червоної армії. Відбував службу у м. Павлограді на Дніпропетровщині в артилерійському полку. У травні 1941 р. закінчив курси командного складу Червоної армії в Одесі, отримавши офіцерське звання. Влітку 1941 р. потрапив у німецький полон, після звільнення з якого працював референтом УДК у Бродах (10.1941-04.1942). Член ОУН із 1930-х рр. Співробітник крайового проводу Юнацтва ОУН ЗУЗ (1942-03.1944) та редактор журналу «Юнак» (1943-1944), співробітник осередку «Зелений гай» референтури пропаганди Крайового проводу ОУН ЗУЗ (1944), комендант юнацької школи кадрів у Карпатах (05.-07.1944), співробітник референтури політичного вишколу Проводу ОУН (11.1944 – весна 1945), начальник політвиховного відділу КВШ УПА-Захід (1944-1946), референт пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН (весна 1945 – 07.1945), співробітник референтури пропаганди Проводу ОУН (1945), референт пропаганди Проводу ОУН (1946-1951), начальник політвиховного відділу ГВШ УПА (1946-1949), керівник ГОСП (1946-1951) та Бюра інформації УГВР (1948-1951), член Проводу ОУН (із 6.07.1948) та УГВР (від 1950), заступник Головного Командира УПА (з 15.07.1950), заступник Голови Генерального Секретаріату УГВР (1951). Редактор періодичних видань збройного підпілля ОУН: «Ідея і чин» (1946-1947), «Самостійність» (1946-1948), «Бюро інформації Української Головної Визвольної Ради (УГВР)» (1948-1951), «Осередок пропаганди та інформації при Проводі Організації Українських Націоналістів (ОУН)» (1948-1951), автор понад сорока праць. Загинув у криївці, застрелився, щоб живим не потрапити в руки ворога. Старший булавний (1.10.1944), хорунжий-виховник (15.04.1945), поручник-виховник (30.06.1945), сотник-виховник (22.01.1946), майор (25.07.1950), полковник УПА (20.10.1951). Відзначений Срібним хрестом заслуги УПА (22.11.1947), Золотим хрестом заслуги УПА (1.11.1950), Золотим хрестом бойової заслуги УПА 1 класу (15.06.1952), медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах». 15.02.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Броди Львівської обл. Золотий хрест заслуги УПА (№ 020), Золотий хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 021) та Срібний хрест заслуги УПА (№ 040) передані Марії Римар, племінниці Петра Федуна – «Севера»-«Волянського»-«Полтави» [15].
Сірко Олексій Дмитрович («Бескид», «Мітька», «Прокіп», «Федь», «Чагар»; 1.03.1919, м. Броди Львівської обл. – 5.07.1948, біля с. Тростянка Луцького р-ну Волинської обл.). Народився у с. Малі Фільварки (тепер – у складі м. Броди) в сім’ї селян Дмитра та Анастасії Сірко. Освіта – середня спеціальна: навчався у Бродівській державній гімназії ім. Ю. Коженьовського (1937-1938). За фахом – учитель. Член ОУН із 1938 р. У 1943 р. скерований для підсилення збройних формувань УПА на Волинь. Слідчий СБ Крайового проводу ОУН «Москва» (1947-1948). Загинув у бою з військами МДБ. Відзначений Бронзовим хрестом заслуги УПА (11.10.1945) [16].
Примітки:
- ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 60. – Арк. 226-228.
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%96_%D0%9E%D0%A3%D0%9D_%D1%82%D0%B0_%D0%A3%D0%9F%D0%90
- Романюк М. Лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА Василь Дубина – «Вогник» // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. – Броди, 2013. – Вип. 6. – С. 135-137; Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953): монографія / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2016. – С. 432; Літопис УПА. Нова серія. Т. 24: Золочівська округа ОУН: Організаційні документи. 1941-1952 / упоряд. Михайло Романюк. – Київ ; Торонто, 2014. – С. 1100.
- Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2013. – С. 787; Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949–1956. – Кн. 3 / упоряд. Михайло Романюк. – Київ; Торонто, 2017. – С. 550; Літопис УПА. Нова серія. Т. 20: Воєнна округа УПА «Лисоня» 1943-1952: Документи і матеріали / упоряд. Сергій Волянюк. – Київ; Торонто, 2012. – С. 693.
- Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали… – С. 789; Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953)… – С. 440-441.
- Літопис УПА. Нова серія. Т. 24: Золочівська округа ОУН: Організаційні документи. 1941-1952… – С. 1110-1111; Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953)… – С. 448; Літопис УПА. Нова серія. Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг»: Документи і матеріали. 1943-1952. – Кн. 1 / упоряд. В. Мороз, О. Вовк. – Київ; Торонто, 2009. – С. 628.
- Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-20238. – Арк. 54; Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-25045. – Арк. 115; Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-32961. – Арк. 93, 122; Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-33445. – Арк. 15, 34, 55, 81, 104, 135; Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-34569. – Арк. 18-20.
- ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 29. – Арк. 392; Літопис УПА. Нова серія. Т. 13: Воєнна округа УПА «Буг»: Документи і матеріали. 1943-1952. – Кн. 2 / упоряд.: В. Мороз, О. Вовк. – Київ; Торонто, 2009. – С. 953; Літопис УПА. Нова серія. Т. 24: Золочівська округа ОУН: Організаційні документи. 1941-1952… – С. 798, 820, 981, 1116; Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953)… – С. 262, 459.
- ГДА СБУ. – Ф. 5. – Спр. 67443. – Т. 1-2; Матвіїв Юліан // Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943-49. Довідник ІІ. – Нью-Йорк: Пролог, 1995. – С. 59-60; Гуменюк В. Повість про «Недобитого». – Львів, 2005. – 52 с.; Недобитий, Кріс – Матвіїв Юліан, с. Миколи // Андрусяк М. Командири 21-го (Коломийського) тактичного відтинку УПА «Гуцульщина». Історико-біографічне дослідження. – Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство «Вік», 2005. – С. 42-43; Романюк М. Націоналісти Бродівської гімназії / Михайло Романюк // Гімназія в Бродах: від минувшини до відродження. Вип. ІІІ. (Матеріали третьої науково-теоретичної конференції присвяченої 150-річчю створення гімназії, 19 червня, 2015 р.) / Упорядники Н. Присяжнюк, А. Корчак. – Броди: Бродівська гімназія ім. І. Труша, 2015. – С. 98-109; Літопис УПА. Нова серія. Т. 25: Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945-1952 / упоряд. Дмитро Проданик, Василь Гуменюк. – Київ; Торонто, 2015. – С. 870; Літопис УПА. Нова серія. Т. 26: Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали референтури СБ. 1945-1950 / упоряд. Дмитро Проданик, Василь Гуменюк. – Київ; Торонто, 2016. – С 439.
- ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 62. – Арк. 256; Літопис УПА. Нова серія. Т. 12: Воєнна округа УПА «Буг»… – С. 142.
- ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 60. – Арк. 268; Романюк М. Гримайлівський бій куща «Гонти» // Національна трибуна (Нью-Йорк). – 2011. – 13 лютого. Ч. 6(1398). – С. 3.
- ГДА СБУ. – Ф. 65. – Спр. С-9222. – Т. 2. – Арк. 142а (коверт); Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-23220. – Арк. 731; Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-24133. – Т. 1. – Арк. 211; Архів УСБУ ЛО. – Спр. П-30943. – Арк. 62, 185.
- Романюк М. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953): монографія / Михайло Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Центр… – С. 477.
- ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 60. – Арк. 244; Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху… – С. 591-592.
- ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 60. – Арк. 256; Романюк М. Петро Федун – «Полтава» – провідний ідеолог ОУН та УПА. – Львів; Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2009. – 128 с. – (Серія «Події і люди». – Книга 6); Федун Петро – «Полтава». Концепція Самостійної України. Том 1. Твори / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Львів, 2008. – 720 с., 16 с. іл.; Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали… – 896 с.
- ГДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 60. – Арк. 245; Особа Лицаря ідентифікована Ігорем Марчуком, – істориком з Рівного.
Публікується за виданням: Романюк М. Лицарі ОУН та УПА Брідщини // «Брідщина – край на межі Галичини й Волині». Збірник 11. Матеріали дванадцятої краєзнавчої конференції. – Броди, 2020. – С. 87–94.
Михайло РОМАНЮК
історик
