Кінотеатр , що відлетів у небуття

Небагато львів’ян на сьогодні зможуть пригадати зовсім не типовий, за сьогоднішніми мірками, кінотеатр, що колись знаходився в парку «Боднарівка». Не звичним він був тим, що розміщувався в справжньому літаку. Про те, як авіалайнер став місцем для глядачів, мова піде трохи згодом. А поки що зробимо невеличкий екскурс в історію.

В 1960-х роках в рамках Хрущовської «Відлиги» була зроблена спроба покращити культурне життя радянського народу. В рамках цього здійснюється відкриття великої кількості закладів дозвілля. Оскільки,ця політика була спрямована в більшій мірі на молодь, то і найбільша увага, як це не дивно, була приділена кінотеатрам. Не став виключенням і Львів, котрий навіть радянська влада сприймала за своєрідну культурну столицю західної України (УРСР), а тому відкриття закладів культури тут набуло небаченого розмаху. Так, на початку 60-х років у Львові діяла філармонія, 5 театрів і аж 27 кінотеатрів. У 1966 році чисельність кінотеатрів виросла до 29. Але як же сталось, що один із них опинився в середині справжнього літака?!

Ще в 1955 році на Авіаційному науково-технічному комплексі ім. О.К.Антонова почалась розробка нового 4-х двигунного пасажирського літака. Робота виконувалась досить швидкими темпами, і вже наступного року був затверджений макет майбутнього судна, а ще через рік, в 1957 році перший Ан-10 здійснив свій політ. Після усіх випробувань, в 1959 році модель була рекомендована до серійного виробництва, і 27 квітня 1959 Ан-10 виконав свій перший технічний рейс. Проте, вже менш ніж за 7 місяців відбулась перша авіакатастрофа даної моделі, на жаль, над нашим містом. Всього лиш через 3 місяці трагедія повторилась – ще одне судно потерпіло аварії при посадці на Львівське летовище. Сумарна кількість загиблих становила 72 людини. Врятуватися вдалося лиш одному із пасажирів другого рейсу. За деякими свідченнями, він був п’янючим до чортиків, та незадовго до катастрофи переповз у хвостову частину літака, скрутився калачиком і заснув, що і врятувало йому життя.

Загалом, протягом 1959-1972 років розбилося 12 літаків. Враховуючи, що загалом їх було виготовлено 112 штук, біда спіткала кожну десяту машину. Така сумна статистика змусила радянське керівництво зняти в 1973 році літаки Ан-10 з експлуатації. Проте, списані судна потрібно було кудись подіти. І щоб якось повернути ситуацію на свою користь, було прийняте рішення подарувати літаки, в якості монументів, кільком містам СРСР. 8 суден дістались українським містам, одним із котрих виявився Львів.

Ось цей красень, з номером борту 11138 дістався нашому місту. Дане судно можна вважати одним із найуспішніших, оскільки введене в експлуатацію воно було, ще в 1959 році, та списане аж в 1973 році, після відкликання усіх моделей в цілому. За час свого використання даний борт був на балансі почергово Бориспільського, Жулянського та Львівського аеродромів, саме через що і дістався нашому місту. В 1975 році він був розміщений посеред недавно створеного пару «Боднарівка».

Щоб колишнє судно не було одразу ж розібране на метал, була прийнята традиційна для тих часів практика переобладнати його в кінотеатр. Літак мав ліврею “Аерофлоту” та був закріплений на постаменті, до нього були влаштовані постійні сходи. Над оригінальністю назви ніхто не заморочувався, тому новостворений зал для кінопоказів отримав ім’я «Літак».

Кінопроекційна апаратура була розташована за площиною екрану, глядацькі місця були розміщені у пасажирському салоні. Загальні розміри літака становили 34 метри. Під час його використання за призначенням, в ньому містилося 112 місць. Проте, після переобладнання для показів фільму, туди поміщалось, за свідченнями очевидців, близько 50 глядачів.

Жителька даного району, пані Лариса, згадує, що даний кінотеатр вабив до себе ззовні, проте не вирізнявся чимось особливим в середині. Крісла були звичайні, з відкидними сидіннями, як і в будь-якому закладі культури того часу. Ілюмінатори були заклеєні круглими фанерками з намальованими героями мультфільмів. Екран для перегляду був зовсім маленький, тому далі перших рядів видно було досить погано. Проте літак манив до себе дітлахів, суто як технічний пристрій. Хлопці з навколишніх дворів вірили, що якщо пробратися в кабіну, то його можна навіть завести. Пані Лариса згадує, як одного разу її молодшого брата разом з двома друзями піймала міліція при спробі потрапити до цього кінотеатру. При цьому хлопчаки бажали всього лиш залізти до пілотської кабіни, щоб перевірити справжність чуток.

Спочатку кінотеатр в літаку діяв виключно як дитячий, де відбувався показ переважно мультфільмів та казок. Проте, через малу відвідуваність, у ньому розпочали покази і звичайних кінофільмів. Пан Віталій, місцевий житель розповідає, що працював «Літак» виключно у вихідні дні. В день відбувались дитячі сеанси, і під вечір розпочинались дорослі. Ціна квитків була невисокою, в середньому 10 копійок, що було значно менше ніж в інших кінотеатрах, де лиш денні сеанси коштували 25 копійок, а вечірні – і до 70 копійок. Для порівняння морозиво в той час вартувало 7-22 копійки, а середня зарплата не перевищувала 100 рублів.

Та не дивлячись на низькі ціни, даний кінозал не користувався популярністю серед молоді. Привести дівчину, щоб дивитись фільм на невеличкому екрані, на незручних сидіннях та в оточенні героїв з мультиків замість ілюмінаторів, було не солідно для львівського парубка. Тим паче, що альтернативних місць, навіть тих же кінотеатрів, було предостатньо.

В 1988 році в «Літаку» трапилась пожежа. Повністю вигоріла права сторона носової частини під салоном. Зважаючи, що кінотеатр не користувався популярністю, а радянська влада доживала свої останні роки, відновлення кінозалу ніхто так і не став проводити. Літак почали розкрадати на метал, тому місцева влада його демонтувала. Тепер на цьому місці розміщена церква Святих Бориса і Гліба, а кінотеатр «Літак» уже назавжди відлетів у небуття.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

Боднар Г. Львів. Щоденне життя міста очима переселенців із сіл (50–80-ті роки XX ст.) – Львів, 2010. – 340 с.
Енциклопедія Львова. Т.1/ За ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів, 2007. – 656 с.
Михалик В., Лемко І. Львів повсякденний. – Львів, 2009. – 240 с.
Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Львів, 2008. – 384 с.
Янчак Я., Білан Б. Авіакатастрофи у Львові у 1959-1960 рр. // Часопис «Ї».- №68. – Львів, 2014.
Портал авіаційної історії // http://aviahistory.ucoz.ru/index/0-286
Мережа авіаційної безпеки // http://aviation-safety.net/database/types/Antonov-10/losses
Спогади мешканців міста.