У теплу пору 1749 року на Святоюрській горі уже повним ходом йшло будівництво нового собору. За роботою видатного майстра Бернарда Меретина спостерігав незнайомець, який теж мав намір прикрасити місто Лева своїм шедевром. Мине не так багато часу і на Ставропігійській площі постане споруда Домініканського собору, а ім’я Яна де Вітте заслужено займе своє місце серед видатних зодчих Львова та Європи.
Історія Яна де Вітте, на думку польського дослідника Збігнєва Горнунга (Zbigniew Hornung), розпочалася у 1709 р. Цього року у родині голландського військового найманця Кам’янецького гарнізону Яна де Вітте-старшого та його дружини Констанції народився син. Наступне свідчення, яке вдається віднайти про відомого архітектора, стосується вже його повноліття. 26 лютого 1726 р. Ян вступає до артилерійського корпусу у сучасному Кам’янці-Подільському.
Саме там, у Кам’янці, ми і до сьогодні можемо спостерігати більшість творінь цього митця: костел Босих Кармелітів, кафедральний костел св. Апостолів Петра і Павла із дзвіницею, францисканський, домініканський та тринітарійський костели, вірменський Миколаївський костел (точніше його дзвіницю, частину фасаду і фундаменти – решту висадила у повітря радянська влада).
До зразків військового будівництва Яна де Вітте можемо віднести: реконструкцію північного в’їзду у місто – комплекс башти Стефана Баторія (прибудував до неї браму короля Станіслава Августа), спорудження порохових складів та будинку комендатури, реконструкцію Руської та Польської брам Кам’янця.Важливим етапом кристалізації таланту зодчого стало спорудження кляштору Босих Кармелітів у м. Бердичів. Але справжній шедевр майстра подільської землі було створено у Львові.
За посередництва теребовлянського пароха о. Томаша (світське ім’я Антоній), рідного брата архітектора, монастир домініканів, очолюваний на той час пріором о. Никифором Гадзевичем, укладає угоду на створення проекту та спорудження нового костелу Божого Тіла у Львові. Зразком для будівництва споруди став костел св. Карла у Відні авторства Йоганна Фішера фон Ерлаха (1716 – 1737). Фінансову сторону будівництва забезпечував Юзеф Потоцький, якому 12 серпня 1749 р. випаде честь закласти наріжний камінь нового собору.
Слід відзначити, що Ян де Вітте був особою військовою (комендантом Кам’янецької фортеці з 1768 по 1785 рр., як не як), тому не міг перебувати увесь час на будівництві. Саме ці обставини залучили до зведення собору домініканців ще одного митця – Мартина Урбаніка (автор реконструкції фасаду костелу св. Марії Магдалини у Львові).
Він керував і розбиранням старовинного костелу і спорудженням нового аж до своєї смерті у 1764 р. На долю цього майстра випало не лише матеріальне втілення проекту де Вітте, а й судова тяганина із львівським цехом будівельників. Після смерті Урбаніка будівництво продовжив і завершив у 1766 р. Кирило Мурадович.
Щодо самого Яна де Вітте, то нам достеменно не відомо чи побачив автор проекту коли-небудь своє творіння химерного плетива бароко у камені. Історія не зберегла для нащадків навіть зображення митця і єдине, що ми сьогодні маємо, це ‒портрети його онука Йоганна Вітте.
У тандемі з Мартином Урбаніком Ян де Вітте перебудував сучасну будівлю палацу Любомирських на площі Ринок, 10. Цей будинок, який пізніше став притулком українського товариства «Просвіта» і редакції щоденної газети «Діло» (1880 – 1939), ще на початку XVIII ст., був кількома будинками, в одному з яких жив польський гуманіст та поет доби Ренесансу Шимон Шимонович (Szymon Szymonowic).
Їх злиття у єдиний палац стало завданням над яким по черзі трудилися видатні зодчі того часу. Спочатку Бернард Меретин, на замовлення князівської родини Сапєг, з’єднав два будинки на розі ринкової площі у єдиний палац (1744). Згодом його справу, уже на замовлення Станіслава Любомирського, довершили проект Яна Де Вітте (передбачав розбудову палацу за рахунок куплених князем сусідніх будинків по вулицях Руській і Федорова) та його архітектурне втілення під керівництвом все того ж Мартина Урбаніка. Справу довершилиС. Фесінгерта С. Костецький прикрасивши аттик і наріжник (зовнішню опору фундаменту)будинку скульптурами і елементами декору. Саме з балкону цього палацу 30 червня 1941 р. Ярослав Стецько зачитав «Акт відновлення Української держави».
Уже більш ніж два століття творіння видатного скульптора Яна де Вітте прикрашають архітектурне обличчя старого Львова та залишаються одними з його візитівок. Бездоганно вписані в історичні ансамблі, вони стали зразками будівельного мистецтва, шедеврами подільського зодчого у столиці Галичини.
Сергій ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Zbigniew, Hornung, JandeWitte. ArchitektkościołaDominikanówweLwowie, Warszawa 1995.
- Пламеницька О. Кам’янець-Подільський. ‒ К.: Абрис, 2004.
- Віхоть В., Косів М. Львівський музей історії релігії та атеїзму: нарис-путівник. ‒ Л.: Каменяр, 1974.
- http://www.klubmil.pl/wystawy/archiwum-z-2015-roku/1019-07012015-udostpnienie-wystawy-pt-qlwow-w-graficeq-
- https://audiovis.nac.gov.pl
- http://drugarzeczpospolita.blogspot.com
