Однією з перших інформацій про діяльність Казимира Шептицького 1909 року, на яку натрапляємо, є участь у зборах львівського Відділу Галицького лісового товариства, яке відбулося шостого лютого (Sylwan. — травень 1909 р. — С. 225) і на якому він співголовував разом із Кирилом Кохановським (1860–1942), лісником та професором Львівської політехніки. Наступне засідання відділу відбулося рівно за місяць, 6-го березня, і Казимир Шептицький також бере участь у його роботі.
[Sylwan. — травень 1909 р. — С. 225]
У травні на черговому засіданні галицького відділу цього Товариства, яке відбулося 8-го числа під його головуванням, було прийнято рішення делегувати Шептицького до Ради рільничо-лісової у Відні.
[Sylwan. — липень 1909. — С. 325-326]
Навесні 1909 року Казимир Шептицький брав активну участь у обговоренні реформи тарифів на залізниці. У першу чергу зміни зачіпали інтереси сільського господарства Галичини, продукція якого транспортувалася залізницею в усі куточки імперії та за кордон. 30-го березня 1909 року він узяв участь у Відні в нараді на тему реформи, організованої міністерством залізниці, на якій була утворена робоча група з підготовки проведення реформи та напрацювання пропозицій. Шептицький також увійшов до цієї робочої групи.
[Nowa reforma (ранішній випуск). — № 147. — 31 березня 1909 р. — С. 1]
Продовження засідання відбулося 29-го і 30-го квітня у Відні у Міністерстві залізниці (Sylwan. — червень 1909 р. — С. 238). Серед його учасників також присутній Казимир (Czas. — № 102. — 5 травня 1909 р. — С. 1), який очолює підкомітет комісії при Державній раді залізниці. Перед 15-им травня комісія підтримала пропоновані урядом пропозиції. Для Галичини вони були надзвичайно неприйнятними, і всі аргументи та пропозиції Шептицького до уваги прийняті не були. На знак протесту Казимир склав повноваження голови підкомітету та виїхав із Відня/
[Gazeta Narodowa. — № 111. — 15 травня 1909 р. — С. 3; Суть реформи добре описана у наступних випусках «Gazeta Narodowa», зокрема: Gazeta Narodowa. — № 113. — 18 травня 1909 р. — С. 1]
Кінцеві рішення щодо тарифів були прийняті у липні того року і починали діяти вже з першого листопада. У липні також газета «Wiener Zeitung» повідомила, що уряд сформував дорадчу Раду до справ залізниці на 1909–1913 рр. У її склад було введено Казимира Шептицького.
[Czas. — № 152. — 8 липня 1909 р. — С. 3]
14 травня 1909 року Казимир Шептицький прибув на курорт у Карлових Варах, про що свідчить список осіб, зареєстрованих на курорті у цей період (Liste der angekommenen und abgereisten P. T. Curgäste in Carlsbad im Jahre 1909. — № 86. — 16. 05. 1909. — С. 1). Відвідини вдруге поспіль Карлових Вар у такий короткий термін свідчать про те, що останнім часом йому дошкуляла недуга.
Перебуваючи на лікуванні, Казимир Шептицький на кілька днів приїжджав до Львова, щоби взяти участь у 44-ому щорічному засіданні Галицького господарського товариства, яке проходило 20-го і 21-го травня. Його кандидатуру було запропоновано на посаду ІІІ-го заступника голови Товариства, однак пропозиція не знайшла підтримки у перший день засідання.
[Gazeta Narodowa. — № 116. — 22 травня 1909 р. — С. 2]. 21 травня 1909 року його все ж було обрано членом Виконавчого Комітету Товариства [Dziennik Polski. — № 256. — 22 травня 1909 р. — С. 8]
У червні про Казимира пишуть на сторінках газети «Сильван», яку видавало Галицьке лісове товариство. Тут знаходимо інформацію про те, що 12-го червня під його головуванням відбулося засідання Галицького відділу Лісового Товариства.
