Сьогодні хочемо познайомити читачів із публікацією про подорож данського дипломата Юста Юля (дан. Juste Juel) Україною у 1711 р. під час якої він також відвідав і Львів. Фрагмент щоденника, у якому йдеться про враження посла від мандрівки містом Лева, було опубліковано у часописі “Наш прапор” (№45 від 11 червня 1933 р.) під назвою “Львів перед 222 роками”. Правопис тексту залишаємо оригінальним.
Львів перед 222 роками
Літом 1711-го року, отже рівно 222 роки тому, переїхав через Україну посол Данії до московського царя Петра І. Жіст Жіль (Juste Juel) що хоч не відіграв надзвичайної ролі в тогочасній дипльоматії, заслужився для потомности цікавим щоденником своєї подорожі.
Україна, головнож велика культура її тогочасного побуту зробила на нашого подорожника велике вражіння. Скрізь і при кожній нагоді підчеркує він красу й багатство української природи, ориґінальність українського будівництва, а перш за все чистоту й порядок який панував по українських домах. Описуючи приміром Немирів, що був тоді «сумним, пустим місточком з порозвалюваними домами», Жіль всеж таки завважує, що «найбідніший домик у ньому є чистіший аніж найпорядніші московські палати». Для нас найцікавіше те місце в щоденнику Жіля, у якому говорить він про столицю Галицької Волости – Львів.
«До Львова приїхав я 30 серпня 1711 р. і розложився з своїм табором майже біля самих брам міста. Передмістя має прекрасний вигляд; три роки тому спалили його Шведи, беручи Львів приступом. (В дійсности було це в 1704 р. прим. Ред.). Місто обведене високим валом, якого внутрішна частина зміцнена низьким, старим муром з баштами. Само місто куди краще від всіх інших, подібних собі розмірами. Є тут багато гарних палат, доми майже всі пятиповерхові, з великими камяними стовпами, украшені прегарними різьбами; вікна забезпечені зелізними ґратами.
Війна розігнала замітніших громадян й тому деякі доми лежать в руїнах. Особливою величавістю виріжняється будинок єзуїтської колеґії з костелом. Говорять, будьтоби шведський король, якому підчас здобуття і грабежі Львова припала найбільша частина добичі, мав висловитися, що в його цілій державі немає такої скількости золота і срібла, яку він найшов у тому одному місті.
Шведи ограбили м. і. всі храми й монастирі, присвоюючи собі їх золоті й срібні окраси. При здобунню міста доконано багато насильств, але людським життям дорожено.
Мущини носять у Львові польський стрій, а жінки француський. Взагалі, в місцевих жінок я не завважив нічого польського.
Є у Львові замок; стоїть він на високій вежі, що перевищує всі церковні вежі; він обведений мурами й баштами, та може острілювати всі міські вулиці».
В продовженню свого опису підчеркує Жіль великі симпатії населення до Шведів, «які забрали йому куда більше аніж Москалі, але поводилися з мешканцями чемно тоді, коли Москалі поводилися брутально. Шведи зявилися в Польщі і у Львові як вороги, стягли величезну контрибуцію, але відібравши те, чого домагалися, позволили населенню володіти своєю власністю в спокою й під охороною законів. Москалі, навпаки, зявилися тут як – союзники Польщі, а всеж таки здерли контрибуцію а діставши її, розбивають, грабують, крадуть і допускаються наогидніших насильств. Без найменших викидів совісти навіть в часі посту, коли їм не вільно їсти мяса, забивають худобу тільки на те, щоби продати шкіру, а решту кидають собакам.
Міщане жалувалися на польського короля, що не боронить їх перед московською нахабністю, позваляє цареви поводитися в Польщі як йому подобається, позваляє вязнити без слідства і суду найповажніших громадян».
Слід завважити, що хоч перший розбір Польщі мав місце щойно в 1772 р. то вже на довго перед тим господарили в Польщі чужинці, зпоміж яких Москалі зовсім не завважували границі, яка розділювала Московщину від земель тогочасної Польщі.
Зі Львова поїхав Жіль до Янова, де звернув його увагу велитенський став, який що три роки дає свому власникові 20 000 зол. приходу. Останнім з українських міст по дорозі Жіля на захід був Ярослав, який звернув на себе увагу своїм багацтвом і великим торговельним рухом.
Ось так виглядав наш край 222 роки тому.
