Без зайвого пафосу, у супроводі родини, друзів та вузького кола шанувальників, пройшов свою останню сумну дорогу великий львів’янин Ігор Мельник. Свій вічний спокій знайшов він 5 грудня 2017 року на Личаківському цвинтарі поруч з родиною.
Не було галасливих фраз від чиновників, не було натовпу журналістів та фотографів – тільки вбита горем дружина, заплакані діти та внуки. Прийшли провести в останню дорогу перевірені часом і діями друзі. Скромно тулилися збоку ті, хто може оцінити весь обсяг титанічної праці Ігоря Мельника і всі його заслуги перед Львовом, Галичиною, Україною.
Остання дорога пролягла біля могил Ігоря Білозіра, Івана Франка, Володимира Івасюка та інших достойних синів України. І цей перелік імен продовжив Ігор Мельник.
Разом з ним відійшла у минуле ціла епоха. Епоха перших мітингів і початку демократичного руху, епоха великих надій і незламних людей, епоха великого старту оновленої України.
В останню дорогу проводило Ігоря Мельника і величне Королівське місто Львів. Хитало у слід сумної процесії засніженими гілками дерев і рясно плакало білими сніжинками на темну сиру могилу. Місто, яке він любив понад усе на світі. Місто, яке він не втомлювався досліджувати і про яке не втомлювався писати. Кожна вуличка якого була для нього як стара подруга, що розповідала йому найбільші свої таємниці.
Немає вже Ігоря Мельника з нами. Спочив після важких трудів, спочив, коли ще так багато хотів зробити і так був нам всім потрібний. Відійшов залишившись на сторінках його книг і в щирих добрих спогадах родини, друзів і колег. Відійшов, залишивши нам свою безмірну любов до Львова.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
