У Львові є туристична атракція, яку видно фактично з усіх точок міста, тож вона служить орієнтиром для багатьох заблукалих гостей міста. Це, звісно, Високий замок і рукотворний пагорб на його вершині. Цікавою є історія його виникнення.
Польська місцева громада у середині ХІХ ст. подала ідею насипати цей пагорб на честь святкування 300-річчя з дня укладення Люблінської унії (угоди про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського у єдину Річ Посполиту) 1569 р.
Причин тому було чимало. Та головна з них – так звана «ягайлонська ідея», польський історичний міф, історіософська конструкція, яка полягала в ідеалізації монархії нащадків Ягайла як польсько-литовсько-української федерації, Люблінської унії й попередніх унійних спроб із наголосом на добровільності об’єднання Королівства Польського, Великого Князівства Литовського й Руси, багатоетнічности Речі Посполитої та рівноправності її народів. Все ж «ягайлонська ідея» передовсім акцентувала на інтеграції Польського королівства й Великого Литовського князівства в одну державу, а не на факторі мультикультурности й рівноправності народів Речі Посполитої.
Пік популярності «ягайлонської ідеї» припав власне на 1869 рік, коли поляки розпочали насипати у Львові «копець 300-ліття Люблінської унії», віце-маршал Галичини Юліян Лаврівський оголосив польсько-українську угоду на форумі Галицького сейму, а Сенат Франції засудив національну політику царату в Україні, підтримавши петицію сенатора Казимира Делямара «Un people europeen de quinze millions oublivé devant l’historie» («15-мільйонний європейський народ, позбавлений своєї історії».
Отож, головний орган Львова схвалив пропозицію комітету, який очолював Францішек Смолька, спорудити курган на найвищій точці Львова – Замковій горі. З 1868 року там почали сипати копець (курган) Люблінської унії. Його висота, за різними джерелами, коливається в межах 410–413 метрів над рівнем моря, а над підніжжям гори копець височіє (з боку Підзамча) на 150–160 метрів.
Францішек Яворський писав: «Після невдалого, щоправда, рішення щодо усунення руїн давнього замку, почав виростати на його місці копець Люблінської унії, коли дощового й похмурого дня 11 серпня 1869 р. покладено там наріжний камінь копця з написом «вільні з вільними, рівні з рівними», а на той камінь посипалися спочатку грудки з усіх земель нашої великої Вітчизни, з усіх визначних історичних місць. Кинуто там тоді горстку землі з усіх полів битв від Ґрюнвальду і Танненберґа аж до Соловіївки та Радивилова, з гробів Костюшка, Лелевеля, Міцкевича, Князевича, Словацького, Островського, з гробу п’яти жертв на Повонзках, з могил наших мучеників, похованих на Сибіру, з усіх курганів та могил, що знаходяться на польській землі, зі землі Єрусалиму, з гори Кальварії, а навіть ген десь здалека від Сан-Франциско грудку чужої землі, але польською кров’ю і потом зрошену, землю вигнанців».
У п’яту річницю розпочатих робіт було влаштовано урочисте перенесення давньої скульптури XVI сторіччя – «Лева Лоренцовича», що колись був розташований на старому будинку ратуші, на Високий замок. Патріотично налаштовані студенти-поляки спробували перенести скульптуру на курган Люблінської унії, однак через велику вагу її вдалося дотягти лише до кінця сучасної вулиці Максима Кривоноса. Згодом вже поліція перенесла скульптуру до підніжжя кургану.
А власне насипання кургану тривало з 1868 до 1900 рр. і остаточно знищило вцілілу середньовічну фортецю.
В подальші роки для укріплення насипу було зруйновано залишки оборонних мурів замку, часом траплялися земляні зсуви. Саме вони стали приводом до бурхливої іронічної полеміки на сторінках тогочасних львівських газет. І в газета «Діло», і «Kurjer Lwowski» зазначали дороговизну цього проекту, який щорічно накладав на місто тягар додаткових витрат, однак саме українська (русинська) періодика відкрито висміювала дорогу затію Францішека Смольки.
