Письменник Олександр Ґловацький відомий читачам більше за його псевдонімом Болеслав Прус (пол. Bolesław Prus). Народився він 20 серпня 1847 року в м. Грубешів (сучасне Люблінське воєводство, Польща).
Проте походження родини письменника тісно пов’язують із Волинню, зокрема із селом Машів (село в Любомльському районі Волинської області). Знаємо, що серед власників села Машів багато відомих імен, а це й гетьман Вишневецький, князь Владислав Воронецький, польський генерал Виджґа, а пізніше землевласники Ґловацькі.
За переказами місцевих жителів, в селі проживали саме батьки видатного польського письменника Болеслава Пруса (Ґловацького), за три місяці до його народження Ґловацькі переїхали до Грубешова. До речі, місцевість в селі, де проживала родина і досі неофіційно називають Гловаччиною.
Батьком Олександра був Антоній Ґловацький, який працював економом, мав шляхетське коріння та родинний герб Прус (звідси псевдонім письменника). Олександр рано осиротів. Коли мав три роки, втратив матір Аполонію Трембінську, а в дев’ять років – батька. В Грубешові родина проживала в місцевого пробоща Фелікса Трощинського.
Дитиною Олександр часто змінював місце проживання, спочатку його доглядала бабуся в Пулавах (місто в Польщі), потім переїхав до тітки в Люблін. В 1862 році він переїхав до свого старшого брата Леона, який працював вчителем історії в Кєльцах, де розпочав своє навчання в гімназії. В 1863 році, маючи 16 років, став учасником січневого повстання, внаслідок чого в 1864 році був заарештований, і кілька місяців був в’язнем Люблінського замку. За участь у повстанні був позбавлений родинного герба та шляхетського походження.
Далі було навчання в Люблінському ліцеї. Потім Олександр вступив на фізико-математичний факультет Головної школи у Варшаві (1866–1868). Залишив навчання через матеріальні проблеми, пізніше спробував навчатися в Училищі сільського і лісного господарства в Пулавах, але незабаром поїхав у Варшаву.
29 травня 1872 року відбувся дебют Болеслава Пруса як автора та журналіста зі статтею під назвою «Наші гріхи» на сторінках часопису «Домашній опікун». Згодом став співпрацювати з варшавськими газетами, був редактором журналу «Новини».
Сьогодні праці Болеслава Пруса знають та читають на багатьох мовах в різних країнах світу. Він написав для газет велику кількість фейлетонів і більше тисячі хронік, близько сотні гуморесок та розповідей. У своїх творах Прус звертався головним чином до молодого покоління, піднімав актуальні соціальні проблеми. Дуже популярними були його розповіді про дітей. Болеслав Прус створив новий тип соціально-психологічного роману («Лялька», 1887-1889) – панорама життя Варшави в 1878-1879 і в той же час історія трьох поколінь польських ідеалістів. За романом поставлений однойменний фільм «Лялька» Войцеха Єжи Хаса (1968) і телевізійний серіал (Польща, 1977).
Ось як сучасники описували стиль написання Пруса: «При всій своїй їдкості сатира Пруса ніколи, однак, не була позбавлена відомої дози добродушності. Основна риса світогляду Пруса – переконання, що в світі слід багато розуміти в протилежному значенні: філософ в його творах часто, тому, виявляється дурним, утворений – неуком, простак – людиною глибокого почуття, благородного серця. Прус не захоплюється примарною величчю; навпаки, він високо підносить бідність і видиму нікчемність. Поза партійних рахунків Прус – поет всіх принижених і ображених, захисник бідних, глибоко співчуваючий їх горю і стражданням».
Одним із найвідоміших творів письменника є історичний роман «Фараон» (1894–1895). До написання роману Прус вивчав спеціальну літературу. Але Стародавній Єгипет у романі стає алегорією сучасної письменнику Польщі. Автор вдало проводить паралелі між сьогоденням і минулим. Не оминає своєю увагою письменник і Волинь й присвячує їй багато розповідей про міста, мешканців.
Одним із найулюбленіших міст Болеслава Пруса був курортний Наленчув, де сьогодні знаходиться музей письменника, там він проживав за життя найбільше.
Помер Болеслав Прус 19 травня 1912 року в місті Варшава. Сьогодні його гордо називають основоположником польського критичного реалізму.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: “Хроніки Любарта”
