Кілька цікавих фактів про Василя Щурата з нагоди 150-ої річниці від дня його народження

Сьогодні, 24 серпня, минає 150 років від дня народження відомого українського вченого – літературознавця, поета, перекладача, педагога, публіциста, фольклориста, ‒ Василя Григоровича Щурата. У нинішній публікації пропонуємо ознайомитись з його життєвим та творчим шляхом.

Василь Григорович Щурат народився 24 серпня 1871 року у селі Вислобоки (Кам’янко – Бузький район, Львівська область) в сім’ї вчителя. Коли хлопчикові було два роки, тато помер. Через п’ять років, його мама вийшла заміж за працівника Львівської університетської бібліотеки, – Миколу Семківа. Сім’я переїхала жити до Львова.

З 1884 року році Василь навчався у Львівській академічній гімназії. В цій гімназії навчання відбувалось українською мовою. У 1887 році В. Щурат познайомився з І. Франком. Чималий вплив на молодого діяча мало це знайомство. Франко зробив рецензію перших поезій Василя, ознайомив його із здобутками тогочасного українського літературознавства. Вивчав В. Щурат і слов’янську філологію на філософському факультеті Львівського університету, а у 1892 році Василь Щурат розпочав навчання у Віденському університеті на філософському факультеті. Навчався у Відні в одного з найвідоміших тогочасних славістів – Ватрослава Яґіча. Через чотири роки, у 1896 р., у Відні захистив дисертацію про літературну пам’ятку часів Київської Русі  – «Слово Даниїла Заточника» та отримав ступінь доктора філології. Був членом українських молодіжних товариств «Громада», «Січ» та гуртка польських літераторів.

Після того як Василь Щурат повернувся з Відня, у 1896 – 98 роках, працював співредактором газети «Буковина» (разом з Осипом Маковеєм) в Чернівцях, а у 1898 р. здав педагогічний іспит, після чого отримав можливість працювати вчителем. Вчителював у гімназіях Перемишля, Бродів, а з 1907 р. і  Львова. Був редактором журналів «Молода Муза», «Світ» (1906 р.) , а також  тижневика «Неділя» (1912 р.).

У 1921 р. педагог відмовився присягнути на вірність польській державі, після чого втратив роботу. Цього ж року відкрили  приватну жіночу гімназію сестер ‒ василіанок, в якій він викладав та був її директором  у 1921 – 34 роках. Василь Щурат став організатором і першим ректором, зав. кафедрою, викладачем історії української мови і красного письменства Львівського таємного університету (1921 – 23 рр.). За це 7 жовтня 1921 р. його арештували і три місяці він перебував у польській тюрмі. З тюрми звільнений за клопотанням Ліги Націй.

У 1914 році Василь Щурат обраний у дійсні члени НТШ, двічі був головою товариства. З 1929 р.  член Всеукраїнської Академії Наук.  У 1930 році, у зв’язку з процесом СВУ та подальшими політичними репресіями в Україні, діяч зрікся членства ВУАН (відновлений дійсний член УАН після більшовицької окупації Галичини у 1939 р.). Останні роки життя працював директором Львівської бібліотеки АН УРСР та професором Львівського Університету.

Василь Щурат багато часу приділяв літературознавству. Написав більше як 200 статей, монографій, розвідок (про Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Івана Котляревського та ін.). Василь Щурат автор таких збірок поезій : «Lux in tenebris» (1895 р.), «Мої листи» (1898 р.), «Раз до мене молодість прийшла», «На трембіті» (1904 р.), «Історичні пісні» (1907 р.), «Вибір пісень» (1909 р.),  поем : «Зарваниця» (1902 р.), «В суздальській тюрмі» (1916 р.)

У 1898 – 1900 роках В. Щурат видав серію художніх творів  «Артистично – літературні новини». У 1900 та 1905 р. видано віршований молитовник «Із глибини воззвах». Молитовник та поема «Зарваниця» є  зразками релігійної поезії.

Титульна сторінка перекладу «Пісні про Роланда»

Титульна сторінка перекладу “Слова о полку Ігоревім”.

Василь Щурат знав більше як 10 мов та переклав на українську мову чимало прозових і поетичних творів з польської, італійської, німецької, білоруської, румунської, угорської, російської мов (твори А.Міцкевича, Ю.Словацького, Й.- В. Гете).  Василь Григорович – автор першого повного перекладу на українську мову французького епосу «Пісні про Роланда» (1895 р.), а також йому належить найкращий до 1914 року віршовий переклад «Слово о полку Ігоревім»  сучасною українською мовою (1907 р.). Василь Щурат опублікував збірку колядок і щедрівок «Український вертеп» (1930 р.). Посмертно видані його «Поезії» (1957 р.) та «Вибрані праці із історії літератури» (1963 р.). Син Василя Щурата – Степан також був  вченим – літературознавцем.

Помер Василь Щурат 27 квітня 1948 року, похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Мар’яна ІВАНИШИН

 Джерела:

1. https://archive.lnu.edu.ua/avtobiohrafiya-vasylya-schurata/;
2. https://lviv.com/statti/nauka-dovkola-lvova-vasyl-shchurat-taiemnyi-universytet-ta-rektor-u-v-iaznytsi/
3. https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/shhurat-vasyl-biografiya/
4. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Schurat_V