Після так званого безмонетного періоду в історії України-Русі Львів став першим містом, у якому почали карбувати монети. Цей період припадає на кінець XIV ст. і започаткував його король Казимир ІІІ. Про цей випуск монет раджу прочитати статтю “Львівський монетний двір у XIV – XV століттях”.
Для нас же головним є те, що у 1399 р. на монетах вперше з’являється назва міста Львова, в тогочасному написанні – LEMBVRG. Але руський грошик політично був вже приречений і невдовзі карбування монет у Львові було припинено.
Минули століття і у Львові знову запрацювала мінниця (монетний двір). Причиною цього став напад шведів на польську державу. Коли інші міста здавалися під натиском військ північного сусіда, Львів оборонявся від об’єднаних московсько-козацьких військ, які підійшли до міста восени 1655 р. Львів так відчайдушно захищався, що залишився єдиним великим містом держави, до якого міг приїхати король Ян Казимир. Відсутність коштів для виплати жолду (платні) війську, яке обороняло фортецю, призвело до того, що 1 березня 1656 р. Ян Казимир видав універсал про відкриття мінниці у Львові. Карбували тільки орти та шостаки і, звичайно, це були монети винятково на період війни (т. зв. облогові монети), тож монетний двір пропрацював лишень 37 тижнів з 15.05.1656 року по 24.01.1657 року.
Клейма для монет готували місцеві майстри, які художниками явно не були. Монети карбувалися недбало, з помилками в пунктуації та написах, а про обличчя короля краще взагалі промовчати. Приклади різних монет можна побачити тут: blognumizmatyczny.pl . Але найважливіше, що на цих монетах був герб Львова – лев! Його можна помітити в овалі під портретом короля.
І знову минули століття, перш ніж Львів потішив сучасних нумізматів. Однак це були не гроші, в кінці XVIII ст. з’явилась мода на ювілейні медалі. Можливо, найстаршою з них є пам’ятна медаль на честь заснування Львівського університету (Academia Leopol). Залишмо суперечки щодо першості заснування нашого університету королем Яном Казимиром чи імператором Йосифом ІІ, позаяк нашою темою є поява назви Львова – тим разом LEOPOL – на нумізматичній пам’ятці 1784 року.
Традиції медальєрства у Львові розвинулись з середини ХІХ ст. У той час стало дуже популярним збирати приватні колекції монет і медалей або створювати публічні колекції при музеях, бібліотеках, школах і товариствах. Оссолінеум і Нумізматичний кабінет Університету Яна Казимира мали величезні колекції медалей і монет. Безцінну колекцію з понад 400 медалей і плакеток Владислава Пшибиславського після його смерті в 1908 році родина передала до Галереї міста Львова.
До речі, плакетки теж є частиною медальєрства, як галузі творчої практики виготовлення дрібної металопластики, і можуть бути окремою темою дослідження львівського мистецтва. Тим паче, що до їх продукції часто прикладали руку видатні львівські митці, як от скульптор, художник і педагог. Юліуш Белтовський. Ось його робота на плакетці на честь видатного архітектора, організатора залізничного руху в Галичині та Буковині Людвика Вежбицького. Він був організатором і керівником першої Крайової виставки у Львові 1877 року, а також одним із ініціаторів і організаторів Промислового музею у Львові. Для навчання дітей залізничників заснував у Львові школу (1895) і бурсу (1904), а для відпочинку — табір у Тухлі, про що і розповідає нам композиційний сюжет на плакетці.
Великий внесок у популяризацію цього виду мистецтва зробили граверні та медальєрні майстерні, що діяли у Львові. Найстарішими були майстерні Н. Стенберґа та Ізаака Шапіри, засновані в 1870 році і керовані двома його синами до 1914 року. Дуже популярними були також майстерні Олександра Шиндлера, який відкрив діяльність у Львові у 1883 р., та Маріана Євґеніуша Унгера, відкрита з 1895 р. Дуже часто власники майстерень залишали на виробах свої сиґнатури (підписи).
Нагод замовити медалі не бракувало. До прикладу, ось декілька пам’ятних медалей, випущених у Львові під кінець ХІХ століття: заснування Оссолінеуму (1817), пам’яті О. Фредри (1864), на пам’ять Люблінської Унії (1869), до відкриття Краєвої Виставки (1877) і на знак вдячності графові В. Дідушицькому за її організацію (1877), а також медаль вдячності графіні Ядвізі Сапєжині за філантропічну діяльність (1886), на пам’ять візиту наступника трону архикнязя Рудольфа (1887), до смерті Л. Дуніна Борковського (1896), до 350-та річниці Стрілецького товариства (1896).
