За багато століть існування Львів неодноразово змінював своє “обличчя”. Відбувалося це внаслідок як природного, так і людського втручання. Щоправда завдяки останньому значно частіше. І сьогодні мова піде про два будинки, яких уже неіснує та ще не так давно, які можна було побачити на площі Адама Міцкевича за номерами 9 та 10.
Площа Міцкевича спершу називалася площею Фердинанда. Вона виникла у центрі Львова й почала набувати нинішнього вигляду після того, як річку Полтву заховали у каналізаційний колектор. У 1862 році її було перейменовано у Марійську (Маріацьку), а в 1944 року вона отримала нинішню назву – Адама Міцкевича.
Будинок № 9 на колишній пл. Марійській було збудовано архітектором Вільгельмом Шмідтом для Венцеля Гудеца у 1839 році. До речі, це одна з перших будівель цієї площі.
Згодом власником будови став зять Гудеца – Едмунд Задер, а близько 1880 року кам’яницю придбав відомий львівський промисловець Кароль Киселька. По його смерті у будинку мешкає донька Кисельки – Кароліна дулємбова з родиною. До слова, Кароліна була дружиною відомого правника, міністра справ Галіції – Владіслава Дулємби.
У 70-х роках ХІХ ст. в партері правого крила будинку містився магазин фірми “Рудольф Дітмар у Відні. Ц.к. привілейована фабрика ламп. Віденські блискавичні метеорні лампи”.
Це була філія відомої з 1840 р. фабрики садового інвентарю братів Дітмарів, прізвище яких пов’язане з великим відкриттям, яке було зроблене в 1852 р. в одній з найбільших галицьких аптек — аптеці “Під Золотою Зіркою” Петра Миколяша.
Фармацевт Ігнацій Лукасевич спільно з Яном Зехом, здійснивши дистиляцію нафти, з якої отримали легкозаймистий препарат, що був названий камфіном. У 1853 р. Ігнацій Лукасевич на замовлення Р. Дітмара опрацював, сконструював, а львівський бляхар А.Братковський виготовив першу в світі нафтову лампу, яка засвітилась в березні 1853 р. в аптеці Миколяша. Це було початком історії світового нафтового промислу.
А в партері лівого крила будинку на пл. Марійській, 9 розташовувався ресторан. У 1888 р. — це ресторан Гживинського, а в 1894 р. — Вуазе.
У 1909–1920 рр. в партері та приміщеннях II поверху будівлі були ресторан, кімнати для сніданків, а також магазин делікатесів, вин та прянощів Мар’яна Лясоцького; в ресторані щоденно відбувався концерт салонної музики. В 20–30-их роках власником закладу був Б.Гурський.
За міжвоєнних часів у кам’яниці знайшли прихисток кілька крамничок, транспортна спілка, спортивний клуб, салон мод. По Другій світовій війні більшу частину будинку зайняла Львівська філія Спілки художників УРСР. Старожили Львова пам’ятають також, що у партері будинку містився диспетчерський пункт таксі й центральна таксостоянка. Досить тривалий час на Міцкевича, 9 працювала перукарня, одна з найпопулярніших в радянському Львові.
Однак, простоявши півтора сторіччя, будинок почав поволі валитися і, врешті-решт, у 1998 році його розібрали. і до цього часу огороджена територія стоїть пусткою.
Що ж до будинку під № 10 на пл. Марійській, то свою історію він розпочав у 1830 році. З тильного боку кам’яниці розташовувався один з найстаріших львівських кінотеатрів, що існував у різні часи під різними назвами: на початках “Ванда” (1908–1909), “Байка” ( 1909–1912) та “Геліос” (1912–1917), у міжвоєнний період – “Фатаморгана”(1917–1931) та “Міраж” (1931–1939). В часі Другої світової війни – “Кінотеатр хроніки” (1939–1940) та “Централь” (1942–1944), опісля і аж до 1990-х “Кінотеатр ім. І. Франка” .
Треба сказати, що це був єдиний у Львові кінотеатр повторного фільму . У спеціальній скринці, що висіла при вході, кожен міг залишити свої побажання щодо репертуару кінотеатру на наступний місяць. Таким чином, кінопокази формувалися виключно на основі побажань клієнтів.
У 1967 році над чільним фасадом будівлі встановили електричне табло, на якому рухомі літери переказували новини зі стрічок радянських інформаційних агенств ТАРС та РАТАУ. Вночі 26 березня 1991 року це табло спричинило пожежу будинку. Довший час будівля стояла пусткою, зазнаючи все більшої руйнації. Під час постмодерного фестивалю “Вивих” обгорілі стіни будинку частково розмалювали, тож він отримав неформальну назву “вивихнутого”.
Будівлю було демонтовано у січні 1998 року та побудовано на цьому місці споруду – “модерну” будівлю філії “Укрсоцбанку”, яка повністю змінила ансамбль площі Міцкевича. А огороджена територія, де колись стояв будинок № 9 і до цього часу стоїть пусткою
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012
- http://zsl.yp.lviv.ua/?p=262
- http://any-type-tour.com/Lviv/articles.php?ch=6
- https://polona.pl/
