Коротка історія Львівського мисливського товариства імені Святого Губерта

Львівське мисливське товариство імені Святого Губерта було утворене в 1876 році [17 с. 37]. Спочатку зібрався організаційний комітет засновників товариства, а лише 19 грудня 1879 року Галицьке намісництво затвердило статут товариства. Біля витоків організації стояло 25 осіб.  У 1884 році друком виходить мисливський путівник товариства, в якому було опубліковано статут товариства, список членів товариства, правила внутрішньої поведінки у товаристві.

Для завірення документів, які виходили з товариства, існувало дві печатки: окремо для керівництва товариства та з емблемою товариства.

Товариство складалось переважно з державних службовців, військових, професорів, адвокатів, лікарів, промисловців та купців. Першими керівниками товариства імені Святого Губерта були Грегор, Н. Лозинський (обраний на зборах товариства 9 січня 1880 року),  Броніслав Коморовскі, доктор Зигмунт Рігер, Владислав Годовскі. На початку ХХ ст. бухгалтером товариства був відомий зброярський майстер Альфред Дзіковський [4 с. 3].

13 січня 1880 року керівництво товариства виступило до всіх членів товариства із зверненням, щоб підтримати рішення – обрати почесним членом та протектором товариства графа Володимира Дзєдушицького [15 с. 38].

Членами товариства в різні роки були: Фердинанд Кратер, Тадеуш Ковнацький, Казимир Мармарос, Едвард Юнтер, Александр Пшеджемірський, Альфред Мисловські, Генрик Прек, Станіслав Пєнчиковські, Едмунд Рильські, Альберт Мнішек, Йозеф Грюнвальд, Юліуш Цєлецкі, Ян Соловій, Зиґмунд Пєтруський, Йозеф Звольський, Ян Клейкі, К. Полянські, В. Прибиславскі, Й. Стойовський [17 с. 37-39].

Збереглась фотографія членів товариства, зроблена з нагоди святкування п’ятдесятої річниці заснування товариства.

Згодом товариство орендувало право полювання у Пасіках Зубрицьких, Сигнівцях, Скнилові та Жураках, а у період з 1895 по 1905 рр. товариство орендувало 100 тис. моргів мисливських угідь, які були поділені на 12 ревірів. Із джерел відомо, що найкращими ревірами вважались ті, що знаходились близько Львова: Нагожани, Солонка, Лісновичі. Також товариство орендувало гірські угіддя у фундації «Скарбувка», серед яких – мисливські ревіри Клімець, Сморж, Жаб’є, Рожнятів і Дуба. Товариство орендувало також мисливські ревіри в Турці біля Коломиї та Баранчиці в Самбірському повіті [ 1 с. 197].

Члени товариства за десятилітній період (1897-1907 рр.) добули 70 оленів, 102 кабани, 390 лисиць, 495 козуль, 4207 зайців, 3000 куріпок [17 с. 37]. Для боротьби з браконьєрством та регулювання чисельності хижаків товариство оплачувало роботу мисливських охоронців. За знищення хижаків їм доплачували [16 с. 184-185]. Так, на засіданні членів товариства 26 травня 1898 року у Малому залі міського казино було ухвалено рішення – сплачувати премію: за добутого бродячого собаку – 0,30 золотого; кота, ласку, тхора – 0,20 зол., за лисицю – 1 зол., куницю – 0,50 зол., яструба – 0,30 зол. [13 с. 94-95].

У 1886 р. Львівське мисливське товариство ім. Святого Губерта збільшилось до 90 осіб і орендувало 70 ревірів площею 70 тис. моргів лісу та 200 тис. моргів поля [3 с. 119]. Статистика полювань за час діяльності товариства (1879-1894 р.р.) свідчить про значну чисельність добування хижаків.

Чисельність  добутої дичини у мисливських ревірах товариства мисливців ім. Святого Губерта у Львові (1879-1894 р.р.) [19 с. 156]

За період з 1879 по 1912 рік у мисливських угіддях, які орендувало мисливське товариство, співвідношення добування лисиць до зайців склало 1:8.

Добування дичини у мисливських угіддях товариства імені Святого Губерта у Львові (1879-1912 р.р.) [12 с. 18]

Слід відзначити, що у товаристві існували відповідні внутрішні правила полювань, які доповнювали чинне на той час мисливське законодавство. Іноді товариство встановлювало навіть жорсткіші вимоги щодо його виконання. Так, відповідно до правил Товариства, затверджених на загальних зборах 9 вересня 1884 р., було встановлено штрафні санкції за порушення правил полювання, а саме: за добування або поранення самиці козулі – штраф 25 золотих. (Примітка – О. П. відповідно до тодішнього законодавства самиць козулі забороняли добувати у будь-який час). За добування зайця або козулі-самця на забороненій для полювання території встановлювався штраф – 5 золотих; за добування будь-якої чотириногої тварини в охоронний час – штраф у 5 золотих, за добування птаха у невідповідному місці або невідповідний  час – 2 золоті, за добування будь-якої дичини на несакціонованому колективному полюванні – штраф у 5 золотих. Ці покарання не звільняли винуватця від відповідальності перед чинним законом.