[Sylwan. — серпень-вересень 1909. — С. 405]
У серпні традиційно відбувався щорічний з’їзд членів Галицького лісового товариства, якому передувало — під головуванням Казимира Шептицького — засідання Галицького відділу у Львові 31 липня 1909 року (Sylwan. — жовтень 1909. — С. 453). Загальні збори Товариства відбулись у Тарнові 24-го серпня 1909 року під головуванням Казимира графа Шептицкого. До міської ради, де відбувався захід, приїхало 117-ть делегатів із різних куточків імперії. Протокол зборів було опубліковано у часописі «Сильван» у листопаді 1909 року, звідки й беремо інформацію про перебіг події. Перш ніж привітати делегатів та гостей, Казимир Шептицький попросив вшанувати пам’ять графа Дуніна-Борковського, закцентувавши на його заслугах у суспільстві та перед Товариством. Також надав звіт за минулий рік і охарактеризував діяльність Товариства, згадавши про економічні справи у краю, актуальні безпосередньо для лісівників. На завершення виступу під оплески присутніх було ним запропоновано доручити Президії вислати вітальну телеграму до цісаря Франца Йосифа І, як цього вимагала давня традиція Товариства. Порядок денний, як і щорічно, передбачав обрання Голови Товариства. Під час розгляду цього питання делегат з’їзду Адам Мадейський запропонував кандидатуру Казимира графа Шептицького на посаду Голови Галицького лісового товариства. Голосування не відбулося, оскільки Мадейський також запропонував обрати голову через акламацію. Довгі та гучні оплески учасників з’їзду засвідчили, що товариство хоче бачити саме цю кандидатуру на посаді голови. Отже, Казимира Шептицького було обрано на рік головою Галицького лісового Товариства.
Коли вщухли емоції та зал затих, Казимир Шептицький підвівся, щоби подякувати за вибір і виголосити коротку промову вже як голова Товариства:
«Може бути, що це лежить у натурі, більш схильній до песимізму, — зазначив, — що у кожному головуванні бачу, в першу чергу, тяжку відповідальність. Попри те, дуже сердечно дякую Вам за виявлену мені довіру. Не знаю, чи дано мені буде довго бути Головою цього Товариства, у кожному разі, як довго ним буду, буду старатися разом із Відділом сумлінно працювати для добра Товариства. Але прошу Вас, не Відділом, не Президією та інституцією Товариство стоїть, а пункт тяжкості лежить завжди на армії, на солдатах. Отож, позвольте, що звернусь до Вас, Шановні Панове: очевидно, і надалі з наростаючою старанністю займайтеся справами та потребами Товариства, вважаючи, цю справу, напевно близьку своєму серцю, за свою справу; часто пишіть до «Сильвану», нехай, окрім щорічних зборів, у тому нашому органі весь рік живим пульсом б’є життя Товариства; долучайте щонайбільше нових членів, які сплачуватимуть внески, а тоді напевно не будемо рухатися назад, а йти вперед.
Ще раз сердечно дякую за вибір і виказану мені довіру».
[Sylwan. — листопад 1909. — С. 501]
Того року Галицький відділ Товариства провів два засідання (9-го жовтня, 6-го листопада (Sylwan. — грудень 1909. — С. 626–627), на яких Казимир Шептицький був відсутній.
Із початком осені на Шептицьких звалилася, як грім із неба, біда. Кілька впливових газет Австро-Угорської імперії 11 вересня опублікували трагічне повідомлення: «Після невдалих військових маневрів на навчанні, вчинив самогубство майор Генерального штабу Станіслав граф Шептицький» (Czas. — № 207. — 11 вересня 1909 р. — С. 3; Nowa Gazeta. — № 414. — 11 вересня 1909 р. — С. 3). Журналісти, які негайно подзвонили до Відння у Генеральний штаб, отримали інформацію про те, що у штабі нічого не знають про цей випадок, а сам майор Шептицький перебуває на військових навчаннях на території, із якою утруднений зв’язок. Тільки 13 вересня, за два дні, батько Ян Кантій Шептицький отримав від сина Станіслава телеграму з підтвердженням, що він «живий-здоровий», а публікація була неправдивою.
[Dziennik Poznański. — № 213. — 18 вересня 1909 р. — С. 3]
Що творилось у ці дні у Прилбичах і в серцях Шептицьких, можемо тільки здогадуватися, як і про мотиви поширення цієї неправдивої інформації. У жовтні майор Станіслав граф Шептицький був призначений на військову посаду в австро-угорському посольстві в Римі.
[Czas. — № 231. — 9 жовтня 1909 р. — С. 1]
Після Різдвяних свят Казимир Шептицький поринає у діяльність, пов’язану з виконанням функції Голови Галицького лісового товариства. 5-го лютого (Sylwan. — квітень 1910 р. — С. 187) і 6-го березня (Sylwan. — травень 1910 р. — С. 237) під його головуванням у Львові відбулися засідання Виконавчого відділу Товариства. У лютому Казимир, делегований Галицьким господарським товариством, набуває членство у новоствореній Намісництвом у Галичині комісії, метою якої стало вироблення планів щодо заліснення теренів у краю та організація механізму для їх реалізації та фінансування.
