Прилбичі, 19.02.1900
Софії Попель— Краків
«За Казя моліться, дуже прошу, щоб Йому Господь дав пізнати Свою волю, бо важке має випробовування. Коли невралгія увійшла мені в очі, кілька днів я думала, що прийдеться попрощатись із зором. Ах! Радо б я прийняла це за Ласку Божу, щоб йому ясність внутрішнього зору виблагати» [«Листи Софії Шептицької». — Т. IV. — С. 352].
Випробовування, про які згадує Софія Шептицька, це політична кар’єра, яку досить несподівано розпочинає Казимир. Перед Різдвяними святами, 14 грудня у Львові помер Франциск Гошард (1822–1899), галицький політик та керівник департаменту охорони здоров’я Крайового відділу — органу виконавчої влади у Галичині. Після довгих дискусій більшість Галицького Крайового Сейму зійшлася на кандидатурі Станіслава Домбського (1865–1941), якому шляхом голосування 31 грудня 1899 року було доручено очолити вакантну посаду.
[Gazeta Narodowa. — № 361. — 31 грудня 1899 р. — С. 2]
Згідно законодавства, членом Крайового відділу, який курував один із напрямків виконавчої влади, міг бути обраний тільки посол Галицького Крайового Сейму. Станіслав Домбський також був обраний до нижньої палати парламенту австрійської частини Австро-Угорської імперії (Цислейтанії). Парламент поділявся на верхню (Палата Панів, Herrenhaus) та нижню (Палата депутатів, Abgeordnetenhaus). Верхня палата складалася з представників аристократії, які займали високий статус у суспільстві (ерцгерцоги, архієпископи та єпископи, чий титул відповідав титулу князя), представників аристократії та відомих родів, кому цісар дарував спадкове право засідати у палаті, та видатним громадянам імперії, яким було даровано право засідати у парламенті до кінця свого життя. Такої честі був удостоєний 1899 року Ян Кантій Шептицький — він посів місце у верхній палаті парламенту. Автоматично місце у парламенті отримає пізніше і Митрополит Андрей Шептицький. Послами нижньої палати ставали громадяни імперії, обрані за тодішнім виборчим законодавством. В одному з округів, а саме у Перемишльському, у склад якого входили Перемишльський та Ярославський повіти, 7 липня 1899 року відбулися довибори до нижньої палати парламенту. Мова йде про вибори представника І-ї курії, виборцями якої були великі землевласники. Мандат тут здобуває власне Станіслав Домбський. Попередній кандидат, який представляв землевласників цього округу у австрійському парламенті, Леон Хшановський (1828–1899) помер 17 березня цього ж року. Слід також нагадати, що з 15 вересня 1870 року до 7 вересня 1873 року, ІІІ і IV каденцію, представником землевласників цього округу був Ян Кантій Шептицький. Правда, межі округу були дещо іншими, і, замість Ярославського повіту, до округу належав тоді Яворівський повіт, де Шептицькі проживали.
Після обрання Станіслава Домбського членом Крайового відділу, за законодавством, слід було скласти посольські мандати. Отже, Перемишльський округ знову виявився вільним. Як повідомляла тогочасна преса, ідея вибрати Казимира графа Шептицького на довиборах до австрійського парламенту належала Володимиру Козловському (1858–1917), польському політику, публіцистові, власникові маєтку в селі Заболотці під Ярославом (Польща). Уже 4 лютого преса повідомила, що одним із найбільш вірогідних кандидатів на довиборах є брат Станіславівського єпископа Андрея Казимир граф Шептицький. Із цією метою «Козловський об’їжджає місцеву шляхту та збирає довіреності».
[Słowo. — № 27. — 4 лютого 1900 р. — С. 2]
Тут ішлося про те, що виборець І-ої курії міг голосувати через свого представника, якому виписував довіреність. Власне, такі довіреності збирав у Козловський, щоб володіти не одним голосом, а значно більшою їх кількістю. Вибори були призначені на 16 березня 1900 року. Серед інформації про кандидата Шептицького зазначалося, що він є представником крайнього католицького угруповання, пов’язаного з часописом «Католицький Рух» («Ruch Katolicki»). У контексті повідомлення про Казимира Шептицького у пресі поширено інформацію про заснування у Львові «Політичного католицько-народового товариства» («Stowarzyszenie polityczne katolicko-narodowe»), на чолі якого стає професор Людвік Ридегер (1850–1920), всесвітньо відомий лікар і добрий приятель Казимира. Це дає всі підстави вважати, що серед засновників цієї політичної організації був також і Казимир граф Шептицький.
Велика підтримка молодого Шептицького серед шляхти гарантувала йому відсутність інших кандидатів. 8 березня Казимир Шептицький у Перемишлі зустрівся з виборцями І-ої курії в цьому окрузі.
[«Листи Софії Шептицької». — Т. IV. — С. 353]
Зустріч забезпечила йому беззастережну перемогу, оскільки 16 березня 34 голоси з 35 проголосували за його кандидатуру. У повідомленнях преси зазначалося, що кандидат був вибраний одноголосно.
[Gazeta Lwowska. — № 62. — 17 березня 1900 р. — С. 5]
Тобто один голос, очевидно, не взяв участі у голосуванні або утримався. Про це також пише 20 березня у листі до сина Станіслава батько Ян Кантій Шептицький, зазначаючи, що: «Вибори відбулися чудово, був обраний одноголосно» («Отець Климентій Шептицький. Життєпис…». — С. 79). Не обійшлось і без казусів. Сертифікат про перемогу на виборах, відповідник нинішнього виборчого протоколу, Казимир загубив на дорозі, між Брухналем (нинішнім селом Терновиця) та Прилбичами. Документ знайшов селянин, який приніс і віддав Казимирові.
[Листи Софії Шептицької. — Т IV. — С. 354]
До Відня Казимир відбув 7-го травня [тут же], щоби наступного дня, 8 травня 1900 року, у віденському парламенті скласти присягу посла Державної Ради.
[Stenographische Protokolle des Abgeordnetenhauses des Reichsrates 1861-1918. — XVI. Session. — C. 3323. Протоколи засідання австрійського парламенту є доступні в Інтернеті на сторінці Австрійської національної бібліотеки за посиланням: http://alex.onb.ac.at/spa.htm]
Після цього молодий політик набув статусу посла нижньої палати. Маєтком у Дев’ятниках тимчасово зайнявся Ян Кантій: Казимир не міг скористатися відпусткою як тільки-но обраний посол. Не вдалося приїхати й до Прилбич на мамині уродини 21 травня. Із парламенту Казимир послав Софії Шептицькій вітального листа та букет квітів.
[Листи Софії Шептицької. — Т IV. — С. 354-355]
Перший приїзд до Галичини у статусі посла парламенту відбувся першого червня, перед Зеленими Святами, про що згадував Ян Кантій Шептицький у листі до сина Станіслава.
[«Отець Климентій Шептицький. Життєпис…». — С. 79]
За тиждень у Кракові відбулись урочистості з нагоди 500-ліття Краківської академії. Із вже цитованого листа Ян Кантія до сина Станіслава довідуємося, що батько сподівався і хотів би, щоби Казимир також відвідав із ним це свято. До наших днів дійшла пам’ятна книга з нагоди 500-ліття відновлення Краківської академії, де є перелік гостей заходу. Праця згадує присутність Яна Кантія Шептицького, не подаючи ніякої інформації про Казимира (Księga pamiątkowa pięćsetletniego jubileuszu odnowienia Uniwersytetu Jagiellońskiego: 1400-1900. — Краків, 1901. — 331 с.). Радше за все, він не взяв участі, залишаючись у маєтку, щоби впорядкувати справи за час своєї відсутності.
4 травня 1900 року помер Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський Юліян (Сас-Куїловський). Ця трагічна звістка має неабиякий вплив і на родину Шептицьких, адже єпископ Андрей стає найбільш імовірним кандидатом.
Остання сесія роботи парламенту закінчилася 8 червня, а разом із нею закінчилась і ІХ каденція парламенту. Наступні вибори до парламенту були призначені на 15 січня 1901 року. Ясна річ, що виявити себе у перший місяць праці в парламенті було надзвичайно важко, а то й неможливо. Окрім складеної присяги, Казимир під час засідання Ради не виступає.
Улітку 1900 року східна частина Галичини потерпіла від повені. Серед політиків, які негайно долучилися до пошуків допомоги тим, що постраждали від лиха, а також і самі надавали допомогу, бачимо й Казимира графа Шептицького.
[Dziennik Poznański. — № 162. — 19 липня 1900 р. — С. 2]
У вересні Казимир Шептицький їде до Ясла (Польща), щоби тут повітати австро-угорських ерцгерцогів, які брали участь у військових маневрах на Підкарпатті й урочисто прибули до міста 6 вересня 1900 р.
[Czas. — № 224. — 10 вересня 1900 р. — С. 2]
Разом з батьком Яном Кантієм Шептицьким удостоюються аудієнції при цісарському дворі.
[Gazeta Lwowska. — № 212. — 16 вересня 1900 р. — С. 2]
До жовтня Казимир перебуває у Дев’ятниках, поринувши весь у роботу в маєтку. Тут також гостює Софія Шептицька, про що свідчать листи до дітей у другій декаді жовтня. Пишучи до Станіслава Шептицького, Ян Кантій у листі за 18 жовтня повідомляв, що «недавно з мамою та Леосем були у Дев’ятниках. Казьо дуже добре взявся за господарювання і багато що вже там зробив; останнім часом він дуже зацікавився тією справою і багато працює».
[«Отець Климентій Шептицький. Життєпис…».— С. 80]
Іван МАТКОВСЬКИЙ