Окремі правила відносились до полювання на лисицю, яку забороняли стріляти з укриття. Кожен мисливський сезон керівництво товариства визначало місця, де можна було полювати на пернату дичину. Також визначали власника дичини під час полювання. Зокрема, якщо по дичині стріляло кілька мисливців, то вона ставала власністю того мисливця, після пострілу якого вона впала. Винятком у розподілі права власності були дикий кабан, вовк, ведмідь і рись, яких присуджували мисливцю, що зробив перший влучний постріл. У разі конфлікту, що стосувався власності дичини, за справу брався мировий суд. Якщо ж і він був не в стані вирішити конфлікт, то дичина ставала власністю товариства. Дичина, добута мисливськими охоронцями під час колективних полювань, теж ставала власністю товариства, яку воно одразу після полювання продавало на аукціоні, а кошти йшли на покриття видатків щодо організації полювання [8 с. 14].

У мисливській пресі публікували оголошення про закупівлю товариством живого пугача.

Товариство брало активну участь у громадсько-політичному житті.  Зокрема, на зборах товариства 27 травня 1899 року члени товариства висловили незгоду з вимогами статті 41 Мисливського закону, яка забороняла полювання в неділю та свята [14 с. 127-129].

Для  точного обліку добутої дичини та підтвердження її легальності товариство пропонувало запровадити законодавчий механізм пломбування дичини [18 с. 166].

У 1897 році на зборах товариства було розглянуто проект зміни до Мисливського закону від 1897 року, представлений депутатом Жардецьким. За результатами обговорення було ухвалене узгоджене рішення, яке направили Наміснику Галичини. У листі наголошували на ігноруванні вимог закону органами державної влади при організації оренди права полювання. Викладені у листі зміни до тогочасного законодавства, пропонували, щоб плата за мисливські білети йшла у фонд розвитку мисливства [20 с. 138-139]. З метою лобіювання інтересів членів товариства керівництво звернулось до керівництва поліції і старост з проханням не відмовляти  членам товариства видачі сертифікатів на зброю.

Слід відмітити, що для назви обрали покровителя мисливців – Святого Губерта, також товариства зі Станіславова [10 с. 19], Жовкви [2 с. 122], [11 с. 26], Ріпного [9 с. 11-12].

Отже, Львівське мисливське товариство ім. Святого Губерта діяло на території Галичини та Другої Речі Посполитої у період з 1976 по 1939 рік. З початком Другої Світової війни товариство було ліквідоване з політичних мотивів. Члени товариства впливали на розвиток мисливської етики та на формування політики у галузі мисливства.

Проців О. Р. Дещо з історії Львівського мисливського товариства ім. Святого Губерта // Народознавчі зошити — 2018. — № 3 (141). — С. 679- 695.

Олег ПРОЦІВ,
кандидат наук з державного управління головний спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства

Джерела:

1. Мисливське господарство та полювання на пернатих у Галичині в ХІХ – на початку ХХ ст. // Івано-Франківськ, ФОЛІАНТ, 2017 – С. 197.
2. Kalędarz myśliwski i rybacki na rok 1888. – Lwów: Galicyjskie towarzystwo łowieckie, 1888. – S.122.
3. Kronika//Łowiec. – 1886. – № 7. – S.119.
4. Nekrolog // Łowiec – 1906. – № 20. – S.250.
5. Ogłoszenia // Łowiec – 1926. – № 12. – S.184.
6. Ogłoszenia // Łowiec – 1913. – № 8. – S.95.
7. Pięćdziesięciolecie „Łowca“(1878-1928) wizerunki redaktorów. // Łowiec – 1928. – № 23-24. –S. 359.
8. Przewodnik łowiecki członków towarzystwa myśliw. imienia św. Huberta we Lwowie. – Lwów, 1884. – S. 55.
9. Sołtyński K. Koło łowieckie im. Św. Huberta w Rypnem/ K. Sołtyński //Łowiec. – 1938. – № 11-12. – S. 114.
10. Spis członków i delegatów Galicyjskiego towarzystwa łowieckiego wedle powiatów. – Lwów: polonia, 1914. – S. 56-57.
11. Starkl J., Fiszer Z. Powszechna wystawa krajowa 1894 r. i siły produkcyjne kraju: Łowiectwo i rybactwo / Juliusz Starkl, Zygmunt Fiszer. – Lwów: Wydział krajowy, 1896. – S.26.
12. Szczegóły statystyczne // Łowiec. – 1924. – № 2. – S. 18.
13. Towarzystwo myśliwskie im. Św. Huberta we Lwowie // Łowiec. – 1898.– № 6. – S.94-95.
14. Towarzystwo myśliwskie im. Św. Huberta we Lwowie//Łowiec – 1899. – №11. – S.127-129.
15. Towarzystwo myśliwych im. Św. Huberta we Lwowie //Łowiec. – 1880. – № 3. – S. 38
16. Towarzystwo myśliwych im. Św. Huberta we Lwowie. Sprawozdanie z czynności Towarzystwa w pierwczym roku swego istnienia //Łowiec. – 1880. – № 12. – S. 184-185.
17. Wacek R. Łowiectwo w Małopolsce // Łowiectwo Polskie. – 1921. – №3. – S. 37
18. Wacek R. Łowiectwo w Małopolsce // Łowiectwo Polskie. – 1921. – №3. – S. 37-39.
19. Wacek R. Łowiectwo w Małopolsce // Łowiectwo Polskie. – 1921. – №3. – S. 37.
20. Walne Zgromadzenie Gal. Towarzystwa Łowieckiego odbyte we Lwowie, dnia 2. lipca 1907. // Łowiec – 1907. – № 14. – S.166.
21. Wykaz ubitej zwierzyny w rewirach towarzystwa myśliwskiego im. Św. Huberta we Lwowie // Łowiec. – 1894. – № 10. – S. 156.
22. Z towarzystwa myśliwskiego im. Św. Huberta we Lwowie//Łowiec. – 1904. – № 12. – S.138-139.