«Дѣло», 3 квітня 1888 р.:
Копець унії любельскої розвалився! На Великдень о годинї 9½ рано дався почути сильний шум і полуднева часть кіпця унії розсунулася. Камінє летїло з гори з такою силою, що богато дерев в окружаючім лїсї поломило на куснї. На самім вершку кіпця находилось під той час досить много дїтвори і кількох вояків. Два вояки, що стояли на самім краю, коли ненадїйно усунувся пісок з-під їх ніг, зависли в воздусї і лише скорій помочи инших людей мають подякувати, що не полетїли стрімголов з піском у пропасть. Цїла ся катастрофа тревала до 8 минут і одна пята часть кіпця з гори до долини зруйнована до тла. Людей, що були на верху кіпця спровадили полиціянти по драбинах на діл. Причиною сеї катастрофи, як кажуть инжинери, єсть будова цїлого кіпця і як на разї оцїнили, треба буде з кілька місяцїв все направляти. Президент Смолька побачив свій довголїтний захід коло здвигнення кіпця в одній хвили змарнованим. Валиться унія!
«Дѣло», 15 травня 1888 р.:
«Унія, будована на піску, мусить розсипатись!» Копець львівскій не перестає розсуватись; з північної сторони, від Жовківскої улицї ще значнїйше усунувся, як давнїйше від улицї Театиньскої. Камінє летить на спади гори, ломить дерева, а заряд міста в клопотї, як сему зарадити, бо отець сего памятника унії, Ексц. Смолька не дозволяє нїкому мішатись до сего дїла. Як унія, так і єї памятники, будовані на піску, мусять чи скорше, чи пізнїйше розвіятись по поли!
«Дѣло», 2 січня 1889 р.:
Д-р Франц Смолька подав до польских газет справозданє з доходів і розходів на копець унії Люблиньскої на Високім Замку львівскім. На копець той вплинуло від 1 січня до 31 грудня 1888 року: від ради міста Львова 497 зр. 50 кр., від якогось безименного 100 зр., а зі складок з цілої Польщі 27 зр. 50 кр.! (З пушок у містї Львові найбільше дала пушка у купця п. М. Димета. бо 7 зр. 27 кр.) Супротив цілого доходу в році 625 зр. 9 кр., розходу на копець було 4.759 зр., 48 кр., отже недобір виносив поважну суму 4.134 зр. 39 кр. Від року 1869 до кінця 1888 видано на копець 46.675 зр 56 кр., а зложено за той час 9.406 зр. 17 кр., — отже загальний недобір в квотї 37.269 зр. 39 кр. покрив д-р Смолька, як каже, з власних фондів. В 1888 року той копець унії Люблиньскої, як звістно, почав розлазитися, а инжинири кажуть, що ратунку для него не буде. Siс transit…
«Kurjer Lwowski», 5 травня 1889 р.:
Третього травня на кіпці. Вже о годині 5 зранку зібралося вчора на кіпці чимало молоді шкільної та ремісничої відзначити 98 річницю вікопомної конституації. Несподіванкою для них стало, коли прочитали, що з приводу «реконструкції» доступ до кіпця заборонено і власне від 3 травня.
Доглядачка розповіла молоді, що «пан Мацнер наказав напередодні увечері забити міст дошками і засвідчив, що «параду цього року не буде». Насамкінець доглядачка наголосила кілька разів, що поліція заборонила «параду» та «доступ до кіпця», а також вивишування національного знамена на верхівці кургану.
Однак молодь домоглася дозволу вивісити біло-червону фану, а відспівавши кілька патріотичних пісень, молодь взяла в руки тачки. У всьому цьому брали участь представниці прекрасної статі. Зазначимо, що на кіпці панував зразковий порядок і ані один камінчик, ані одна грудка не зсунулася з кіпця.
