Львів – норовливий, пристрасний та своєрідний. Йому, безперечно, пасує червоний колір, який уособлює могутність, прорив, волю до перемоги, він завжди досягає того, чого хоче. Червоний – символ крові й вогню, це гарячий колір. У ньому – всі сторони життя: з однієї – повнота життя, свобода та енергія; з іншої – ворожнеча, помста й агресивність. Це – символ любові та страждань.
Будинків цього кольору у місті немало, вони додають пристрасті та волі до перемог.
Аптека «Під патронатом угорської корони»
На площі Соборній розташована Аптека «Під угорською короною». Вона заснована у 1772 році. Будинок збудовано на початку XX століття. В 1871 році приміщення викупив Якуб Піпес-Поратинський. У 1901 році він придбав ділянку на тодішній Бернардинській, а нині Соборній площі і замовив проект триповерхової споруди (архітектор Кароль Боублік). За рік будівництво будинку закінчили. На фасаді почепили табличку з датою заснування аптеки.
Адреса: вул. Соборна, 1
Кам’яниця з афоризмами
Одна з найкращих пам’яток львівської житлової архітектури епохи Ренесансу. Будівлю спорудив львівський райця і доктор медицини Павло Домінік Гепнер. Він поселився у приміщенні 1610 року. Відтоді будинок називали Гепнерівським, Докторівським та Домініківським або «Кам’яниця з афоризмами».
Уся будівля над вікнами «всипана» латинськими прислів’ями: «Quis dives? Qui nil cupiat quis pauper? Avarus» («Хто ж багач? Хто не має жадань. А хто вбогий? Захланний». Фраза з твору пізньолатинського поета Авзонія), «Nunquam discrepat utile a decoro» («Ніколи не дисонує корисне з красивим». Фраза з твору Авзонія), та ін.
Адреса: пл. Ринок, 28
Кам’яниця з книгами
Будинок під номером 32 на вулиці Вірменській був тильною частиною кам’яниці Голубовичівської, що на вул. Ставропігійській, 9. Тут проживали вікарії вірменського собору.
Зараз це житловий будинок, на першому поверсі працює книжкова крамничка.
Адреса: вул. Вірменська, 32
«Гора Благодаті» у провулку Параджанова
У будівлі, де зараз розмістився ресторан «Mons Pius / Пиво & М’ясо», працював перший у Львові банк-ломбард, що успішно діяв аж триста років – до 1940 р.
Історія банку знала різні часи. Особливо «прославився» провізор банку канонік Ян Мардиросевич – не лише своїми винаходами (автоматична парасолька, унітаз з підігрівом, бездимна піч), а й неймовірними витівками: фінансові махінації, позики на азартні ігри та жінок, спекуляції нафтовими акціями спричинили найбільший в історії церковного банку скандал, за що він і був арештований. Тепер символічна надгробна плита Яна Мардиросевича лежить при вході в «Mons Pius» – вважається, що чим швидше її стопчуть люди, тим швидше душа його здобуде спокій.
«Mons Pius» перекладається з латинської як «Гора Благодаті».
Адреса: вул. Лесі Українки, 14
Кам’яниця Дармухівська
Житловий будинок, збудований у XVIII столітті. У 1889 році був реконструйований за проектом Міхала Фехтера.
Адреса: пл. Катедральна, 3
Бернатовичівська кам’яниця
Будинок був збудований ймовірно в кінці 16 ст. У 1754 році був власністю вінницького старости Людвіка Калиновського. Бернард Меретин розробив проект фасаду будинку. У ХVІІ ст. кам’яниця належала до багатої вірменської родини Бернатовичів. Від цих власників походить її назва – Бернатовичівська. У 1840-х був перебудований за проектом архітектора Фридерика Баумана в стилі віденського класицизму. Від первісного будинку залишився тільки цоколь. Тоді ж був добудований четвертий поверх. У 1880-х під час перебудови на замовлення власника — Самуеля Фішера, верхня частина фасаду була прикрашена рельєфами скульптора Гаврила Красуцького.
Адреса: пл. Ринок, 8
Кам’яниця Шольц-Вольфовичів
Будівля побудована в 1570 р. на замовлення вихідців зі Сілезії Шольц-Вольфовичів в стилі ренесанс. Фасад будинку багато декорували біблійними скульптурними композиціями і скульптурними портретами звичайних львів’ян.
Адреса: пл. Ринок, 23
Кам’яниця на Федорова
Житловий будинок, збудований 1785 року як флігель будинку № 8 на пл. Ринок. Архітектор Клеменс Ксаверій Фесінґер.
Адреса: вул. Федорова, 14
Економічний факультет Львівського університету
Звели будинок у 1890–1892 роках, як приміщення для Художньо-промислової школи (нині ЛДКДУМ ім. І. Труша). Архітектор, переможець конкурсу на найкращий проект — Густав Бізанц, професор Львівської політехніки. Фасад виконаний із застосуванням стилів неоренесансу та необароко. Оздоблений барельєфними майоліковими емблемами і незбереженими донині погруддями — усі роботи скульптора Петра Гарасимовича. Художньо-промислова школа розміщувалась тут до 1909 року, коли для неї була зведена нова будівля на вул. Снопківській. У 1948–1952 роках перебудовано для потреб будівельного технікуму за проектом Івана Персікова і Генріха Швецького-Вінецького.
Адреса: вул. Театральна, 17
Наталія Бойченко
