5 вересня 1893 року, на Кастелівці, біля перетину вулиць Хрестової (пол.Кшижової, тепер Ген.Чупринки), Іссаковича (нині Горбачевського) та Городницької (нині Мельника), розпочали будову комплексу монастиря кармеліток босих з костелом.
Головна опікунка львівських кармеліток графиня Кароліна Рачинська офірувала величезну суму, понад 100 тисяч ринських злотих, на купівлю земельної ділянки (парцелі) та зведення комплексу костелу та монастиря. Парцеля була ретельно досліджена та визнана придатною до будівництва відомим архітектором, підприємцем і будівничим, майбутнім професором Політехнічної школи Іваном Левинським.
Фундаторка, що походила з баварської князівської родини Еттінген-Валлерштайн, звернулась до німецького архітектора з Кьольна Франца Штатца, що спеціалізувався на сакральній архітектурі, та замовила йому проект нового монастиря і костелу у Львові. Вибір виявився досить вдалим. Ф. Штатц був відомим архітектором з європейським ім’ям, учнем і сином видатного архітектора Вінценца Штатца, керівника добудови Кьольнського собору.
Цікавий факт – комплекс костелу та монастиря кармеліток босих у Львові – єдиний зразок творчості цього визнаного в Європі архітектора на теренах нинішньої України.
Загальний вигляд та оздоблення храму відображають особливість чернечого ордену. Кармелітки босі були орденом з досить суворими правилами та обітницями вбогого життя. У рекомендаціях Ф. Штатцу керівництво ордену писало, що “проект має бути не дуже дорогим… і відрізнятись швидше охайністю, ніж надмірною і дорогою красою”.
До місцевих умов проект пристосували архітектор Іван Левинський та архітектор ордену кармелітанок босих сестра Тереза, німкеня, яка добре розумілась в архітектурі і вже мала досвід в керівництві будовою монастиря у місті Ехт в Голландії.
5 вересня 1893 року львівський архиєпископ Щенсний Моравський вмурував наріжний камінь споруди. За два роки фірма Івана Левинського закінчила основні роботи. 8 вересня 1895 р. єпископ Кароль Гриневіцький посвятив новозбудовані монастир та костел Матері Божої Неустанної Помочі та св. Йосифа.
Від початку, дах було вкрито відомою далеко поза Львовом дахівкою Левинського. Нажаль, ще 1911 року ії змінюють на модний в ті часи етерніт та бляху.
Цегляний мур та брама головного входу з боку вул. Потоцького (тепер вул. Чупринки) були споруджені 1900 року.
Зараз храм функціонує як парафіяльна церква УГКЦ, освячеа іменем Святого Климентія папи.
Використані джерела :
