Львів’янин, який став лідером австрійських комуністів

Львів був батьківщиною багатьох цікавих та непересічних особистостей, людей, які залишили внесок у багатьох сферах. Чільну категорію тут складають політичні діячі, в тому числі і постаті вкрай неоднозначні з погляду сьогодення. Проте, як кажуть, з пісні слів не викинеш, так і в таких випадках, безглуздо робити вигляд що ті чи інші особи з нашого минулого не мають відношення до Львова лише через сучасну кон’юнктуру. Вони були «продуктом» свого часу і саме в такому контексті їх слід розглядати, більш того, вони часто є для нас тим містком, який дозволяє перейти через невпинну ріку минулого часу і краще роздивитись минулі епохи.

Однією з таких осіб і був Арнольд Бараль. Він прожив яскраве та насичене життя, був діячем українського національного руху, пізніше прихильником радянської влади, згодом чільним діячем австрійського політичного руху і зрештою він переїхав до СРСР і дивом уцілів під час «чисток» 1930-х років. Ким же ж він був, людиною яка щиро вірила в свої ідеали, чи особою, яка просто потрапила у вир подій неспокійного ХХ століття і діяла відповідно до обставин?

Народився Арнольд Бараль 31 травня 1890 року у Львові, у сім’ї Густава Бараля. Його дитинство та юність припали на неспокійні часи активізації політичного життя в тогочасній австрійській Галичині, яку адміністрація Габсбургів по-суті дала “на відкуп” полякам у 70-ті роки ХІХ століття. Така політика імперії по відношенню до своїх багатонаціональних провінцій мала далекосяжні наслідки, оскільки загострила і без того непрості українсько-польські стосунки у регіоні.

На фоні таких подій як замах Мирослава Січинського на намісника Галичини Потоцького та вбивства українського студента Адама Коцка, було б дивним якби Арнольд Бараль залишався байдужим до навколишніх подій. Саме тому, будучи гімназистом, він, як припускають, брав участь у тогочасному українському національному русі, який першочергово боровся саме з ідеєю польської Галичини та польського Львова.

Згодом він записується на філософський факультет Львівського університету. На фоні подій Першої Світової війни та фактичного визнання у 1916 році австрійською адміністрацією майбутньої польської автономії Галичини, Бараль, як і більшість тогочасної молоді захоплюється радикальними політичними ідеями того часу. І якщо значна частина і далі пов’язувала себе з українським національним рухом, то Бараль значну увагу приділяє ідеям модного комунізму. Революція в Російській імперії у 1917 році та падіння монархій у імперії Габсбургів, у Німеччині, та загалом “ліві” настрої у більшості європейських країн були у той час цілком нормальними, чому яскравим прикладом є навіть політичні діячі УНР.

Проте після польсько-української війни, коли УГА була витіснена за Збруч частина населення Галичини почала пов’язувати свої надії з поширенням “світової революції” і на цей регіон. У 1919 виникає Комуністична партія Східної Галичини. Важко сказати наскільки вона була самостійним утворенням, проте Барель став заступником її голови, членом ЦК, політбюро та оргкомітету. Під час радянсько-польської війни 1920-1921 рр., у липні 1920 року, частина Галичини була захоплена Робітничо-Селянською Червоною Армією, і було вирішено утворити Галицьку соціалістичну Радянську республіку, столицею якої став Тернопіль. Створення ГСРР відбулося за директивами з Москви і під безпосереднім керівництвом В.Леніна. Бараль у цей час був у складі Галицького революційного комітету. Проте настільки штучне утворення не могло проіснувати довго і крах наступу Червоної армії у Польщі привів і до краху цієї держави. У 1921 році було укладено Ризький договір, який визнав новий кордон по Збручі, а Галичина була остаточно брутально і з порушенням усіх тогочасних міжнародних норм окупована Польщею. В таких умовах Бараль не міг продовжувати свою діяльність, тому він перебирається до Австрії.

Там він налагодив видавництво комуністичної літератури і згодом вступив до Комуністичної партії Австрії. Він став редактором її видавничого органу, газети “Роте фане”, а у 1921 році він навіть займає досить високу посаду члена політбюро партії, фактично перебуваючи у її керівництві. Проте стабілізація повоєнних держав привела до спаду радикальних настроїв у Європі і до краху ідеї “світової революції”, тому наприкінці 1920-х років, діяльність Бараля у Австрії, яка координувалась з Москви, стає досить ефемерною. Тому, він переїжджає до СРСР, вступає до ВКП(б) і працює в апараті Профінтерну (Червоний інтернаціонал профспілок) та в державних установах. Від 1932 у зв’язку зі станом здоров’я відійшов від активної діяльності.

До рідного Львова він так більше і не повернеться і у 1957 році помре у Москві. Однією з найбільших загадок є те, як йому вдалося на відмінну від багатьох своїх товаришів по партії і подітичній діяльності пережити політичні репресії 1930-х у СРСР. Можливо, цьому сприяло те що у 1932 році він відійшов від політики і тому його не розглядали як небезпечну постать. А можливо роль відіграла його діяльність у 1920-х роках у Компартії Австрії, яка очевидно координувалась безпосередньо з Москви. Можливо подальші дослідження і робота з закритими на сьогодні архівними джерелами в майбутньому пролиє світло на питання. Наразі можна лише сказати, що постать Арнольда Бараля була типовою для неспокійного ХХ століття на українських землях і перш ніж засуджувати чи прославляти його, насамперед варто зрозуміти, що спонукало його діяти саме так. Цього на жаль часто сьогодні бракує дискусіям про історію нашої країни і нашого міста – банального бажання не оцінити/засудити/глорифікувати, а зрозуміти. І тоді, вже звичні події, постаті, будівлі та і сама історія Львова постануть перед нами у цілковито новому світлі.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

1. Науменко К. Бараль Арноль Густавович // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2003. – 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Baral_A
2. Hautmann Н. 1916: Der Weg zum Jännerstreik 1918 – Режим доступу: http://ooe.kpoe.at/article.php/20080116150721799
3. Solchanyk R. The Foundation of the Communist Movement in Eastern Galicia, 1919-1921 // Slavic Review, Vol. 30, No. 4 (Dec., 1971), pp. 774-794 – Режим доступу: http://shron.chtyvo.org.ua/Solchanyk_Roman/The_Foundation_of_the_Communist_Movement_in_Eastern_Galicia_1919-1921_anhl.pdf