Львівський Королівський арсенал, його реставрації та перебудови впродовж XX століття. ЛІМ 125

У межах середньовічного Львова, в центральній частині міста, розташована цікава пам’ятка архітектури XVII ст. — Королівський арсенал.

Серед публікацій, що стосуються історії цієї споруди, можна виокремити дослідження таких вчених-краєзнавців, як А. Шнайдер, І. Крип’якевич, О. Мацюк, В. Вуйцик, І. Мельник, А. Мєдинський та ін., які в контексті загального опису історії Львова подають цікаві відомості про Королівський арсенал.

Детальний опис арсеналів Львова, зокрема й Королівського, залишив видатний історик, археолог, краєзнавець ХІХ ст. А. Шнайдер у праці „Енциклопедія до краєзнавства Галичини“ [22].

Дещо меншою є кількість інформації щодо перебігу реконструкцій споруди у міжвоєнний, радянський і пострадянський періоди. Про реконструкції та перебудови міжвоєнного часу можна докладніше довідатися з праць Ю. Пйотровського „Королівський арсенал

у Львові: відновлення та реконструкція“ (1930), „Королівський арсенал у Львові“ (1931) [21]. Джерелом важливих відомостей є архівні матеріали, зокрема документи фондів Державного архіву Львівської області. Відомості про реконструкції радянського й пострадянського часу збереглися в архівних матеріалах науково-дослідного інституту „Укрзахідпроектреставрація“.

Королівський арсенал, споруда фортифікаційного плану, зведена за проектом архітектора, інженера та генерала артилерії Речі Посполитої Павла Гродзицького на місці попереднього т. зв. „малого“ арсеналу, який діяв ще з 1575 року.

Новий арсенал отримав назву „Королівського“, оскільки дві третини вартості його будівництва фінансував король Владислав ІV  з династії Ваза, у наміри якого входило використання споруди в планованій війні з турками [9].

Існують певні розбіжності щодо дати початку будівництва Королівського арсеналу. Дослідники подають різні роки. Так, польський дослідник історії Львова А. Мєдинський вважав 1635 рік як дату початку будівництва [20, s. 87]. Львовознавець В. Вуйцик стверджував, що спорудження Королівського арсеналу розпочали у 1639 році [1, c. 24—25], історик О. Мацюк подавав 1630—1639 роки [13, с. 15], а відомий вчений академік І. Крип’якевич зазначав, що „побіч костелу домініканів в 1640-х роках було поставлено другий, Королівський арсенал“ [12, c. 78]. Дослідник П. Гранкін вважав, що будівництво арсеналу розпочалося у 1638 році [2, c. 8]. Ще один дослідник історії середньовічного Львова — І. Мельник стверджував, що Королівський арсенал будували у 1639—1646 роках [14, c. 153].

Королівський арсенал побудовано у безпосередньому сусідстві з монастирем ордену домініканців та вежею цеху римарів, де теж були невеликі склади зброї та амуніції [2, с. 8].

Основний обсяг робіт при будівництві Королівського арсеналу обійшовся державній скарбниці у більше як 34 тисячі золотих. Арсенал почав діяти як зброярня ще до завершення будівельних робіт. Так, у 1640 році в ньому зберігали 46 гармат. У 1646 році спорудження Королівського арсеналу разом із майстернями, де відливали гармати та церковні дзвони, було завершене [3].

Новозбудована фортифікаційна споруда пройшла серйозне бойове хрещення у жовтні — листопаді 1648 року, коли Львів оточили козацькі війська під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького. Саме тут, зі східного боку кріпосного муру, відбувалися найзавзятіші атаки та штурми. Тут, на Стрілецькій горі, постріл із гаківниці міського райці Убальдіні мало не влучив у самого козацького гетьмана [2, с. 8]. Уявлення про буремні події жовтня — листопада 1648 року дає лист писаря львівського магістрату Самійла Кушевича варшавському шляхтичу, датований 4 листопада цього ж року. У ньому, зокрема, читаємо наступне: „В неділю козаки весь день намагалися взяти замок і опанувати валами, вилізаючи на них при допомозі зроблених для цього дванадцяти возів-драбин. Замок, діставши уночі

з міста і з Королівського арсеналу куль і пороху, боронився добре, та й наші на валах давали відсіч з мужністю“ [7, с. 80]. Під час першої облоги Львова військами Б. Хмельницького комендантом Королівського арсеналу (цайгвартером) був Густав Кач. У 1650 році в Королівському арсеналі зберігали 14 важких гармат, 36 польових, 4 малі гармати і 5 мортир [8, с. 92—93].

