Учора, 2 квітня, на території Янівського кладовища у Львові відбулася подія, що наповнила простір Меморіалу Січових Стрільців особливим змістом. У межах проєкту «Дерево пам’яті» тут не лише згадували минуле у молитві, а й заклали символ майбутнього — висадили п’ять молодих калин. Організатором цієї зворушливої ініціативи виступив благодійний фонд «PRO MEMORIA».
Постать Дмитра Данилишина та чин героїв
Цей захід мав глибоке символічне підґрунтя, адже його приурочили до дня народження Дмитра Данилишина. Постать цього уродженця Трускавця, пластуна та відважного діяча ОУН, є знаковою для українського визвольного руху. Разом зі своїм побратимом Василем Біласом він став справжньою легендою боротьби за державність.
Історія нагадує нам, що долі обох героїв трагічно обірвалися у 1932 році, коли вони були страчені у Львові. Проте їхній чин не канув у лету, а продовжує надихати нові покоління українців своєю безкомпромісністю та жертовністю.
Панахида та п’ять живих символів
На самому Меморіалі панувала атмосфера глибокої пошани. Під час заходу священник відслужив панахиду за упокій душ борців за волю України. Одразу після спільної молитви учасники акції взялися до справи: біля місць останнього спочинку героїв з’явилися п’ять саджанців калини.
Кожне дерево — це живий пам’ятник конкретній людині, чиї імена вписані золотими літерами в історію підпілля:
- Василю Біласу;
- Дмитру Данилишину;
- Іларію Куку;
- Роману Луцейку;
- Василю Крупі.
Спільні зусилля заради пам’яті
Варто відзначити, що реалізація задуму стала результатом злагодженої праці громади та міста. Саджанці для висадки надали небайдужі благодійники, а фахівці ЛКП «Муніципальна обрядова служба» професійно підготували місця та допомогли з посадкою, аби дерева добре прижилися на історичному ґрунті.
Голова БФ «PRO MEMORIA» Ігор Мончук поділився думками про те, чому такі акції є критично важливими сьогодні. За його словами, вони допомагають вийти за межі академічного вивчення історії та відчути реальний зв’язок із тими, хто віддав життя за нашу свободу.
«Ми висаджуємо калину біля могил наших героїв, щоб пам’ять про них була не лише в підручниках, а й у живому просторі навколо нас», — наголосив Ігор Мончук.
Червона калина на могилах оунівців тепер не просто прикраса некрополя, а наочне свідчення того, що пам’ять про національний подвиг залишається живою та активною. Вона росте разом із країною, за майбутнє якої ці люди боролися майже століття тому.
Наталка РАДИКОВА
