Особливе місце в історії українського руху в Галичині у міжвоєнний період займає подружжя Іллі та Іванни Кокорудзів. Саме їх зусиллями та подвижницькою працею українська освіта у Львові наприкінці австрійської доби та протягом міжвоєнного часу отримала в їх особі активних прихильників, а їх ініціативи мали на меті усіляко покращити становище українських освітніх установ у Галичині. Сьогодні ми пропонуємо вам поглянути на одну з найцікавіших сторінок історії міжвоєнного Львова – на діяльність подружжя Кокорудзів.
Народився Ілля Кокорудз 1 серпня 1857 року в містечку Яворові у родині міщан. Він навчався в Академічній гімназії, яку закінчив у 1879 році після чого записався на навчання до Львівського університету, де завершив свої студії у 1884 році, після чого працював учителем у гімназії у Бродах. У цей час він починає свою активну діяльність. Ілля стає співзасновником товариств «Шкільна поміч» та «Товариства вчителів вищих шкіл». Згодом, він складає іспит і отримує змогу працювати професором у гімназії. Він переїжджає до Станіславова (сучасний Івано-Франківськ), де від 1890 року активно працює на педагогічній ниві.
Перебування у цьому місті стає доленосним: тут Ілля знайомиться з Іванною Чачковською, яка була сестрою Лева Чачковського, знаного вченого кінця ХІХ століття. Між ними швидко спалахнули почуття і у 1892 році вони одружились. У 1895 році він разом з нею переїхав до Львова, де Ілля викладав українську мову та літературу, старослов’янську граматику у Академічній гімназії. У 1911-1927 році, він навіть був директором гімназії. У 1895-1896 роках Ілля стає директором та засновнико «Банку зв’язкового», який фінансував освітньо-культурні заходи у Львові. У 1927 році Ілля стає головою товариства «Рідна школа», якому він згодом передав значну частину свого особистого майна.
Іванна Чачковська була донькою директора народної школи у Станіславові Йосипа Чачковського, сестрою Лева Чачковського. Після вже згаданого переїзду подружжя до Львова у 1895 році, вона працювалоа учителькою народної школи, була головою «Товариства руських женщин» (з 1917 – Союз українок). Згодом, разом з чоловіком створила «Фундацію Іллі й Іванни Кокорудз», що сприяла розвитку українського шкільництва, анонімно надаючи допомогу коштами, одягом бідним учням, студентам.
Подружжя Кокорудзів було бездітним і при виході на пенсію Ілля Кокорудз у заповіті відписав свій двоповерховий будинок на вул. 29 Листопада (Коновальця), 40 з місячним прибутком у 996 злотих на користь стипендійного фонду імені Іллі й Іванни Кокорудзів для студентів вищих шкіл під наглядом НТШ; маєтності у с. Дора для ремісничої школи під опікою Монастиря студитів в Уневі; свої збереження на будівництво школи, Видавничої спілки «Діло», Задопомоговому товариству при Академічній гімназії. Виконавцем заповіту була призначена його дружина Іванна Кокорудз.
Була створена вже згадана «Фундація Іллі й Іванни Кокорудз», на кошти якої придбали земельну ділянку, і спорудили будівлю для Дівчачих приватних гімназійних курсів «Рідної школи». Згодом її реорганізували у Приватну Дівочу гімназію «Рідної школи», якій 8 вересня 1934 присвоїли ім’я Іванни та Іллі Кокорудзів. У радянський час, приміщення використовували для середньої школи №5, сьогодні вона носить ім’я подружжя.
Цікавою є діяльність Кокорудзів у с. Дора. Тут, за погодженням з митрополитом Андреєм (Шептицьким) була закладена 3-річна фахова для якої збудували приміщення школи і бурси для учнів, дерев’яну церкву Св. Іллі в гуцульському стилі. Ілля помер у 1933 році у Львові, його дружина пережила його на 11 років і покинула цей світ у 1944. Чим є для нас повчальною діяльність подружжя? Мабуть тим, що показує, що активність людей може приносити ефект навіть в період, який на перший погляд не може бути сприятливим для власних ініціатив. Східна Галичина і Волинь були фактично окупованими Польщею і становище українців було далеким від ідеального. Проте замість того щоб нарікати на «неправильну» державу, такі люди як Кокорудзи докладали всі свої сили щоб щось робити і їх діяльність приносила плоди. Приклад, про який варто згадувати і наслідувати і у наш час.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- КОКОРУ́ДЗ Ілля Федорович (http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8066)
- Кокорудз Іванна Йосипівна (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B7_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0)
