Львівський храм побудований за прикладом римського собору, або історія костелу і монастиря кармеліток босих

Сьогоднішня Церква Стрітення Господнього на вулиці Винниченка є однією з найцікавіших сакральних споруд Львова. Колишній костел Матері Божої з Лоретто, костел Матері Божої Громничої і монастир кармеліток босих, він був збудований за прикладом одного з перших зразків барокової архітектури у Європі – храму Санта Сусанна в Римі, який спроектував архітектор Карло Мадерно. За свою історію, будівля пережила таки чимало. Пропонуємо вам поглянути на її незвичну історію та сучасні будні.

Комплекс костелу і монастиря. Сучасне фото.

Костел у наші дні.

Костел і монастир кармеліток босих були зведені на землях наданих Якубом Собеським, на той час воєводою руським та белзьким, батьком майбутнього короля Речі Посполитої Яна ІІІ. Початково будівлі були дерев’яні. Акт фундації було підписано 11 чернвня того ж року, а напередодні з’явилась булла Папи Урбана VIII видана кармеліткам. Собеський пожертвував близько 30 000 злотих. Проект кам’яного костелу був розроблений італійським архітектором Джованні Баттісто Джізлені у 1642 році і будівництво частини будівлі костелу завершили до 1644-го. Після цього розпочалось будівництво монастиря, яке перервалось у 1648, внаслідок Хмельниччини, коли частина сестер утекла до Кракова і Варшави, і звідки вони повернулись лише у 1655.

Фасад костелу у Львові.

Фасад храму Св. Сусани у Римі.

Роботи відновили у 1661-1662, уже під керівництвом Яна Ґоднего. У 1672, турецька облога міста, знову змусила сестер залишили Львів і утекли до Варшави. Лише після перемоги у битві під Віднем, коли турецька загроза зникає, Ян ІІІ вирішує закінчити справу своїх батьків і відновлює роботи, якими керував Томаш Дубінський. У цей час завершили фасад костелу і встановили на фасаді вази та фігури святої Терези та святого Йосифа. Остаточно ж завершили будівництво у 1692.

Внутрішнє подвір’я монастиря. Сучасне фото.

Фасад будівель монастиря.

Частина внутрішнього подвір’я приміщень монастиря. Сучасне фото.

Після першого поділу Речі Посполитої та інкорпорації західноукраїнських земель до складу монархії Габсбургів, у 1782 році Йосиф ІІ розпочав актуальні на той час та необхідні секуляризаційні заходи, внаслідок яких, монастир було ліквідовано, а приміщення костелу передали францисканцям. Проте храму не судилося спокійно існувати. У 1792 у костелі розмістили військовий склад, а у монастирі організувади духовну семінарію львівської архідієцезії. У 1842 костел знову відкрили і ґрунтовно поремонтували. Відтепер він був освячений на честь Святої Матері Божої Громницької і паралельно став костелом семінарії. Цю ж функцію він виконував у міжвоєнний період.

Храм наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ століття.

Храм наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ століття.

У 1929–1931 роках виконано ремонтні роботи у монастирі і зокрема у каплиці, що прилягає до костелу. В каплиці встановили вівтар Матері Божої неустанної помочі. Внутрішні розписи каплиці виконали знаменитий Ян Генрик Розен і його учень Казимир Смучак. Також було встановлено новий головний вівтар, виконаний за проектом Юзефа Шостакевича.

Фрагмент фасаду храму.

Фрагмент фасаду храму.

Фрагмент інтер’єру храму у наші дні.

1940 року, після входження Західної України до складу СРСР, частину монастиря передали новоствореному Львівському медичному інституту. Костел і монастир продовжували діяти до 1946 року, коли весь комплекс був передали військовим. У 1976 році у храмі розмістили обласне управління якості, метрології та стандартизації. Цього ж року, розпочались реставраційні роботи у будівлі, які окремі реставрації передбачали фактичну ліквідацію будь-чого в інтер’єрі, що могло б нагадувати про її сакральне призначення. З костелу прибрали усі предмети культу, частину скульптур передали до музею «Олеський замок», деякі предмети потрапили до Музею історії релігії та атеїзму (сучасний Львівський музей історії релігії).

Сучасний вигляд храму.

Сучасний вигляд храму.

Лише в часи незалежності храм знову стали використовувати за його прямим призначенням. Його передали УГКЦ та освятили на честь Стрітення Господнього. Часткове відновлення храму було приурочене до візиту у Львів Папи Римського Івана Павла II у червні 2001 року.  З 2009 року каплиця при храмі, належить Римо-католицькій церкві. У частині ж приміщень монастиря розміщено філіал МАУП. Отож в черговий раз прогулюючись вулицею Винниченка, зверніть увагу на ці непересічні будівлі та згадайте про їхнє минуле, про яке ми зазвичай не задумуємось.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела

1. Chanas R., Czerwiński J. Lwów, Przewodnik turystyczny. – Ossolineum 1992.
2. Kaczorowski B. Zabytki starego Lwowa. – Warszawa 1990.
3. Бірюльов Ю. Архітектура Львова. Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст. – Львів, 2008.
4. Храм Стрітення Господнього (Режим доступу: http://www.lvivbest.com/uk/churches/khram-stritennja-gospodnogo)
5. Carmelite Monastery, Lviv, Vynnychenka Street, 30 (Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Carmelite_Monastery,_Lviv,_Vynnychenka_Street,_30?uselang=uk)
6. Façade of the church Santa Susanna by Carlo Maderno (1603). Via XX Settembre in Rome (Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0_%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%28%D0%A0%D0%B8%D0%BC%29#/media/File:Santa_Susanna_%28Rome%29_-_facade.jpg)