На долю римо-католицького костелу Святих Апостолів Петра і Павла випали такі ж випробування, як і на долю чи не всіх збережених досі рівненських храмів. За 86 років існування його і закривали, і оскверняли, і знову повертали до таїнства богослужіння.
На початку 1920-х років у Рівному продовжувалася розбудова військового містечка. Рівненський гарнізон — один із найбільших у польській державі — не мав власного костелу, а парафіяльний костел Святого Антонія не вміщав усіх вояків. Капелани докладали величезних зусиль аби мати власну святиню. Звернулися навіть до президента Польщі Мостіцького під час його відвідин Волині в 1929 році. Президент так перейнявся клопотанням, що оголосив про особисте кураторство над будівництвом костелу. Про це зокрема розповідає польське видання “Волинь бліжей” за 1997 рік. Будівництво розпочалося восени 1930 року.
Активними його лобістами були генерал Едмунд Кнолль-Ковнацький і ксьондз-капелан Раймунд Бутримович. Обійшлося будівництво у 100 тисяч злотих. Кошти збирали стараннями Міністерства Військових Справ, офіцерів і солдатів 21 полку уланів Надвіслянських, які тоді квартирували в Рівному, князя Януша Радзівілла, сенатора Скосовського. За два роки костел був готовий, і 8 грудня 1932-го відбулося його освячення. На урочистостях був присутній сам Волинський воєвода Генрик Юзефський.
Як ідеться в квартальнику “Волинь бліжей”, консекрацію костела (акт священнодійства в католицькій церкві, урочистості з нагоди таїнства входження в храм) 30 червня 1934 року здійснив ксьондз єпископ військовий доктор Юзеф Гавліна. Побудова в Рівному нового католицького храму мала велике ідеологічне значення. Розташований поруч із казармами, будинками офіцерських сімей і Будинком польського жовніра храм завершував цілісний комплекс військового містечка.
Про автора проекту костела
Автором проекту побудови костелу в Рівному був інженер-архітектор Вітольд Євгеніуш Чечотт-Данилевіч — молодий талановитий польський зодчий. Випускник архітектурного факультету Варшавського технологічного університету в той час якраз працював у Департаменті будівництва Міністерства справ військових.
Авторству цього архітектора у співавторстві з архітектором Залевським приписують проектування будівлі казарми піхотного батальйону в Рівному (1931 рік). На жаль про долю талановитого зодчого відомо мало. За даними польського сайту “Пам’яті польских архітекторів” (inmemoriam.architektsarp.pl) він раптово помер у 1943 чи 1944 році в селищі Морско. Але залишив по собі цікаву архітектурну пам’ятку — будинок-замок. У 1927 році Вітольд Євгеніуш Чечотт-Данилевіч купив у Морско руїни наскельного рицарського замку XIV–XV століть. І в 1933 році побудував, використовуючи рештки замку, будинок. Унікальна споруда дожила до наших днів і в Польщі вважається пам’яткою архітектури.
А костел Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному сучасні знавці архітектури називають зразком витонченої рафінованої архітектури польського модернізму початку 1930-х років.
“Поміж волинськими костелами, котрі були збудовані в дусі “чистого” модернізму, безумовно вирізняється своєю композиційною цілісністю костьол св. Петра і Павла в Рівному. Не зважаючи на те, що його розміри є доволі скромними, він виглядає монументально завдяки вигідному розташуванню в міському середовищі на перетині двох магістральних вулиць”, — пишуть О. Михайлишин і П. Ричков у науковій статті “Храмова архітектура міжвоєнної Волині і культурно-історичний контекст”.
Автори проводять стилістичні паралелі між рівненським храмом і монументальним костелом Святого Казимира в Катовіце.
Хоча польський храм удвічі вищий рівненського і сягає 40-а метрів. Автори називають гарнізонний костел у Рівному “помітним явищем у сакральній архітектурі міжвоєнної Польщі”.
Як “совєти” осквернили храм
А в повоєнні роки, у кінці 1940-х, костел знову закрили. Деякий час там був кінозал, а потім — спортшкола і гарнізонний спортзал. У інших приміщеннях на першому поверсі розміщувалися якісь майстерні, і навіть меблевий магазин. Дещо змінився й фасад костелу. Забудували колони при вході, винісши трохи вперед вхідні двері. Лише в 1991 році будівлі повернули її первісне призначення. А 26 жовтня 1991 року знову освятили. Відтоді там знову римо-католицький костел Святих Апостолів Петра і Павла. Щоправда, приставки “гарнізонний” він позбувся.
У 1939 році радянська влада, не вельми переймаючись почуттями віруючих, віддала католицьку святиню для потреб військових, звісно ж, не релігійних. На засіданні тимчасового управління міста від 15 листопада 1939 року йшлося про передачу костелу, який знаходиться на території колишніх польських казарм, для потреб Червоної Армії, а саме для однієї з військових частин, що дислокувалася в Рівному, бійці якої мали “невідкладну потребу в приміщенні для культурних закладів”. Однак “культурним закладом” виявилися стайні для коней. Під час німецької окупації в костелі відновили богослужіння.
Стараннями прихожан і духовенства храм знову набув вигляду і наповнення культової споруди. Благоустроїли також і прилеглу територію. У прикостельному сквері, зокрема, встановлено фігуру Божої Матері Фатімської, обабіч від якої розміщено плити з молитвами українською, грецькою, чеською, польською, англійською, китайською, німецькою, казахською, російською мовами.
Неподалік встановлено Стіну пам’яті, що вшановує пам’ять жертв трагічних подій ХХ століття: Чорнобильської катастрофи; Другої світової війни і польських офіцерів, вбитих НКВС у Катині, Харкові, Мєдному; в’язнів, розстріляних гестапо в Рівному; жертв Волинської трагедії; ненароджених дітей.
До цього сквера приходять не лише віруючі-католики. У ньому полюбляють прогулюватися батьки з дітьми, приїздять сюди й весільні кортежі. Благоустроєний куточок нашого міста особливо привабливо виглядає влітку.
Фото з власного архіву автора, Національного цифрового архіву Польщі
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм
