У перші дні листопада цього року святкуємо ювілей важливих та знакових для українського державотворення подій, що мали місце сто років тому і стосуються історії ЗУНР. Натомість, на щастя, уже не відзначаємо річниць інших листопадових (чи то жовтневих) подій, які мали місце у приблизно тому ж хронологічному відтинку, що згадані вище. Обрання одного і відмова від іншого є знаком, який показує, що ми дорослішаємо і стаємо більш самостійними, дивимось на світ через свій окуляр, а не крізь дірку у барлозі клишоногого ведмедя. Тим не менше, знати потрібно про все, що мало місце у минулому, адже слів із пісні не викинути, а історію не переписати. Оскільки 7 листопада колись було 25 жовтня, спробуємо поговорити про “комуністичний рай”, який якось будували. За дороговказ використаємо стареньку брошуру, яку навіть сьогодні можна потримати в руках.
Маленьку і тоненьку, але дуже колориту збірочку “Українські радянські прислів’я та приказки” було видано у Києві 1951 року. Діялося це під грифом Академії наук Української РСР та Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії, що, очевидно, мало би надати даній брошурі певної науковості й ваги. Можливо, що навіть “загорнути” написане у обгортку додаткової правдивості. У вступній статті до збірки Марія Ліждвой нагадувала читачам, що “прислів’я та приказки виражають мислення народної маси”, а також те, що вони впливали на творчість “Т. Г. Шевченка”. Ще авторка додала, що вивчав та збирав народну творчість і “І. Франко”, а для “В. І. Леніна” вони стали “органічною частиною стилю не тільки численних статей і виступів […], але й найскладніших його філософських творів”. Сталін пішов ще далі, адже “проводячи боротьбу на ідеологічному фронті ще в дореволюційний час […], часто образно розкривав свої думки, користуючись зразками народної мудрості”.
Підкресливши важливість народної творчості, авторка вступної статті сказала і про джерела формування збірки приказок – до неї потрапило не все, але багато з “нового світорозуміння радянської людини, героїки, патріотизму”. Отож, базувалась брошура на: а) цитатах з промов “великих”: Леніна, Сталіна … Більше “великих” не було; б) поетичних текстах та різноманітній друкованій літературі; в) на матеріалах з фондів дослідницьких інститутів. Чому збірка “народилась”? Авторка передмови переконувала, що задля “посилення уваги широкої радянської громадськості до системного збирання дорогоцінних скарбів народної мудрості”. Отож, оцінимо, що назбирали!
Розділ “Наша країна цвіте і цвістиме далі, бо керує нами партія і Сталін”. Бачимо тут сентенції в дусі відео “Я похож на Путина”, яке колись змусило реготати тверезо мислячу аудиторію соціальних мереж: “Від Ленінової та Сталінової науки міцніють розум і руки”, “Ленін з нами завжди буде, світ про нього не забуде”, “Сталін у Кремлі – правда на землі”, “Сталін – сонце ясне, тому у нас життя прекрасне”, “Де сталінське сонце сяє, там життя буяє”, “Ми живемо в славний час з словом Сталіна між нас”, “Як Сталін скаже – нова радість у серця ляже”, “Нам двері до науки відкрили Сталінові руки”.
Наступний розділ брошури – “Старий світ зруйнували – новий збудували”. У ньому також є кілька цікавих зразків “народної творчості”: “Як, пане, не крути, а від нас тобі не втекти”, “Радянська власть – панам напасть”, “Атакували панів червоні, нема панів – одні коні”, “Махно й Петлюра були продажні шкури”, “Скоропадський, Петлюра, Махно однаково з нас драли, бо в одну дудку грали”, “На готовий шмат і Пілсудський рад”, “Білі на більшовиків наступали танками, а тікали санками”.
Ще є розділ, назву якого для власної передвиборчої кампанії спокійно могли би використати сучасні українські політики, більша частина яких схильні до популізму: “Жити стало краще, жити стало веселіше”. Цей розділ збірочки стосувався “народної творчості” про особливості способу життя в радянський період: “Не хочеш тужити – у колгосп іди жити”, “У хорошого свинаря і свинка, як картинка”. А ще є розділ про армію: “Армія Червона – наша міць і оборона”, “Зіркі очі чекіста не пропустять фашиста”, “Для смелого солдата и рукавица – граната”. Згадали “незлим, тихим” і про дуже близькі нам терени: “Червона Армія Збруч переступила – галичанам сонце засвітило”.
Поствоєнна “народна творчість”, як можна буде бачити далі, рясніла “фашизмами” і іншими подібними речами, хоч до німецького нацизму відношення вони і не мали. Розділ “Наша справа справедлива – перемога за нами” саме про це: “Високі в СРСР пороги на фашистські ноги”, “Хотіли фашисти Ковпака впіймати, а довелося їм з України тікати”, “Хочеш вільно жити – іди фашистів бити”, “Хай жде Гітлер на покору, як потече Дніпро вгору”, “В лісі ростуть гриби, а на узліссі – фашистські гроби”.
Не без того, що український народ, відомий своєю прихильністю до традиційних цінностей та християнського світогляду, з приходом радянської влади цього швиденько позбувся. Розділ “Наша сила – сім’я єдина” останнє переконливо засвідчує: “Червоні зорі на Кремлі – дороговказ для трударів”, “Серце радіє, що СРСР міцніє”, “Сталінські народи живуть у згоді”, “У Радянському Союзі – всі трудящі рідні друзі”. У схожому дусі приказки і прислів’я з частини “Не чекаємо з неба – самі робимо, що треба”: “Без попа і бога нам рівна дорога”, “Культурними стали – богові відказали”, “Годі молитися, треба вчитися”, “Церква тепла для куркулів, а біднякам у ній, як надворі”, “Допомога не од бога, а од трактора”, “Без попа і куркуля краще родить в нас земля”.
Як і одна сучасна дуже велика і “могутня” країна, Радянський Союз також завжди прагнув тиші й миру. Про це наступний розділ: “Сталін в Кремлі – мир на Землі”: “Народи прагнуть миру та любові, а Трумен – людської крові”, “Не питай у Трумена миру, бо він гострить на людей сокиру”, “Лондон і Вашингтон брешуть в один тон”, “Папа Пій для Трумена свій”, “Труменська “свобода” – петля для народа”, “Собака казиться од жиру, а Черчіль од миру”, “Куди Гітлер, туди і Тітлер (Йосип Броз Тіто – Є.Г.)”, “В тихім Трумені Черчіль водиться”, “Встає народ із Заходу і Сходу проти гнобителів народу”, “Пролетарі турбуються, щоб краще жити, а капіталісти – щоб собі кишені набити”.
Складно сказати чи дана тісно переплетена з пропагандистськими гаслами “народна творчість” виходила за межі кабінетів і була відомою для широкого загалу. Не виключено, що напівлегендарний єдиний радянський народ навіть не здогадувався, що має такий багатий “фольклор”, творцями і носіями якого імовірно були не так рядові пролетарі, як купка замовлених інтелігентів-інтелектуалів. Що можна сказати напевне, дані напрацювання було зафіксовано і видано окремою збірочкою. Погортати її можна навіть сьогодні. Примірник видання, який має право на життя і до якого треба ставитись з холодною головою, зберігається у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Українські радянські прислів’я і приказки. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1951.
- Гулюк Є. “В тихім Трумені Черчілль водиться”. Радянська “народна мудрість” з нагоди річниці революції // ZAXID.NET, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zaxid.net/v_tihim_trumeni_cherchill_voditsya_n1443972