Деякі події були настільки значущі, що для випуску медалей запрошувались видатні художники і скульптори. Такою подією стала для Львова Загальна краєва виставка 1894 р. Відомо принаймні чотири медалі, пов’язані з нею. Для двох з них проєкти виконали славетні львівські скульптори: №2 – Ципріан Годебський і №4 – Антоній Попель, про що свідчать їхні сиґнатури на аверсах.
Крім медалей, які мали тоді вартість сувенірну, а тепер нумізматичну, у Львові почали карбувати замінні монети. Вони не мали дати випуску, на зворотних сторонах не було легенди, а лише цифри вартості. На лицьовій стороні містилися герби власників або назви маєтків, підприємств, товариств тощо. Зазвичай вони служили як бони – для оплати праці в межах маєтку або підприємства, при цьому робітники мали можливість витрачати зароблені гроші на своїх робочих місцях. Для прикладу, у нашому місті такі монети карбувало Продовольче товариство урядників і службовців цісарсько-королівської державної залізниці у Львові, а також ресторан Людвика Штадтмюллера у готелі “Французький” на площі Мар’яцькій.
Серед цінних паперів напевно найбільш артистично виконаними були іпотечні листи Цісарсько-королівського привілейованого Галицького акціонерного іпотечного банку. Серед усіх малюнків, розміщених на листі, вирізняються (виділені червоними колами): нагорі – композиція “Ощадність”, яка дещо нагадує скульптуру на колишній Галицькій ощадній касі, з правого боку – герб Львова і справа внизу – будівля Галицького сейму.
Оскільки наш екскурс йде більш-менш у хронологічному порядку, то варто знову згадати про медалі. На початку ХХ ст. їхнє виконання ставало все кращим і більш вишуканим. Приведу приклади двох медалей:
1. Рік 1906. Проєкт відомого скульптора Юліана Марковського. Медаль до урочистостей надання історику, мистецтвознавцю і письменнику Владиславу Лозинському статусу почесного громадянина міста Львова.
2. Рік 1909. Майстерня Маріана Евґеніуша Унгера. Медаль до Костельної виставки Ліги промислової допомоги з цитатою знаменитого польського поета Станіслава Яховича: “Чуже хвалите, свого не знаєте, самі не розумієте, чим володієте”.
Перша світова війна принесла до нас біду. 3 вересня 1914 р. росіяни окупували Львів і вже до кінця місяця вони зайняли більшу частину Галичини та всю Буковину. З перших днів окупаційна влада почала політику приєднання краю до Російської імперії і старалась надати Львову російський характер: на Ратуші почепили російський триколор, середньоєвропейський час змінили на московський, усі вивіски на крамницях, установах і трамваях замінили на російські.
Деякі русифікаторські заходи довелося потім скасовувати. Наприклад, окупанти запровадили у Львові правосторонній вуличний рух, але не врахували, що трамвайна мережа була пристосована до австрійського лівостороннього руху. Тож довелося повернутися до нього.
Напевно щось пішло не так і з впровадженням в обіг російських рублів, тому що вже на початку окупації у Львові почали друкувати бони. Цікаво, що вони випускались з дозволу російського воєнного губернатора, але як відповідники австрійських грошей, ще й на польській мові. Це було явною поразкою процесу русифікації Галичини, принаймні у фінансовій сфері.
Крім бонів випускались також т. зв. касові асиґнати (англ. Cash voucher) – документи, що підтверджували здійснення господарської операції, пов’язаної з одержанням або видачею готівки в касі.
Муніципалітет міста Львова гарантував виплату зазначеної на асиґнаті суми всім своїм майном.
Внизу на бонах і асиґнатах ставились власноручні підписи президента міста д-ра Рутовського та двох віце-президентів д-ра Шталя та д-ра Шляйхера.
Крім цього на реверсі асиґнати в правому нижньому куті можна помітити ініціали F.M.W. Це підпис відомого польського живописця Фелікса Міхала Вигживальського, котрого російські окупанти вивезли до Бердянська, а потім далі – до Ростова на Дону. Там він працював учителем малюнку і, очевидно, саме там отримав замовлення на проєкт цього касового чеку. Спочатку асиґната була простіша (фото тут), але потім Виґживальський збагатив її видами на Ратушу і каплицю Боїмів, тож документ вийшов дуже гарний з художньої точки зору.
