Львів та кава – це поєднання, що стало своєрідним символом міста, його ароматною візитівкою. Але за цією сучасною ідилією стоїть багатовікова історія, сповнена несподіваних поворотів, унікальних традицій та видатних особистостей. Львівська кавова культура – це не просто про напій, це про спосіб життя, спілкування, мистецтво та навіть політику. В товаристві Торгової Марки Кава Старого Львова, розкажемо найцікавіші історії.
Народження львівської кавової традиції
Історія кави у Львові, як і в Європі загалом, тісно пов’язана з Османською імперією. Хоча перші згадки про каву на українських землях можна знайти ще в XVII столітті (її пробував Богдан Хмельницький, а гетьман Пилип Орлик називав її “каффа”) [6.2], справжнє поширення кави розпочалося з кінця XVIII – початку XIX століття. Нова австрійська влада, що прийшла до Галичини, принесла із собою західноєвропейську моду на каву та кав’ярні [2.3].
Існує поширена, але не зовсім точна легенда про Юрія Кульчицького, українського козака, який нібито відкрив першу кав’ярню у Відні після Віденської битви 1683 року та привіз каву до Львова [1.1, 1.2]. Насправді, хоча Кульчицький дійсно відкрив кав’ярню “Під синьою пляшкою” у Відні, мішки з кавовими зернами він отримав як винагороду за свої заслуги під час облоги міста, а не привіз їх безпосередньо до Львова [1.2, 5.3]. Перша документально підтверджена кав’ярня у Львові згадується наприкінці 1802 року – це був заклад Якуба Леваковського, що розташовувався, ймовірно, у партері будинку № 23 на площі Ринок [2.2, 2.3]. Хоча існують припущення, що вона могла функціонувати вже у 1790-х роках або навіть мати попередників у 1770-1780-х роках [2.3].
Загальновідома “Віденська кав’ярня”, яка досі працює на проспекті Свободи, була відкрита у 1829 році [2.1, 3.3]. Вона стала своєрідним еталоном для інших закладів, де подавали каву “по-віденськи” – з круасанами, що нагадували турецький півмісяць [1.4].
Кав’ярні як центри суспільного життя
У XIX столітті львівські кав’ярні перетворилися на справжні центри суспільного життя. Вони були місцем зустрічей, обговорень, ведення справ, а іноді й зародження політичних чи мистецьких рухів. Найповажніші громадяни мали свої улюблені куточки, де почувалися “навіть краще, як вдома” [1.3]. У 1900 році у Львові діяло близько 60 кав’ярень [3.3].
Цікавий факт: У XIX столітті у Львові переважали заклади віденського типу, де до малого горнятка запашного напою подавали три склянки холодної води [5.1]. Це було частиною ритуалу кавування.
Особливе місце займали чоловічі кав’ярні, куди жінкам вхід був небажаним. Наприклад, у кав’ярні “Європейській” збиралися “люди інтересів”, і поява жінки там була “тривожним винятком” [5.1, 6.1]. У деяких закладах, як от у “Шкотській кав’ярні”, викладачі математики Львівського університету залишали на мармурових столиках формули, а студенти вранці переписували їх собі [3.2]. Це свідчить про інтелектуальну атмосферу, що панувала у деяких кав’ярнях.
Цікавий факт: На початку XX століття у Львові існували кав’ярні з політичними назвами, як, наприклад, заклад “Банзай” – на знак політичної підтримки Японії під час російсько-японської війни [6.1].
Еволюція кавових уподобань та ритуалів
Спочатку каву у Львові переважно пили “білу” – з молоком та цукром. Чорну каву подавали на “пиятиках”, а військові вживали її зазвичай по обіді, запаливши люльку [1.3]. Цукор був дорогим, тому його часто використовували економно, тримаючи грудочку між зубами і пропускаючи каву крізь неї. Кожна родина мала спеціальний ящик для зберігання цукру, який замикався на ключ [6.2].
Цікавий факт: У Львові був поширений звичай, згідно з яким, як тільки хтось прокидався, йому відразу несли каву до ліжка. Це робили за порадою лікарів, які вважали, що вставати натще дуже нездорово [6.2]. Деякі пані навіть брали каву з собою до церкви, щоб після причастя запити його кавою [6.2].
З часом кавова культура змінювалася, з’являлися нові види кави та способи її приготування. Важливою віхою стало відкриття культової кав’ярні “Вірменка” у 1979 році, яка швидко стала місцем зустрічей львівської богеми – художників, музикантів, істориків, поетів. Кава тут вважалася найсмачнішою в місті, а черги за нею нерідко сягали далеко за поріг закладу [2.2, 5.2, 6.2].
Сьогодні Львів продовжує утримувати статус кавової столиці України. Згідно з дослідженням 2023 року, середньостатистичний львів’янин випиває 2,1 чашки кави на день, а 65% віддають перевагу кав’ярням перед домашньою кавою [3.3]. Найпопулярнішими напоями є еспресо, капучино та фільтр-кава [3.3]. Львівські кавові фестивалі та сотні кав’ярень підкреслюють, що кава є невід’ємною частиною повсякденного життя міста [3.3].
Львівська кавова історія – це не лише про зерна та смаки, це про людей, які творили цю історію, про атмосферу, що надихала, і про невидимий зв’язок, що єднає львів’ян через чашку ароматної кави.
Наталка СТУДНЯ
Список використаних джерел:
- Капітолій. “Як з’явилась кава у Львові”. https://www.kapitoliy.net.ua/yak-z-yavylas-kava-u-lvovi/ (дата звернення: 02.08.2025).
- Photo-Lviv.in.ua. “То ж коли у Львові з’явилася перша кав’ярня?”. https://photo-lviv.in.ua/to-zh-koly-u-lvovi-z-iavylasia-persha-kav-iarnia/ (дата звернення: 02.08.2025).
- Photo-Lviv.in.ua. “Кава у Львові: історія, традиції та сучасність”. https://photo-lviv.in.ua/kava-u-lvovi-istoriia-tradytsii-ta-suchasnist/ (дата звернення: 02.08.2025).
- Tvoemisto.tv. “Перша кав’ярня Львова: де знаходилась і як функціонувала?”. https://tvoemisto.tv/news/persha_kavyarnya_lvova_de_znahodylas_i_yak_funktsionuvala_74907.html (дата звернення: 02.08.2025).
- Ridna.ua. “Історія львівської кави, кав’ярні, в яких формувалася львівська еліта та кавова міфологія”. https://lv.ridna.ua/2017/12/12/istoriya-lvivskoji-kavy-kavyarni-v-yakyh-formuvalasya-lvivska-elita-ta-kavovu-mifolohiyu/ (дата звернення: 02.08.2025).
- Photo-Lviv.in.ua. “Чому львів’яни люблять каву. П’ять цікавих та несподіваних фактів”. https://photo-lviv.in.ua/chomu-lviv-iany-liubliat-kavu-p-iat-tsikavykh-ta-nespodivanykh-faktiv/ (дата звернення: 02.08.2025).
