Колесо долі  Ігнаца Фурмана – музиканта-педагога і реформатора психіатрії

Історія життя цієї дивовижної людини має чимало білих плям і суперечливих даних. Проте як в одній особі поєдналися таланти і результативна діяльність медика і музиканта – насправді гідне подиву, як і те які круті віражі змушувала його долати доля, то здіймаючи до вершин визнання і даючи можливості успішної самореалізації, то кидаючи у прірву низьких людських пристрастей і жорстокості.

Талановитий львів’янин, виходець з єврейської родини, Ігнац Фурман (Ignacy Fuhrman) народився в 1889 році. У 1907 році закінчив 4-ту гімназію ім. Яна Длугоша у Львові (IV Gimnazjum im. Jana Długosza) [5]. Подальша його освіта йшла двома напрямками. Перший – пов’язаний з медичним факультетом Львівського університету, де його професійний вишкіл відбувався під керівництвом професора Генрика Гальбана (Henryk Halban, 1870-1933) – завідувача Неврологічної та психіатричної клініки Львівського університету (згодом Університету Яна Казимира) у 1905-1933 роках.

Диплом про завершення навчання він отримав 15 липня 1913 року. Згодом здобув докторський ступінь з медицини.

Другий напрям пов’язаний з музикою (хоча джерела його музичного професіоналізму поки залишаються невиясненими), а його практична музична діяльність охоплювала найрізноманітніші сфери. Тривалий час він був референтом, музичним рецензентом газети «Słowо Polskie» (підписуючи свої рецензії та критичні дописи псевдонімами i.f. або Ign.F.).

І. Фурман був головою комітету та художнім керівником «Музичного кола» у Львові. Зокрема, він став співорганізатором однієї з найвизначніших музичних подій міста початку ХХ століття. У 1910 р. у Львові відбулися масштабні урочистості з нагоди святкування 100-річчя від дня народження Ф. Шопена. Творчість цього композитора була у великій пошані у місті завдяки багатолітній діяльності його учня та асистента Кароля Мікулі, який кілька десятиліть очолював консерваторію Галицького музичного товариства і був провідною фігурою музичного життя Львова і всієї Галичини. Ігнац Фурман став секретарем Комітету з питань організації цих урочистостей і залишив дуже цінний концертний путівник з оглядом усіх складових свята та визначних постатей, залучених у нього («Obchód setnej rocznicy urodzin Fryderyka Chopina we Lwowie 23-28 października 1910: przewodnik koncertowy») [9].

Обкладинка видання та програма першого концерту 100-річчя Ф. Шопена у Львові

Обкладинка видання та програма першого концерту 100-річчя Ф. Шопена у Львові

Обкладинка видання та програма першого концерту 100-річчя Ф. Шопена у Львові

Він також займався музично-педагогічною діяльністю. Викладав теорію, гармонію та історію музики у престижних навчальних закладах: Вищій музичній школі Яніни Іллясєвич, Львівському музичному ліцеї, у Вищій музичній школі Мальвіни Рaйсс та Оперній школі Чеслава Заремби. Протягом 1909-1914 років вів теоретичні дисципліни у дуже прогресивному приватному вищому навчальному закладі – Львівському музичному інституті імені Анни Нєментовської, а згодом – в семінарії для викладачів музики, яка діяла при ньому. Незадовго до початку Першої світової війни він переїхав до Станіславова та викладав теорію музики та гармонію у філії цього інституту. Можемо з певністю стверджувати, що до 1921 року працював насамперед в музичній сфері – львівські адресні книги і довідники подають його як вчителя музики, котрий проживає на вулиці Корнеля Уєйського (нині – К. Устияновича), буд. 8 [10].

Як лікар-психіатр Ігнац Фурман працював у 1920–1930-х роках в спеціалізованих закладах міст Сьвєцє та Хелм Любєльський. Проте до цього він, очевидно, також реалізував себе у медичній сфері, оскільки дослідники його діяльності вказують, що до праці в адміністрації психіатричної клініки Сьвєця у 1922 році 33-річний лікар прийшов з 10-річним досвідом праці психіатра і невролога, зі сформованими професійними переконаннями і прагненнями [6]. У цій сфері він виявив себе як лікар-реформатор процесу лікування та пропагандист ідеї психічної гігієни.

З першим містом його діяльність пов’язана протягом 1922-1929 років. Тут він працював завідуючим відділенням Pomorskiego Krajowego Zakładu Psychiatrycznego w Świeciu. Адмініструванням закладу опікувався директор – Станіслав Дековский.

Завідуючий відділом, натомість, мав змогу присвятитися медичній справі та її реформуванню. Зокрема, до його обов’язків належало керівництво роботою молодших лікарів і навчання середнього персоналу. Власне тут він почав розвивати власні позиції щодо психічної гігієни.