У 1660 році цайгвартер Королівського арсеналу Войцех Радванський став грозою львівських передмість, вчиняючи дебоші і грабунки. Королівський арсенал він перетворив на склад, де зберігав награбоване. За вбивство війта Войцеха Живьола на В. Радванського чекали арешт і суд, уникнути яких йому допоміг комендант Високого замку Давид Лінденрот, людина такої ж самої вдачі, як і цайгвартер. Допомагати у втечі було тим легше, що саме Д. Лінденроту доручили арешт В. Радванського [2, с. 8].

Деякі іноземні мандрівники, перебуваючи у Львові, залишали цікаві описи Королівського арсеналу. Зокрема, французький дипломатичний агент у 1670—1672 роках Ульріх фон Вердум писав наступне: „у Львові є також гарний арсенал, збудований королем Владиславом ІV з ламаного і тесаного каменю“ [19, с. 70].

Королівський арсенал складався з трьох будівель, згрупованих навколо внутрішнього подвір’я. Будинок арсеналу має бароковий оздоблений фасад і портал [20, s. 87]. Південний фасад арсеналу, що виходить на площу сьогодні, має відкриту лоджію. Зі східного боку будівля Королівського арсеналу оздоблена порталом з рустованими пілястрами і волютами на антаблементі [17]. Колись фасад арсеналу прикрашав королівський герб династії Ваза, усунутий з будинку в радянські часи.

Королівський арсенал прилягав до т. зв. „високого“ оборонного муру, на якому збереглися кам’яні кронштейни від обхідної дерев’яної галереї для захисників [1, с. 24—25]. Головний корпус будівлі має в плані форму видовженого прямокутника розмірами 57х13 м [14, с. 153]. Два торцеві корпуси розмірами 12,5х6,5 м стояли біля зовнішнього (низького) оборонного муру [8, с. 92—93]. З боку подвір’я Королівський арсенал має грізний вигляд, адже його планування мало й суто практичну оборонну мету [10].

Королівський арсенал займає трапецієвидну в плані ділянку 2480 кв. м. Із заходу територія арсеналу межує з ансамблем Домініканського собору, з півночі — з вул. Лесі Українки, зі сходу —  з вул. Підвальною. Територія пам’ятки розділена на три частини, що зумовлено розміщенням споруди в південно-східній частині ділянки, і являє собою три двори:

• внутрішній двір, обмежений С-подібною в плані спорудою арсеналу з західної сторони і огорожею із залізних кованих ґрат уздовж цегляного фундаменту зі сходу;
• зовнішній двір, розміщений на північ від арсеналу і обмежений з півночі і сходу стинькованою цегляною огорожею на цегляних стовпах, об’єднаних фундаментом. У північній частині існує проїзд на територію.
• західний двір. Із західної сторони зовнішній двір примикає до Високого муру, який відділяє його від двору між Королівським арсеналом і ансамблем Домініканського монастиря. У північній частині західного двору збереглися рештки колишньої вежі цеху римарів [11, арк. 1].

Королівський арсенал розташований поміж колишніми оборонними мурами міста. Західна стіна західного корпусу є власне частиною цих мурів [15, арк. 3]. Вздовж східного фасаду збереглися залишки рову Низького муру глибиною 1,70 м [11, арк. 2].

