У 1629 – 1631 роках видатний львівський друкар Ян Шеліга надрукував кілька поетичних збірок польського поета Каспера Твардовського. Зразкового, за тематикою текстів, поета, який писав про сенс життя, релігійність та побожність. Але це був трішки інший Твардовський, “рецензований” і “відредагований”. “Першого” Твардовського, романтичного й ліричного, наївного і десь в чомусь дитячого, було “поховано” (або ж спрямовано) церковною цензурою. Через що над молодим поетом згустилися хмари, чому не народився “львівський Петрарка”, а також як любили і від чого помирали 400 років тому, шукаємо нижче…
У 1592 році у місті Самбір народився Каспер Твардовський, якому доля відвела роль авторитетного й талановитого поета періоду бароко. До цього він йшов досить довго і частина цього шляху для нас залишається невідомою. Народився Твардовський у родині кравця. Про його дитинство невідомо нічого, окрім значного вплину на нього мами, яка виховувала Каспера в релігійному дусі. Замолоду Твардовський навчався у Краківській академії та брав участь у польсько-шведській війні 1610 – 1611 років. По тому був якийсь час при дворі кількох впливових можновладців та магнатів. Пережив важку хворобу, після якої все більше почав схилятись до релігійного містицизму. Це стало передумовою його пізнішого входження до структур Товариства Ісуса.
Будучи представником міста, Каспер з Самбора (так він інколи підписувався) найбільш тісно спілкувався з міщанами і в Кракові. Схоже на те, що саме під впливом цього середовища з’являється його перша поетична збірочка – “Купідонові уроки” (1617). Сміливий та безтурботний, не відчуваючи тиску суспільних стереотипів чи моралі, Твардовський вирішив сповна розправити крила у цій збірочці. У 12 лекціях-поезіях під античними алегоріями та словесними шатами ховались сміливі, як для того часу, еротичні мотиви й теми. Недосвідчений персонаж цих текстів, їх головний герой, вчиться любити і страждати, автор проводить його через насолоду любовних утіх та горе невдач.
У вигляді почергових лекцій, автор поступово відкриває перед своїм персонажем все нові етапи та смаки життя: мрії про кохану, жадання близькості з нею, складнощі першого кроку назустріч, взаємне розділене кохання і любов без відповіді, перші поцілунки та подаровані одне одному серця. В такому стані його персонаж переживає різні миттєвості: “Pod chorągiew swoję…Wenus wzięła imię moje”, окрилення від взаємного кохання, від чого всюди, куди він ступає, ростуть квіти, залежність від кохання та пошматоване стрілами серце. Така любовна ідилія триває до сьомої лекції, коли персонаж таки наважується запитати: “Czemuź Zosieńku, póki w młodym wieku, chcę się zaźywać rozkoszy człowieku, a my dzień po dniu dałej odkładamy, a tego dobra juź nie zaźywamy”. У восьмій лекції Зосю навіть цілують в губи. А в десятій взагалі: “bo juź i ręka waźyła się śmiele tam I sam biegać po nadobnym ciele”.
Але на цьому все закінчилось. Молодому та сміливому поету не лише відрубали розправлені крила, але ще й дали палкою по спині. Краківський єпископ Мартин Шишковський заборонив любовну збірочку Твардовського та подав її до індексу заборонених книг. Крапка. А точніше кома.
Каспер Твардовський після цього вступає до ордену єзуїтів та починає писати на релігійні теми. Вже наступного 1618 року вийшла його збірочка “Судно молоді, що прямує до берега”. Видано її було в Кракові. І це була картина Рембрандта, адже написані Твардовським тексти були алегорією власного повернення до побожності. Адресовано їх молоді і акцент робився на перевазі любові до Бога над тілесними втіхами. На початку Твардовський кається, що в попередній збірочці “розпустив перо не на ті ритми” та дякує єпископу Шишковському за відкриті очі. Також пропонує пропагувати християнські моральні зразки замість аналогічних античних алегорій. Таким чином, у кількох піснях збірки намагається показати підростаючому поколінню, що “квіт молодості падає від коси в старості”, жити радить скромно і правдиво, скеровувати човен свого життя у правильному напрямку, рухатись не широкою дорогою, яка веде до злого, а важкою і вузькою, але правдивою. Отаке перевтілення вийшло. Кафка відпочиває.
Трішки згодом, у 1623 році Твардовський видає збірку колядок, щедрівок і різдвяних пісень, а ще пізніше переключається на патріотичні мотиви у творчості. У творі “Бич Божий, або криваві сльози скорботної Матері Ойчизни Польської” (1625) Твардовський звертається до політичних мотивів, закликає до патріотизму і захисту своєї землі. Всі існуючі на той час проблеми своєї землі автор вбачав у відході від католицизму. У 1628 році він знову повертається до релігійної тематики і пише твір “Факел Божої любовi”. Після цього перебирається до Львова, де й відбувається співпраця із Яном Шелігою, з чого розпочинався цей матеріал.
Шеліга надрукував тексти другого періоду творчості Каспера Твардовського. Зразкового та “правильного” Твардовського. Серед них для нас особливо цікавими є “Ісусова колиска” та “Гусь св. Мартина”, обидва 1630 року. Перший твір, що є історією народження Ісуса, містить багато елементів місцевого колориту. Зокрема, інформацію про те, що колиска немовляти була плетена з вербових гілочок. Друге видання є збіркою новорічних віршів, яка містить досить багато відомостей про Львів. Це, зокрема, згадка про голод і епідемії (“син батька, а батько сина тягне до могили”, “пусткою стоять кам’яниці раніше людяні”, “рідко кого на вулиці побачиш”), а також заклик до “сенату” міста викорінити “смертельні бунти, розбрат”. Шукаючи причину цих нещасть, автор віднаходить її у гріхах львів’ян і каже, що мор є наслідком саме цього. У посвяті книги Твардовський звертається до “бурмистрів і сенату” Львова, говорить, що заснування міста – це заслуга “руських князів, славних на весь світ”.
Такого “воїна” в особі Каспера Твардовського здобула католицька церква. Такого імовірного Петрарку (з нахилами до Бокаччо) не отримала література. Такого мешканця Львова, поета, краєзнавця та літератора, сьогодні недостатньо знаємо ми.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Львів, 2002. – С. 225.
- Kamykowski L. Kasper Twardowski. Studium z epoki Baroku. – Kraków, 1939. – S. 5 – 10, S. 125 – 128.
- Kasper Twardowski. Biogram [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://staropolska.pl/barok/K_Twardowski/biogram.html
- Kasper Twardowski. Lekcyje Kupidynowe [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.staropolska.pl/barok/K_Twardowski/Lekcyje.html
- Kasper Twardowski. Łódź młodzi z nawałności do brzegu płynąca [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://staropolska.pl/barok/K_Twardowski/Lodz.html