Далі у росіян усе пішло настільки погано, що вже наступного року львів’яни замовили у Відні медаль на честь визволення Львова 22 червня 1915 року, а також була випущена медаль на знак шани для оборонця і опікуна Львова президента Тадеуша Рутовського. До речі, у нас була про нього гарна стаття: “Львів’янин, що не злякався російських військ”.
Але закінчення Великої війни призвело до розпаду Австро-Угорщини і процесу утворення нових держав. Відродження Польщі і утворення Західно-Української Народної Республіки стали крахом фінансової системи. І поляки і українці зіштовхнулись з проблемою швидкого знецінення усе ще діючої австро-угорської валюти і катастрофічним недоліком її в галицьких банкових установах. Отримувати з Відня необхідну кількість готівки було практично неможливо. Львову знову прийшлось друкувати бони для містян, а польське військо відкрило “магазини для своїх” і почало карбувати монети для військових – майже як в часи короля Казимира.
ЗУНР деякий час використовував австро-угорські гроші, але військово-політична ситуація змусила уряд вже у січні 1919 р. запровадити в обіг грошові знаки УНР з позначенням номінальної вартості у карбованцях та гривнях. Зі зрозумілих причин у Львові не встигли випустити хоч які-небудьгроші або цінні папери, але місцеві органи влади у Бродах, Збаражі, Тернополі, Сокалі і Золочеві розпочали виготовлення місцевих бон різних номіналів.
1920-30-ті роки відзначились подальшим випуском медалей, з яких я приведу чотири найцікавіші:
- Медаль львівського Клубу наколесників для переможця у змаганнях з велоспорту на 20 км 1924 року
- Медаль на честь історика Освальда Бальцера. Проєкт скульптора Петра Війтовича.
- Медаль для Єжи Баяна – переможця в міжнародних льотничих змаганнях 1934 р. Проєкт львівського музейника, графіка і медальєра Рудольфа Менкицького.
- Медаль на честь 60-річчя заснування Аптекарського товариства у Львові. Проєкт скульптора Петра Війтовича
В міжвоєнний період Львову не знайшлось місця на польських банкнотах і монетах. Проте у 1941 році у Кракові була випущена банкнота з чудовим видом на вежі Львова. Справа в тому, що після вибуху Другої світової війни у 1939 р. у Кракові був створений “Емісійний банк у Польщі”. Цей банк запровадив на території Генерал-губернаторства окупаційну валюту під традиційною назвою злотого. Після нападу Німеччини на СРСР, прилучення Галичини до Генерал-губернаторства і перенесення столиці до Львова нічого дивного в появі такої банкноти немає.
В період Радянського Союзу наше місто не потрапило ані на банкноти, ані на монети. І лише опосередковано можна привести приклад металевого рубля з “русским первопечатником”, адже саме у Львові руський першодрукар Іван Федоров у 1574 р. надрукував перший східнослов’янський посібник «Буквар» з граматикою та цього ж року здійснив друге видання «Апостола», ну, а у 1583 році першодрукар помер і був похований у нашому місті.
Натомість в часи незалежності на новісіньких 20-гривневих банкнотах було розміщено львівський Оперний театр і портрет Івана Франка. Емісії цієї банкноти відбулись у 1992, 2000 і 2003 роках, тож додавались системи захисту, змінювались написи, додавались кольори і узори, видозмінювався портрет Каменяра і ракурс зйомки театру, але головна концепція залишилась незмінною.
Щодо монет, то і тут серед інших львівських тем Оперний театр виявився лідером – у 2000-му році його було викарбувано на 5-гривневій монеті.
Тепер Національний банк України випустив так багато монет з львівською тематикою – по дві-три на рік – що за всіма і не прослідкуєш. Тож на закінчення приведу приклад не зовсім звичайних монет.
Монета “День ощадності” номіналом 5 доларів. Основним елементом дизайну монети є зображення королеви Єлізавети ІІ і скульптурної групи “Ощадність”, що прикрашає купол будинку у Львові, де містилася Галицька ощадна каса. Цю монету виготовлено на Островах Кука на замовлення Ощадбанку України у 2010 р.
9 жовтня 2014 року Банк Росії випустив пам’ятну монету номіналом 5 рублів: “Львівсько-Сандомирська операція”. На зворотному боці монети в центрі розташовано рельєфне зображення фрагмента меморіалу “Монумент Слави” у м. Львові.
Але знову у росіян щось пішло не так! У 2021 році дві бронзові фігури, зображені на монеті – «батьківщина-матір» та червоноармієць з мечем – були демонтовані і перевезені до музею «Територія терору». Якби я був колекціонером і мав цю монету, то теж віддав би її до музею… або викинув на смітник…
Автор: Zommersteinhof