Колись портал головної будівлі Королівського арсеналу прикрашала скульптурна група „Архангел Михаїл вражає сатану“, відлита між 1639—1643 роками. Автором проекту вважають Павла Гродзіцького, автора відливних форм не встановлено. Фігуру архангела Михаїла, ймовірно, відлив львівський ливарник Каспар Франке (Франкович), автор відливу фігури сатани — невідомий. В образі архангела Михаїла втілено захисників Львова, а в образі сатани — його ворогів. Фігуру сатани виконано в драматичних, характерних для пізньої готики, традиціях. Архістратиг Михаїл являє собою взірець ренесансної мрії про досконалу людину. У 1704 році, під час облоги міста армією шведського короля Карла ХІІ, скульптурна група була пошкоджена. У 1821 році скульптуру знову пошкодив буревій. Її відреставрували під час реконструкції Королівського арсеналу 1824 року.

У 1873 році скульптурну групу встановили на мості через  р. Полтву на Гетьманських валах. Нині її можна побачити в приміщенні „Музею-Арсеналу“. Поряд із нею в Музеї виставлено для огляду кам’яну плиту, що містить коротку, але досить змістовну інформацію польською мовою про цю скульптуру. Більш детально історична доля скульптурної композиції висвітлена у дослідженнях П. Слободяна [18].

Львівський арсенал став восьмим Королівським арсеналом  у Речі Посполитій. Функції зброярні виконував до 60-х років ХVІІІ ст. У 1768 році будівлю викупив львівський староста Ян Кіць кий. У 1772 році, після переходу Львова під владу Австрійської імперії, Королівський арсенал перетворили на військову казарму. Нова влада довго судилася з Яном Кіцьким за право власності.

До 1835 року тут розмістили артилерійські майстерні [14, с. 153]. З 1908 року споруду почали використовувати як архівосховище: з 1922 року тут діяв військовий архів, а 1928 року в колишньому Королівському арсеналі розмістили фонди міського архіву.

Кілька разів пам’ятка архітектури зазнавала перебудов та реставрацій.

Першу невелику перебудову Королівського арсеналу здійснили вже в середині XVIII ст.

Істотніше його перебудовали у 1824 році. Ймовірно, саме тоді замуровували лоджію на південному фасаді й отинькували утворену площину до рівня другого поверху [17].

Реставрації та перебудови Королівського арсеналу проводили також упродовж 1920—1930 років.

У міжвоєнний період польська влада взялася за досить ґрунтовну реставрацію будівлі.

Так, у травні 1928 року львівський воєводський відділ дирекції громадських робіт прийняв рішення про виділення з бюджету відповідних коштів на ремонт будівлі колишнього Королівського арсеналу [4, арк. 2].

7 липня 1928 року Державне архітектурно-будівельне управління спрямувало до львівського воєводського відділу Дирекції громадських робіт звернення у справі ремонту будинку державного архіву на вул. Підвальній.

У цьому документі, зокрема, зазначали, що, відповідно до розпорядження від 23 травня 1928 року за номером L: III—1766/28, Державне архітектурно-будівельне управління склало й представляє на розгляд воєводського відділу Дирекції громадських робіт кошторис на ремонт будинку Королівського арсеналу, обрахований на загальну суму 111 825 злотих.

Беручи до уваги історичну цінність споруди як пам’ятки архітектури, державне архітектурно-будівельне управління пропонувало, щоби земляні, мулярські роботи і частково бетонування здійснювали згідно з відповідними трудоднями та фіксованим прейскурантом з притягненням до судової відповідальності у разі настання нещасних випадків на будові.

Інші види робіт — столярні, слюсарні роботи, а також роботи щодо засклення приміщення та ін., що не перевищували квоти 5 тис. злотих, управління пропонувало здійснювати згідно з вільним прейскурантом.

З поточного кредиту 50 тис. злотих архітектурно-будівельне управління пропонувало виконати ремонтні роботи у головному будинку Королівського арсеналу, зокрема: понизити рівень підлоги, розібрати внутрішні стінні перегородки, збудувати бетонні сходи, провести каналізацію на всьому терені цього історичного комплексу, заасфальтувати та частково викласти бруківкою внутрішнє подвір’я, розібрати дерев’яний ганок у внутрішньому подвір’ї, виконати цегляний підмурівок огорожі зі сторони вул. Підвальної та ін. [4, арк. 1, 4].

