Продовжуємо щомісячну рубрику, де публікуємо невеликий огляд суспільно-культурних подій українського Львова та околиць, що відбувалися 90 років тому. Сьогодні про ювілеї, виставки, освітні заходи та свята, які висвітлювала українська преса у квітні 1930 року.
В порівнянні із березнем 1930, квітень того року не був рясним на культурно-освітні події. Насамперед, неодноразово на шпальтах української періодики у цей місяць можемо зустріти важливе повідомлення про нове відкриття книгарні «Рідної школи»: «В половині квітня буде відкрита книгарня «Рідної Школи» у Львові, в камениці “Народньої Гостиниці” при вул. Сикстуській ч. 20 (сучасна Дорошенка – ред.) зі всякого роду книжками і шкільним приладдям – Це та сама книгарня, яку москвофільська «Ставропіґія» перед трьома місяцями викинула зі свойого локалю при вул. Руській. Купуючи в цій книгарні докинете цеголку до розбудови «Рідної Школи»», – пише газета «Діло» ( ч. 73 , середа 2 квітня 1930 р.)
6 квітня 1930 р. в залі Ремісничої палати при площі Стрілецькій відбувся Ювілейний Концерт, присвячений ювілею Митрополита Андрея Шептицького. «Концерт розпочався кантатою, що її відспівав великий і сильний хор чит. «Просвіти» зі Скнилова під проводом п. Добрянського. Це був найкращий хор того вечора. Опісля о. Осташевський виголосив святочну промову , в якій змалював заслуги Ювилята для нашого народу і дякував йому за ті заслуги і за його працю іменем згуртованих у читальнях «Просвіти» народніх мас. З черги невеличкий хор з Винник під проводом п. Шпаківськоо відспівав псалом Бортнянського «Господи, кто обитаєт», а дівчинка М.Козак зі Скнилова виголосила не без хисту підібрану до моменту патріотичну деклямацію. В дальшій части програми відспівав великий хор чит. «Просвіти» із Зашкова «Востревожимся» і «Возвесели» (дирігент п.Гнатишин), хор зі Скнилова Бортнянського «Услиши Господи глас мой», а хор з Винник «Воспойте Господеви». Була теж дуже вдатна деклямація малого Богданка Яцкова, яку нагороджено невмовкаючими оплесками. Як останню точку програми відспівав хор зі Скнилова «Сей день єгоже сотвори» Бортнянського.
На закінчення виступив на естраду о. Ковалюк, що вручив Ювилятови пропамятну грамоту від філії «Просвіти», а всі три злучені хори відспівали «Многая літа!» Опісля зворушений Ювилят дякував сердечно всім селянським виконавцям поодиноко, а вже найбільше обоїм молоденьким декляматорам. Концерт на якому крім Ювилята явилися й єпископи о. Д-р Бучко і о.Будка, пройшов дуже справно і гладко й тягнувся не довше, як дві години». («Діло» ч. 80 , 11 квітня 1930 р.)
А наступного дня у тій же далі у тій же залі відбувся концерт чоловічого хору «Сурма» в програму якого увійшли твори, що раніше у Львові не виконувалися. Окрім того участь у концерті взяла українська оперна та камерна співачка Євгенія Ласовська, акомпаніатором був український музикознавець, композитор, педагог, автор підручника з історії української музики Борис Кудрик. «Замітний, незвичайно вдатний концерт, що приносить велику честь отсьому молодому хорові і його дирігентові!… Хор «Сурми» (26 співаків) – це незвичайно здисциплінований і зіспіваний гурт, що має між собою прегарний голосовий матеріял (особливо баси!) і кількох добрих солістів», – писали про концерт у газеті «Діло» (ч. 81 , 12 квітня 1930 р.).
Ще однією помітною подією квітня 1930 р. стала Святкова Академія, присвячена 10-ліття смерті письменниці, котра стояла у витоків українського фемінізму Наталії Кобринської, організована «Союзом Українок», що відбулася 13 квітня в залі «Української Бесіди» .
Своє слово на Академії виголосили, а також поділилися спогадами про Наталію Кобринську такі помітні культурно-освітні постаті як: письменниця Катря Гриневичева, письменниця, поетеса, літературна критикиня, перекладачка, народна вчителька Ольга Дучимінська, громадсько-політичний діяч та журналіст Михайло Струтинський, юрист та громадсько-політичний діяч Теофіль Окуневський. Проте, на жаль, подія не зібрала достатньої кількості охочих. Як писали у пресі, можливо тому, що відбувалася в обідній час.
«Катря Гринивичева привитала присутніх палкою промовою, в якій з’ясувала важкі умовини праці перших жінок-борців за рівноправність. Др. Теофіль Окуневський, близький свояк письменниці, подав деякі заміні подробиці з її молодости, які кидають нове світло на перебіг її пізніщого життя а пос. Михайло Струтинський розказав про послідні літа її життя. Реферат п. О.Дучимінської на тему «Кобринська як феміністка» обхопив також інші сторінки її світогляду і громадської праці. На передодні свята 12 квітня відправлено в Успенській церкві панахиду за упокій душі помершої» («Нова хата» ч. 5, травень 1930 р.)
Також 13 квітня при Львівському промисловому музеї відкрилася виставка слов’янського екслібрису, яка проходила разом із виставкою польського екслібрису львівського музейника Рудольфа Менкицького.
«На виставці словянського екслібрису, відкритій дня 13 квітня, гарно заступлене українське мистецтво. Виставляють митці П.Холодний мол., П.Ковжун і Ю.Нарбут. О.Кульчицька дала кілька замітних дереворитів. У нас ще мало поширене вживання екслібрису, який надає книжці особливого чару, тим, що кладе на ній відпечаток її власника», – зазначили у часописі «Нова хата»(ч. 5, травень 1930 р.)
Софія ЛЕГІН
Джерело:
- “Діло”, ч.72-93, квітень 1930 р.
- “Неділя”, ч. 14-16, квітень 1930 р.
- “Нова хата”, № 5, травень 1930 р.