З його ініціативи від липня 1922 р. при лікарні почали роботу річні курси медсестер (до слова, в Закладі на Кульпаркові такі вишколи були розпочаті лише в середині 20-х років). Програма курсу медичних сестер у Сьвєці, який вели два завідувача відділеннями, включала опис анатомії та фізіології, основи загального та психіатричного догляду, практикум з надання першої допомоги та лікування ран [13].

На підставі п’ятирічного досвіду викладання на курсах, І. Фурман виголосив доповідь на тему «Програма підготовки медичних сестер у державних психіатричних установах» [3] на VIII Конгресі польських психіатрів (27-29 травня 1928 р. у Варшаві та Творках). У лютому 1929 р. в рамках «Тижня пропаганди тверезості» у Сьвєці він прочитав серію лекцій, проілюстрованих слайдами та кольоровими таблицями, присвячених проблематиці алкоголізму на теми: «Що таке алкоголь та яка його дія» (для молоді), «Наукові основи боротьби з алкоголізмом» (для дорослих), «Тверезість нації як основа влади міста» (для армії), «Важливість утримання від алкогольних напоїв» (для молоді). Журналіст газети «Głos Świecki» з захопленням відзначав: «як можна говорити про щось настільки нудне чи, скажімо, неприємне, говорити настільки захоплююче, залишаючи при цьому таке глибоке і тривале враження… Я повинен віднести лекцію доктора Фурмана до найкращих популярних лекцій, які я коли-небудь чув… Він був своєрідним духовним бенкетом. Зосередженість на темі була винагороджена, оскільки оратор присмачив її добірним гумором» [7].

У січні 1929 року в Любліні відбулося перше засідання Ради Міжміського муніципального союзу, на якому розпочалися практичні заходи, спрямовані на відкриття психіатричної лікарні в Хелмі Любельському. Наступним етапом діяльності І. Фурмана стало залучення до проектування, будівництва, розбудови і функціонування Психіатиричного шпиталю (Międzykomunalnу Szpital Psychiatrycznу) на 800-1000 ліжок.

Його проект був розроблений професором Львівської політехніки архітектором Владиславом Климчаком, творцем Психіатричного закладу в Кобєжині під Краковом, з урахуванням консультацій та рекомендацій лікаря щодо облаштування окремих приміщень та внутрішньої і зовнішньої інфраструктури. Від грудня 1932 року лікарня була спроможна приймати 400 пацієнтів [4, с. 12-14].

У своєму нарисі «Психіатрична лікарня як центр психічної гігієни» (1933 р.) І. Фурман закликав скоротити масштаби відділів для тимчасово психічно хворих підопічних шляхом переведення їх під нагляд поза закладом. Він був переконаним, що нові лікарні повинні бути обладнані такими засобами, які б давали змогу ефективного лікування та швидкої виписки, а лікарняних психіатрів слід працевлаштовувати в закладах медичного обслуговування. Кожна лікарня повинна стати центром психічної гігієни для своєї області.

Лікарня мала в одному з корпусів дві оглядових палати (жіночу та чоловічу на 30 ліжок) для складних пацієнтів та рентгенкабінет, окремий корпус призначався для спокійних пацієнтів та для різних майстерень. У 1934 р. тут було також облаштовано театральну кімнату та каплицю, а потім дитячу палату (на 24 ліжка).

Заступницею лікаря стала Гелена Рената Кац (яка в 1928-1934 рр. працювала лікарем і ординатором в Психіатричному закладі на Кульпаркові, а згодом – заступницею директора і завідуючою відділу). Вона спеціалізувалась здебільшого на дитячій психіатрії і здійснила низку досліджень у цій галузі[1]. У грудні 1935 року доктор Г. Р. Кац організувала і очолила лікувально-виховне відділення для дітей.

У 1936 р. разом з Вацлавом Дрожджем Ігнац Фурман був співголовуючим оргкомітету XVI-го конгресу польських психіатрів, який відбувся між 6 та 8 грудня 1936 р. у Любліні (перший день) та Хелмі (другий та третій день) за участю117 фахівців.

Проте ідеї психічної гігієни не були одностайно сприйнятими колегами з фаху, особливо на тлі зростаючих антисемітських тенденцій 1930-х років. У 1937 році розгорівся гострий конфлікт між доктором Олександром Шульцом (головою Хелмської спілки Польського союзу) і докторами-євреями І. Фурманом та Г. Р. Кац. Його наслідками були наклепи, взаємні звинувачення, страйк лікарів-колег, судові процеси, звільнення і поновлення на посадах і навіть показовий бойкот [7; 12].

Зрештою обидва переслідувані медики-однодумці поєднали свої долі у сім’ю, а згодом, повернувшись до Львова невдовзі до початку Другої світової війни, приступили до праці у психіатричному закладі Кульпаркова.