В інструкції щодо умов проведення реставраційних робіт зазначали, що у різноманітних столярних роботах необхідно використовувати якісну „здорову“ деревину, добре висушену. Особливо якісна деревина повинна бути використана при встановленні нових віконних рам, дверей, дерев’яних настилів до підлоги. Залізні цвяхи, скоби та інші металеві предмети теж повинні бути відповідної якості.

Столярні та паркетні роботи виконували працівники фірми „Мартин Пругар і син“. На початку серпня 1928 року представники цієї фірми склали відповідний кошторис на загальну суму 4183 злотих [4, арк. 35].

Керівництво будови зобов’язувалося письмово повідомляти реставраторів про терміни виконання певних робіт й залишало за собою право контролювати перебіг й поступ реставраційних робіт.

У серпні 1928 року державне артистичне будівельно-бляхарське підприємство Мар’яна Бендля склало кошторис на проведення бляхарних робіт при реставрації Королівського арсеналу. Згідно з цим кошторисом передбачали дах будівлі загальною площею 1301,75 кв. м покрити поцинкованою бляхою, розібрати стару дахівку, замінити ринви, встановити водостічні труби та ін. [4, арк. 29]. Виконати основні бляхарні роботи на загальну суму 13 465,75 злотих доручено майстрові Янові Коллачу, з яким уклали відповідну угоду [4, арк. 43].

Важливе місце під час реконструкції займали також кахляні роботи. Вони передбачали, зокрема, встановлення десяти кахлевих пічок та однієї кахлевої кухні, для чого планували витратити 5014,50 злотих. Виконання цих робіт було покладене на майстрів Яна Коженьовського та Кароля Ліньовського [4, арк. 46, 63]. У листопаді 1928 року за виконані кахляні роботи майстрові Яну Коженьовському виплачено 960,70 злотих [4, арк. 65].

Малярні роботи у приміщенні колишнього Королівського арсеналу проводили наприкінці 1928 року. Вони склали загальну суму 38 649,96 злотих. Керував цими роботами майстер Євген Хорський [4, арк. 66]. У 1929 році розпочали роботи бетонування приміщення. У ході цих робіт передбачали здійснити бетонування коридорів та будову бетонних сходів правого і лівого крила будинку, розібрати старий бетонний балкон й замінити його новою залізобетонною плитою з монтуванням залізної балюстради та ін. [4, арк. 88].

Важливим стало також те, що в ході реконструкції частково відкрили лоджію з південного боку будівлі.

Реставраційні роботи та певні перебудови у Королівському арсеналі тривали до 1939 року. Останній документ у справі створення відповідного заїзду до Королівського арсеналу датований 30 серпня 1939 року [5].

Під час реставрації у 1954 році на головному фасаді будівлі відкрили замуровану раніше лоджію [1, с. 24—25].

Реставраційні роботи у Королівському арсеналі тривали й упродовж 1970-х років. Так, 24 серпня 1972 року складено технічну документацію на ремонтно-реставраційні роботи в приміщеннях, які займав Львівський обласний державний архів, — у колишньому Домініканському монастирі в обсязі 50% — 13 000 куб. м та Королівському арсеналі [15, арк. 2].

15 вересня 1972 року підписано „Акт технічного стану інтер’єру пам’ятки архітектури ХVII ст. Королівського арсеналу у Львові“, в якому, зокрема, зазначали: „Цього дня ми, що нижче підписалися: замовник в особі завгоспа Львівського державного обласного архіву І. Павлюста, старший архітектор Львівського облвідділу в справах будівництва та архітектури М. Прокопович та начальник НДРВ-2 Львівської н/о СКРЗМ І. Старосольський обстежили на місці стан конструктивних елементів інтер’єру пам’ятки архітектури XVII ст. (ох. № 335) Королівський арсенал у Львові“ [15, арк. 3].