«Дѣло», 24 червня 1891 р.:
Копець унії Люблиньскої на Високім замку у Львові не видержав довшої слоти і розмокши, почав валити ся. Уже перед кількома місяцями пук був від північної сторони з гори до споду і богато коштувало труду, щоби запобігти руїнї — треба було в тім місци предприняти основну каменарску роботу, — аж ось тепер знов від сторони західної розсунулась що-найменше одна шеста часть ширини кіпця аж до долу враз з підмурованєм… Богато десяток тисяч коштує той копець, для наданя єму тревалости обмуровано єго довкола, та й се не помагає. Довша слота розсуває єго і валить обмурованє. Винен тому очевидно матеріял, з якого висипано копець. Справедливо говорили наші селяне, коли раз, з нагоди приїзду на народне віче, пійшли подивитись на копець унії Люблиньскої: «Хто годен — казали — збудувати гору з піску?»
«Дїло», 5 лютого 1913 р.:
Розпадаєть ся насильно склеєна спілка. Якесь фатум нависло над памятниками, що мають звеличати Люблинську Унїю. Скільки не реставрують копець люблинської Унїї на Високім Замку, а він все розпадаєть ся. Тепер знов поклонники «Польскі од можа до можа» мають нову журу, бо сеймова саля Люблинської Унїї, де висить Матейкивий образ заключеня унії, також зарисувала ся… В житю трох народів, скованих унїєю, вона вже давно розпала ся, не дивож, що її апотеозованє не має поводженя, хочби польські шовіністи як молили ся, що «Русь, Польска і Лїтва то єдна модлїтва».
«Kurjer Lwowski», 11 квітня 1915 р.:
Копець Люблінської унії, який зараз переживає бум відвідувачів, може стати для них небезпечним. Адже досить часто відбувається, що відвідувачі замість ходити стежками, намагаються скоротити собі шлях і лізуть по схилах. З огляду на це, копець починає осуватися і це може стати причиною нещастя.
Компетентні органи мають звернути увагу на такі речі і взятися до охорони пам’ятки, що опинилася перед загрозою (руйнування – ред.). Досить згадати, скільки праці та коштів поглинув зсув кіпця кількома роками раніше.
На початку ХХ ст. курган Люблінської унії зазнав ґрунтовної реставрації. Вершечок насипу модифікували у невеличкий оглядовий майданчик, до якого з підніжжя Високого замку веде серпантинова доріжка.
Тепер на сторінках львівських газет уже не знайдеш статей про доцільність існування кургану на Замковій горі – він став органічною частиною парку Високий замок, і тільки фахівці пам’ятають про причини його появи. Та бувають різноманітні ініціативи з «покращення» гори. Так, колишній львівський міський голова Любомир Буняк пропонував відновити старий замок, однак його пропозиція наштовхнулася на несприйняття з боку як фахівців, так і населення міста.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- http://www.ivrozbiorpolski.pl/index.php?page=kopiec-unii-lubelskiej
- http://www.lvivcenter.org/pl/uid/picture/?pictureid=56
- http://poshtivka.com/vysokyj-zamok-chy-kurhan-lyublinskoji-uniji/
- http://zbruc.eu/
Фото:
Дві напрочуд важливі цитати. Мо’, навіть засадничі:
“Францішек Яворський писав: «Після невдалого, щоправда, рішення щодо усунення руїн давнього замку, почав виростати на його місці копець Люблінської унії, коли дощового й похмурого дня 11 серпня 1869 р. покладено там наріжний камінь копця з написом «вільні з вільними, рівні з рівними», а на той камінь посипалися спочатку грудки з усіх земель нашої великої Вітчизни, з усіх визначних історичних місць. Кинуто там тоді горстку землі з усіх полів битв від Ґрюнвальду і Танненберґа аж до Соловіївки та Радивилова, з гробів Костюшка, Лелевеля, Міцкевича, Князевича, Словацького, Островського, з гробу п’яти жертв на Повонзках, з могил наших мучеників, похованих на Сибіру, з усіх курганів та могил, що знаходяться на польській землі, зі землі Єрусалиму, з гори Кальварії, а навіть ген десь здалека від Сан-Франциско грудку чужої землі, але польською кров’ю і потом зрошену, землю вигнанців».”.
“Копець Люблінської унії, який зараз переживає бум відвідувачів, може стати для них небезпечним. Адже досить часто відбувається, що відвідувачі замість ходити стежками, намагаються скоротити собі шлях і лізуть по схилах. З огляду на це, копець починає осуватися і це може стати причиною нещастя”…