А з приходом радянської влади до Львова у вересні 1939 р. Ігнац Фурман працював ординатором Неврологічної клініки Медичного інституту у Львові. Доктор Р. Кац деякий час продовжувала керувати головним офісом у м. Хелм. Однак 12 січня 1940 року будівлі лікарні були оточені відділенням СС. Після «усунення» персоналу, німці розстріляли з кулеметів пацієнтів у дворі лікарні. Того дня було вбито 435 осіб [2]. «Більшість львівських психіатрів єврейського походження працювали в психіатричній лікарні в Кульпаркові. Після окупації німців доля цих лікарів виявилася трагічною. Деякі втікали до СРСР, інші – до Генерального уряду, гинучи в пастках (наприклад, доктор Артур Ерб). Деякі львівські психіатри єврейського походження покінчили життя самогубством, вживаючи отруту (наприклад, доктор Броніслав Нойфельд), а інших вбили нацисти. Саме ця остання доля випала Ігнацу Фурману та його дружині, які загинули близько 1942 року» [7].

Так гірко і жорстоко замкнулося коло життя видатного львів’янина, у місті, звідки він почав свій стрімкий злет, і якому подарував так багато своїх здобутків і талантів.

Роксоляна ГАВАЛЮК
викладач-методист ЛМК ім. С. Людкевича.

Література:

1. Błaszczyk L.T., Żydzi w kulturze muzycznej działający na ziemiach polskich w XIX i XX wieku, książka wydana dzięki wsparciu udzielonemu przez Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego  oraz Stowarzyszenie Żydowski Instytut Historyczny w Polsce.
2. Direktor der Anstalt Chełm, Zagłada chorych psychicznie w Polsce 1939-1945 : praca zbiorowa = Die Ermordung der Geisteskranken in Polen 1939-1945 / Polskie Towarzystwo Psychiatryczne, Komisja Naukowa Historii Psychiatrii Polskiej. Red. Zdisław Jaroszewski.Warszawa : Wyd. Naukowe PWN, 1993. 249 S.
3. Fuhrman I. Program wyszkolenia personelu pielęgniarskiego w publicznych zakładach psychjatrycznych. // Rocznik Psychiatryczny. 1929.
4.  Fuhrman I. Wojewódzki Komunalny Szpital Psychiatryczny w Chełmie: z okazji XVI Zjazdu Psychiatrów Polskich. // Zwierciadło: niezależne pismo demokratyczne.  27 listopada 1932.  № 21.  S. 11-14.
5. Księga pamiątkowa Gimnazjum im. Jana Długosza we Lwowie, 1878-1928. Lwów :nakł. Komitetu Jubileuszowego, 1928. 366 с.
6. Kujawski R. (dr. n. med.) Fuhrman – reformator szpitalnictwa psychiatrycznego. // Wyborcza.pl. 2018. 28 stycznia. URL:http://www.czasswiecia.pl/czas_swiecia/1,88351,22946518,fuhrman-reformator-szpitalnictwa-psychiatrycznego.html
7. Kujawski R. (dr. n. med.) Dekowski zmienia wygląd lecznicy // Czas Świecia. 2017.4 czerwca. URL: http://www.czasswiecia.pl/czas_swiecia/1,88351,21896330,dekowski-zmienia-wyglad-lecznicy.html
8. Lubaszewski Z. Chełm w Operacji T4 // Chełm nieznany. Ludzie, miejsca, wydarzenia / Państwowa Wyższa Szkoła Zawodowa w Chełmie, Chełmskie Towarzystwo Naukowe.  Chełm : wydawnictwo «Kresowe», 2009. S. 234-235.
9. Obchód setnej rocznicy urodzin Fryderyka Chopina we Lwowie 23-28 października 1910: przewodnik koncertowy / zestawił Ignacy Fuhrman, Lwów: Drukiem Artura Goldmana, 1910
10. Polski kalendarz muzyczny na rok 1920 / red. M. Skolimowski. Warszawa: Polska Artystyczna,1920.
11. Psychiatria w Świeciu: doktor Józef Bednarz. // Czas Świecia. 2017. № 7. s. 8-9.
12. Sensacyjny proces lekarzy w Chełmie. Korespondencja własna «Chwili» porannej.
13. Świecie. Księga jubileuszu 800-lecia. Świecie: Urząd Miejski, Gdańsk: Instytut Kaszubski, 1998.

[1] «W sprawie opieki wychowawczo-lekarskiej dzieci neurotycznych i wychowawczo zaniedbanych» (1931); «Znaczenie terapji nasennej w przebiegu psychoz endogennych» (1931); реферат «Higjena psychiczna w oświetleniu nauki o psychoanalizie» (1931); «Znaczenie psychomotoryki dla przebiegu i prognozy psychoz endogennych» (1932); «Analiza zaburzeń czasu i przestrzeni w przypadku schizofrenii» (1937).