Планом реставраційних робіт передбачали провести інтер’єрні роботи, відремонтувати дерев’яну підлогу, стіни, склепіння, сходи, вікна, двері, опалення, освітлення та ін. [15, арк. 7].

У 1977 році проведено реконструкцію та облаштування площі, прилеглої до Королівського арсеналу. Зокрема, 26 листопада 1977 року перед входом до Королівського арсеналу встановлено пам’ятник Івану Федорову, відкрито фраґмент оборонної стіни — т. зв. Низького муру.

У 1978 році передбачали здійснити реставрацію балкону та дверей у Королівському арсеналі, виконавши ковальські роботи. Як зразок для реставрації балкону арсеналу, реставратори використали архівне креслення ХVІІІ ст. фасаду Королівського арсеналу, що його наводить Я. Вітвицький, де зображено балкон у тому стані, який існує на сьогодні.

На балконі дзвіниці монастиря Бернардинів збереглася аналогічна огорожа ковальської роботи з аркоподібними елементами, що прив’язують її до стіни. Про аутентичність огорожі свідчить її зображення на портреті Андрія Ондровонжа XVII ст. [16, арк. 3].

Після здобуття Україною незалежності, фахівцями інституту „Укрзахідпроектреставрація“ у 1995—1996 роках розроблено „Ескізний проект впорядкування території“ та „Пропозиції по відтворенню вежі римарів“ на основі планового завдання, виданого Управлінням охорони історичного середовища м. Львова, згідно з договором № 95—91 від 22 травня 1995 року і на основі попередньо розробленої документації.

Проект передбачав:

1. Знесення всіх існуючих елементів — гаражів, сараїв, майстерень.
2. Пониження території двору.
3. Санацію та впорядкування зелених насаджень і квітників.
4. Влаштування водонепроникної відмостки по периметру споруди та замощення двориків.
5. Зі сторони вул. Підвальної впорядкування рову Низького муру з влаштуванням замощення і сходів.
6. Фраґментарне відтворення і трасування частин Низького муру і бастеї на куті вулиць Підвальної та Лесі Українки після археологічних обстежень.
7. Відтворення фраґменту Високого муру між Королівським арсеналом і вежею римарів з влаштуванням дерев’яної галереї з бойовими бійницями.
8. Закриття пролому Високого муру між територією Королівського арсеналу і подвір’ям Домініканського собору.
9. На існуючих фундаментах, які конкретно будуть зафіксовані після археологічних розкопок, відтворення вежі римарів.
10. Підхід до вежі римарів здійснювати західним двориком між Королівським арсеналом і Домініканським собором.
11. Зв’язок між двориками здійснювати, відтворивши замурований дверний проріз в центральній частині Королівського арсеналу;
12. Уздовж осі центрального порталу у внутрішньому дворику Королівського арсеналу відбудувати криницю, яка існувала тут раніше.

Важливе місце у проекті відводили відтворенню первісного вигляду вежі цеху римарів, яка мала оборонну функцію. Вежа римарів квадратова в плані, шириною 9,20 м, чотириярусна, перший ярус кам’яний склепінчастий, верхні — цегляні, тиньковані з балковим перекриттям. Висоту вежі визначали методом геометричної побудови. Відмітка другого ярусу співпадає з слідом на примикаючій стіні Домініканського монастиря. Перший ярус на кожній стороні має по одній бійниці, другий ярус в сторону вул. Лесі Українки — виступаючу на кам’яних кронштейнах машикулю, третій ярус має по одній бійниці з кожної сторони, четвертий ярус — по три бійниці. Дах планували зробити стрімким, чотирисхилим, покрити полив’яною черепицею [6, арк. 4—5].

На жаль, більшість задумів цього проекту так і залишилися не втіленими через брак коштів.

Отже, реставраційні роботи, ведені впродовж ХХ ст. у будівлі Королівського арсеналу, мали важливе значення для подальшого збереження цієї архітектурної пам’ятки. В їх ході здійснено значний обсяг реставраційних та будівельних робіт. Завдяки зусиллям реставраторів Королівський арсенал зберіг свої барокові форми й сьогодні є одним з кращих зразків львівської архітектури бароко, а також пам’яткою ренесансного будівництва мілітарного призначення.

