Честь і велику відповідальність „причаститися“ постатями, які є символами наших національно-визвольних змагань, львів’яни мали нагоду 27 квітня 2017 року. В межах авторського проекту мовознавиці Ірини Фаріон „Від книги — до мети“ у Львові відбулася зустріч із істориками Іваном Хомою та Миколою Посівничем та обговорення їхніх праць про Євгена Коновальця і Степана Бандеру.
Осягнути сенс їхнього призначення та одержимості, як зазначила авторка проекту, вдалося цим двом науковцям.
Окреслюючи зміст своєї монографії про Євгена Коновальця, доцент кафедри історії України та етнокомунікацій, Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету „Львівська політехніка“ Іван Хома, зауважив:
— Це був лідер і фундатор українського націоналізму з надзвичайною харизмою. Він зумів зібрати довкола себе дуже сильних людей — Андрія Мельника, Романа Сушка, Івана Чмолу та інші. Він перетворив це середовище в дієвий потужний монолітний організм, який міг досягати високих національних ідей. Коновалець і його оточення — це зразок того, якими мають бути лідери української держави, тобто ті, хто бере на себе зобов’язання відповідати за суспільство. Важливо наголосити, що всі вони були освічені, вільно володіли кількома іноземними мовами, кожен із них пройшов „Просвіту“, осередки „Січ“, „Сокіл“ та інші, — підкреслив Іван Хома.
У своїй праці історик акцентував на винятковій силі й визначальній ролі Євгена Коновальця в організації у післявоєнному хаосі та депресії української воєнної та політичної потуги. І саме це допомогло зберегти нас як націю і дало можливість безперервно боротися.
Молодший науковий співробітник Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, лауреат Премії імені Героя України Степана Бандери в номінації „Політична діяльність“ у 2013 році Микола Посівнич досить детально охарактеризував середовище, в якому формувався провідник Бандера, його родинні взаємини.Він добре знав математику, був добрим бізнесменом, спортсменом.
А ОУН-революційна, за словами дослідника, була дуже яскравим фактором. У ній зародилася ціла верстви цікавих і амбітних людей-революціонерів, які хотіли творити і не просити, а вимагати від себе, від оточення.
— Бандера створив таку організацію, що формувала людей з сильним стержнем, які не чекали наказу, а знали, що робити, незважаючи, де перебувають. Добрим свідченням є те, що навіть коли Степан Бандера був ув’язнений, чи коли загинув, — організація продовжувала діяти. Він був виразником державотворчих дієвих контекстів, які лягли в основу заснування УПА. Досі Бандера є невичерпним джерелом духу для нас, — наголосив історик.
Сучасна війна дала нове розуміння наших завдань. Ми сьогодні занадто толерантні до наших сусідів. Націоналізм — це так звана температура кипіння суспільного організму, яка поборює цю інфекцію (толерантність) в нашому організмі. Степан Бандера завжди наголошував на тому, що наша точка кипіння ніколи не переходила вище 38 градусів. Це запобіжник, який дає нам бути європейцями.
Наталія ПАВЛИШИН
