Королівська кам’яниця або будинок в якому розділили Україну

Королівська кам’яниця або палац Корнякта знаходиться у Львові за адресою пл. Ринок, 6. У 1576 р. Костянтин Корнякт отримав спеціальний декрет короля Стефана Баторія на будівництво кам’яниці з шістьма вікнами на фасаді.

Раніше на місці будівництва стояли дві готичні кам’яниці – Августиновського та Тарловського. Закінчилось будівництво 27 квітня 1580 р. Майже одразу кам’яниця в стилі ренесансу за проектом П. Барбона, П. Римлянина, П. Бебера стала однією з найвишуканіших будівель тогочасного Львова.

Сам власник – К. Корнякт походив з Греції, був відомим меценатом, за його кошти побудовано відому дзвіницю Успенської церкви – вежу Корнякта. У 1569 він переїхав до Львова, а у 1571 р. отримав шляхетство, підтримував руську громаду в суперечках з магістратом. У 1586 р. сприяв отриманню Львівським Успенським братством – права ставропігії. К. Корнякт помер в 1603 році, а через 20 років його нащадки подарували будинок ченцям-кармелітам.

У 1640 р. будинок переходить до Якуба Собєського, який проводить його реставрацію. А з 1678 р. в ньому розміщується резиденція Яна ІІІ Собєського. В цей час на кам’яниці було встановлено аттику, яку прикрасили фігурою короля зі скіпетром в центрі та шістьма фігурами рицарів, а між ними пари дельфінів. З того часу і походить одна з назв – Королівська кам’яниця.

Існує міф, що саме в цьому будинку був підписаний Вічний мир 1686 р., який поділив українські землі між Річчю Посполитою і Московською державою. Насправді ж, як пише хроніст Денис Зубрицький, Ян ІІІ Собєський лише склав присягу у присутності московських послів на трактаті, який раніше був підписаний польським послом Гжимултовським у Москві. Таким чином у коронній залі Королівської кам’яниці відбулася лише ратифікацією Вічного миру.

У 1709 р. родина Собєських продала будинок коронному гетьману Станіславу Жевуському. Його нащадки провели у 1793 р. реставрацію, а в 1804 р. продали графу Олександру Ходкевичу, який в свою чергу у 1816 продав будинок Гелені Понінській. Княгиня провела в 1817-1822 році нову реконструкцію будинку за проектом Ф. Баумана. Було перебудовано сходи, рустовано фасад і добудовано балкон, засклені галереї, а на подвір’ї зведені офіцини.

У 1902 р. кам’яниця перейшла до Любомирських, які у 1908 р. продали її місту. А вже з 1909 р. в Королівській кам’яниці розмістили експозицію Національного музею ім. Яна ІІІ. З 1940 р. експозиція увійшла в новостворений Львівський історичний музей.

Внутрішнє подвір’я кам’яниці – відоме як Італійський дворик було реставровано у 1926-1929 роках архітекторами Л. Дюрковичем та В. Дайчаком. В ньому арочні лоджії розміщені трьома ярусами з трьох сторін подвір’я. Аркади спираються на колони. На першому поверсі – тосканського ордеру, на другому – доричного, на третьому – іонічного. Зараз в музеї відкрита експозиція коштовностей.

Володимир БОЙКО