Тема, якій присвячено статтю є, на нашу думку, ще мало вивченою. Відповідно її можна вважати достатньо перспективною й такою, що потребує подальших досліджень.

Андрій ПРОКІП
провідний науковий співробітник Відділу “Музей визвольної боротьби України” ЛІМ, кандидат історичних наук

1. В у й ц и к В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. Львів, 1991. 175 с.
2. Г р а н к і н П. Вежа римарів або льодова // Галицька брама. Львів. 1998. № 3 (39). С. 8—9.
3. Державний архів Львівської області (далі ДАЛО). URL: http://www. lvivcenter.org.
4. ДАЛО. Ф. 1. Львівське воєводське управління. Оп. 29. Спр. 875.
5. ДАЛО. Ф. 776. Оп. 1. Спр. 108.
6. Ескізний проект впорядкування території королівського арсеналу. 1995—1996 рр. // Архів науково-дослідного інституту „Укрзахідпроектреставрація“. Спр. Л17-15.
7. Історія Львова в документах і матеріалах. Київ, 1986. 423 с.
8. К о з и ц ь к и й А. Арсенал королівський // Енциклопедія Львова. Львів, 2007. Т. 1. С. 92—93.
9. Королівський арсенал. URL: //http://clubs.ya.ru.
10. Королівський арсенал // Львів. міська рада. URL: http://city-adm.lviv. ua/portal/component/content/article/297-turistu/varto-pobachyty/monastiri-tafortifikaciji/5340-korolivskij-arsenal (дата звернення: 24.10.2017).
11. Королівський арсенал. Охоронний № 335. Натурні дослідження території. Архітектурні дослідження. Львів. 1995 р. Т. 3. Кн. 1 // Архів науково-дослідного інституту „Укрзахідпроектреставрація“. Спр. Л17-13.
12. К р и п ’ я к е в и ч І. Історичні проходи по Львові. 1991. 167 с.
13. М а ц ю к О. Каталог оборонного будівництва Львова // Галицька брама. Львів. 1998. № 3 (39). С.14—16.
14. М е л ь н и к І. Львівське середмістя : всі вулиці, площі, храми
    й кам’яниці. Львів, 2011. 320 с.
15. Пам’ятка архітектури ХVІІ ст. королівський арсенал у Львові. Технічна документація на ремонтно-реставраційні роботи в інтер’єрі пам’ятки архітектури. Т. 1 // Архів науково-дослідного інституту „Укрзахідпроектреставрація“. Спр. Л17-2.
16. Пам’ятка архітектури ХVІІ ст. королівський арсенал у Львові. Балкон та двері. Паспортизація. Рекомендації з реставрації. Львів. 1978 р. // Архів науково-дослідного інституту „Укрзахідпроектреставрація“. Спр. Л17-5.
17. П р о с к у р я к о в В., І в а н о в – К о с т е ц ь к и й С. Архітектура промислових будівель в історично сформований центрах міст України як потенціал їх сучасного розвитку (на прикладі м. Львова). URL: http://vlp. com.ua/files/11_6.pdf (дата звернення: 24.10.2017).
18. С л о б о д я н П. Таємниці скульптурної композиції „Архистратиг Михайло перемагає Сатану“ // Фотографії Старого Львова. URL: http:// photo-lviv.in.ua/tajemnytsi-skulpturnoji-kompozytsiji-arhystratyh-myhajloperemahaje-satanu/ (дата звернення: 24.10.2017).
19. Слово про Львів. Львів, 1970. 320 с.
20. M e d y ń s k i A. Lwów : ilustrowany przewodnik dla zwiedzających : z planem miasta. Lwów, 1938. 215 s.
21. P i o t r o w s k i J. Arsenał królewski we Lwowie // Ochrona zabytków sztuki. 1931. № 1—4. S. 144—154.
22. S c h n e i d e r A. Encyklopedia do krajoznawstwa Galicji. Lwów, 1870. T. 1. S. 320—325.