[Gazeta Narodowa. — № 44. — 24 лютого 1909 р. — С. 3; Kurjer Lwowski. — № 88. — 23 лютого 1910 р. — С. 2]
8-го та 9-го квітня 1910 року Казимир Шептицький скликав збори Ради Галицького лісового товариства, які відбулись у львівській Ратуші (Sylwan. — квітень 1910 р. — С. 184–185). Засідання виконавчого комітету Товариства під головуванням Шептицького проходили щомісяця: 23-го квітня (Sylwan. — червень 1910 р. — С. 292), 13-го травня (Sylwan. — липень 1910 р. — С. 341), 10-го червня (Sylwan. — серпень-вересень 1910 р. — С. 422), 8-го липня (Sylwan. — жовтень 1910 р. — С. 470), 19-го вересня (Sylwan. — грудень 1910 р. — С. 621) і 5-го листопада (Sylwan. — січень 1911 р. — С. 45). Тогорічні загальні збори Товариства відбулись 8-го і 9-го серпня у Стрию. Напередодні всі учасники з’їзду навідалися до містечка Сколе й сусіднього села Коростова, щоб ознайомитися з лісовим господарством у цій частині краю. Збори у Стрию проходили в будинку організації «Сокіл» (Sylwan. — листопад 1910 р. — С. 506). Слід наголосити на проблемі вибору Голови Галицького лісового товариства на наступні три роки, оскільки Казимир Шептицький повідомив, що не буде балотуватися на наступну каденцію. У зв’язку з цим попросив дозволу виступити Юліан барон Бруницький (1864–1924), виступ якого підірвав оплесками весь зал та не залишив жодного аргументу Казимирові, щоби відмовитись очолити Товариство у новій каденції:
«Високе Зібрання!
Одним із тих, які мають щастя низку літ на одному полі співпрацювати у нашому Товаристві з нашим вельмишановним Презесом, є Ваш слуга. У Господарському Товаристві, у Раді залізниці, у Раді сільського господарства працюємо багато років разом. Це є один із найвидатніших співпрацівників, один із найсумлінніших оборонців нашого краю перед Центральним Урядом, що є щастям для нас. Видається мені, що буду виразником поглядів усіх тут зібраних Панів, якщо запропоную, щоби ми нашого Презеса, який до цієї миті очолював Товариство, через акламацію вибрали Керівником на найближчі три роки».
[Sylwan. — листопад 1910 р. — С. 517–518]
Оплески учасників зібрання навіть не дали можливості Казимирові Шептицькому апелювати сказане. І після настання тиші йому нічого іншого не залишалось, як подякувати учасникам за вибір.
Активною була також діяльність Казимира Шептицького і в іншій великій організації у Галичині — Галицькому господарському товаристві. 8-го квітня на загальних щорічних зборах Товариства Казимира обрано третім заступником Голови.
[Czas. — № 157. — 8 квітня 1910 р. — С. 3]
Щоправда, наступного дня, 9-го квітня, про рішення щодо керівних органів голосували ще раз, чим було підтверджено вибір попереднього дня: Головою князь Вітольд Чарторийський (1864–1945), за якого проголосували 104-и делегати зі 105-и, які взяли участь у голосуванні; першим заступником — Олександр Домбський (1868–1932) з підтримкою у 126-ь зі 128-ім голосів тих, які взяли участь у голосуванні; другим заступником — Олександр Раціборський (1845–1920) та третім — Казимир Шептицький, за яких проголосували 98-ім учасників зі 110-и.
[Czas. — № 158. — 9 квітня 1910 р. — С. 1]
Вибори керівних органів того року були надзвичайно бурхливими та дискусійними. Як писала преса, це стало наслідком рішення омолодити цю важливу в Галичині організацію, яке було прийняте об’єднанням польських зем’ян — суспільної верстви з числа аристократії та шляхти, яка володіла значними земельними уділами.
[Dziennik Poznański. — № 92. — 22 квітня 1910 р. — С. 2]
Під час розгляду питання порядку денного Казимир Шептицький виступив із доповіддю на тему діяльності Товариства за попередній рік, що було формою звіту перед присутніми.
[Kurjer Lwowski. — № 144. — 29 березня 1910 р. — С. 3; Kurjer Lwoski. — № 162. — 9 квітня 1910 р. — С. 1]
За кілька днів, 13 квітня, як делегат Галицького господарського товариства, Казимир Шептицький взяв участь у щорічних загальних зборах Товариства рільників із центром у Кракові (Czas. — № 165. — 13 квітня 1910 р. — С. 1), який зібрав усю еліту представників цієї галузі з Галичини.
